Ухвала суду № 56155302, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/57287/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства (далі - ПП) "Акрілат-Хімконтракт" до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ПП "Акрілат-Хімконтракт" у Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Акрілат-Хімконтракт" вказало на те, що Дніпропетровською митницею Міністерства доходів і зборів України не дотримано законодавчо встановленої послідовності застосування різних методів оцінки митної вартості товарів, ввезених позивачем. Не було проведено процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, встановленої Митним кодексом України та враховуючи відсутність обмеження у застосуванні відповідачем першого методу визначення ціни товару, встановленого статтею 267 Митного кодексу України.

Вважає, що визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, відповідач діяв не у спосіб, що визначений законом, що є наслідком протиправності дій відповідача та складення ним картки відмови та прийняття рішення, оскаржуваних позивачем.

Просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про корегування митної вартості товарів від 24 січня 2013 року за № 110000003/2013/200018/2 та картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00023.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ПП "Акрілат-Хімконтракт" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ПП "Акрілат-Хімконтракт" задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний ПП "Акрілат-Хімконтракт" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів від 24 січня 2013 року № 110000003/2013/200018/2 та картку відмови Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00023.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Дніпропетровська митниця Міністерства доходів і зборів України подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Компанією RISEKIND LTD (Китай) та ПП "Акрілат-Хімконтракт" було укладено контракт від 10 грудня 2010 року № 10/12-10 та додаток від 10 грудня 2010 року № 48, відповідно до умов яких Компанією RISEKIND LTD (Китай), як Продавець, зобов'язується продати, а ПП "Акрілат-Хімконтракт", як Покупець, прийняти і оплатити амінокислоту "Амінокислота "L-Лізін HCL 98% вищої якості", хімічна формула C6H14N2O2HCL, № CAS657-27-2, вміст основної речовини 98, 55 - 98, 65 %, партія ВН12111701-20т, партія ВН12111703-7т, партія ВН 12111301-6т, виробленої в листопаді 2012 року з терміном придатності до листопада 2014 року, у кількості 33 тонн, за ціною 2 145, 00 доларів США.

Відповідно до Додатку № 3 оплата здійснюється Покупцем у доларах США на розрахунковий рахунок Продавця протягом 45 днів з дати коносаменту. Загальна сума контракту становить 2 000 000,00 доларів США. Продавцем виписано комерційний інвойс від 26 листопада 2010 року № 7042-20688 на суму 70 785,00 доларів США, яку позивач повністю сплатив, що підтверджується наявністю відповідної печатки на декларації митної вартості від 24 січня 2013 року за № 110100000/2013/203433 та випискою банку.

Даний товар і відповідні товаросупровідні документи позивачем було подано для митного оформлення згідно з вантажною митною декларацією від 24 січня 2013 року № 110100000/2013/203433.

Відповідно до вантажної митної декларації від 24 січня 2013 року № 110100000/2013/203433 митна вартість товару, заявлена позивачем відповідно до статті 58 Митного Кодексу України за першим методом (за ціною договору), складає 565 584,51 грн. (70 785, 00 доларів США).

Проте, відповідач скоригував митну вартість товарів та визначив її на рівні 72 600,00 дол. США, про що прийнято рішення від 24 січня 2013 року № 110000003/2013/200018/2 про коригування митної вартості товарів.

В графі 33 вказаного рішення зазначено, що у митного органу наявна інформація, що призвела до сумнівів стосовно правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом.

Крім того, митна служба зобов'язала позивача (за наявності) окрім наданих документів додатково надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 07 листопада 2012 року № 100/2012/0003083; від 19 січня 2013 року; Коносамент від 26 листопада 2012 року; Банківський платіжний документ від 10 січня 2013 року за № 1052; Прайс - лист виробника від 21 листопада 2012 року; Калькуляція виробника від 18 січня 2013 року; Рахунок - фактура (інвойс) від 26 листопада 2012 року б\н; Пакувальний лист від 26 листопада 2012 року б\н; Страховий поліс від 29 листопада 2012 року; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 26 листопада 2012 року за № 48; Контракт № 10/12-10 від 10 грудня 2010 року; Внутрішній договір (контракт) доручення від 20 серпня 2010 року за № 11-10; Довідка про проведення декларування валютних цінностей від 14 січня 2013 року за № 2945; Сертифікат походження товару від 01 листопада 2012 року; Відомість про облік та розрахунки від 21 січня 2013 року; Лист безпеки від 01 червня 2005 року ; Лист відправника від 07 листопада 2012 року; Сертифікат аналізу від 23 січня 2013 року; Цінова інформація від 23 січня 2013 року; Заява підприємства від 23 січня 2013 року; Копія митної декларації країни відправлення від 23 листопада 2012 року.

Дніпропетровською митницею Міністерства доходів і зборів України не підтверджено заявлену митну вартість та прийнято картку відмови від 23 січня 2013 pоку № 110100000/2013/00023.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти та без обґрунтування неможливості їх застосування, є протиправним.

Колегія суддів вважає, що така правова позиція суду апеляційної інстанції є правильною й такою що ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного Кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною другою статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного Кодексу України вбачається, що Митним Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного Кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного Кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного Кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного Кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 56 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу України , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статті 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митні органи мають й виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 проводилася експертиза Дніпропетровською службою з експертного забезпечення митних органів товару під назвою "Амінокислота "L-Лізін НСL 98%" та надано експертний висновок, яким підтверджено правильність класифікації та коду товару і якісні характеристики ввезеного товару.

Крім того, позивачем надано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про послідовне застосування Дніпропетровською митницею Міністерства доходів і зборів України методів визначення митної вартості товару, а також відсутні докази проведення процедури консультацій.

Отже, Дніпропетровська митниця Міністерства доходів і зборів України, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довела обґрунтованість свого рішення щодо застосування під час визначення митної вартості товару, ввезеного ПП "Акрілат-Хімконтракт" на митну територію України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно визнав неправомірним оскаржувані рішення Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України щодо визначення митної вартості ввезеного

ПП "Акрілат-Хімконтракт" на митну територію України товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України правильність висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.