Ухвала суду № 56155274, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/31904/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Шаманської І.В.,

за участю:

представника позивача - Мазура В.В.,

представника відповідача - Лавренюка А.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі № 826/7485/14

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Державної фіскальної служби України

третя особа: Головне управління Міндоходів у Львівській області

про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства при транспортуванні спирту, -

встановив:

ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулося до суду з адміністративним позовом Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Міндоходів у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 19 травня 2014 року № 000162.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15 квітня 2014 року №311 та направлень від 15 квітня 2014 року №115, №116 проведено фактичну перевірку дотримання вимог законодавства щодо відвантаження спирту ДП «Укрспирт» за адресою місця провадження діяльності: Львівська область, Золочівській район, с. Струтин, вул. Солтівського 2.

За результатом перевірки складено акт від 17 квітня 2014 року №13/56/2100/37199618, в якому зафіксовано порушення пункту 230.15 статті 230 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пункту 3, 6 постанови «Про затвердження порядку виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом».

На підставі вказаного акту перевірки прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 19 травня 2014 року №000162, яким згідно з абзацами 16 частини другої 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано штраф у розмірі 33 100 023,90 грн.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 2 статті 5 Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» акцизним складом вважаються приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Положеннями пунктів 230.1, 230.2, 230.11 статті 230 ПК України передбачено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу.

Основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

Також, пунктом 230.13-1 статті 230 ПК України передбачають, що під час відвантаження спирту етилового представник контролюючого органу на акцизному складі підприємства: а) робить відмітку на товарно-транспортній накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, про погодження його відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, зазначає час виїзду та показники пробігу транспортного засобу, реквізити акта про відвантаження і прийняття спирту етилового, який складається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сільського господарства, а також здійснює запис у журналі реєстрації відвантаження спирту етилового; б) протягом трьох днів надсилає довідку про відвантаження спирту етилового контролюючому органу за місцезнаходженням покупця спирту, про що робить відмітку в зазначеному журналі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено транспортування спирту, фракції головної етилового спирту з одного акцизного складу на інший без дозволу, виданого уповноваженим представником контролюючого органу та без штампу «Виїзд дозволено» на товарно-транспортних накладних.

В свою чергу, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно встановити (в тому числі з урахуванням листа ДФС від 12.12.2014 року № 861716/99-95-42-01-16-01-15), чи оподатковувалась акцизним податком продукція з переміщення спірного товару з одного акцизного складу на інший у межах однієї юридичної особи, чи було сплачено акцизний збір або оформлено податковий вексель на вищевказану продукцію.

Крім того, судам слід належним чином з'ясувати правові підстави та обґрунтованість розміру штрафних санкцій нарахованих позивачу у спірних рішеннях.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, зазначили, що за своєю правовою природою наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії, і відповідно, правові наслідки оскаржуваних наказу та дій по його прийняттю за обставин здійсненої перевірки є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки в порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а також виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Разом з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують правомірність прийняття оспорюваного наказу про проведення перевірки.

Тоді як, з вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

При цьому, суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Отже, нормами Податкового кодексу України для дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких, у свою чергу, може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року № 21-425а14.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев