Ухвала суду № 56155231, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/35320/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 820/17985/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" (далі - ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0003882201, №0002812201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0003882201 від 25 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24 386,00 грн., з якої основний платіж 19 509,00 грн. та штрафна (фінансові) санкції у розмірі 4877,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 травня 2014 року по 05 червня 2014 року ДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 червня 2011 року по 30 травня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1818/20-31/22-01-07/34388675 від 13 червня 2014 року, у висновках якого зазначені наступні порушення: - підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 107 708,00 грн. в т.ч. в березні 2013 року в сумі 27 708,00 грн., в квітні 2013 року в сумі 25 833,00 грн., в травні 2013 року в сумі 30 000,00 грн., в червні 2013 року в сумі 24 167,00 грн.; - пункту 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 52 092,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на 5 843,00 грн., липень 2012 року на 5 603,00 грн., серпень 2012 року на 3 896,00 грн., вересень 2012 року на 5 625,00 грн., жовтень 2012 року на 5 416,00 грн., березень 2013 року на 5 542,00 грн., квітень 2013 року на 5 167,00 грн., травень 2013 року на 6 000,00 грн., червень 2013 року на 4 833,00 грн., жовтень 2013 року на 4 167,00 грн.

За висновками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0002792201 від 26 червня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 78 138,00 грн., з яких основний платіж 52 092,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26 046,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0002812201 від 26 червня 2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107 708,00 грн.

Наведені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до ГУ Міндоходів у Харківській області та рішенням від 09 вересня 2014 року скаргу позивача було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 26 червня 2014 року 0002792201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 023,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкове повідомлення - рішення № 0002812201 залишено без змін.

Відповідно до листа ДПІ від 26 вересня 2014 року № 14350/10/20-31-2201-13, позивачем 07 жовтня 2014 року отримано податкове повідомлення - рішення № 0003882201 від 25 вересня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 65 115,00 грн., з яких основний платіж 52 092,00 грн. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 023,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" володіє нежитловими приміщеннями третього поверху загальною площею 1126,50 кв.м. та п'ятого поверху загальною площею 1118,60 кв.м. в літ. "А-10" в будинку № 56 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові.

Між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Інтако" укладено договір підряду від 01 червня 2012 року № 1-06 та додаткову угоду від 28 вересня 2012 року на ремонтні роботи коридору 3-го поверху БЦ "Центральний", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56.

Реальність вчинення господарських операцій на виконання вимог зазначеного договору підтверджується кошторисною документацією (договірна ціна на виконання ремонтних робіт, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, зведений розрахунок, локальний кошторис, підсумкова відомість, довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт отримання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів) та податковими накладними від 27 червня 2012 року № 252, від 31 липня 2012 року № 283, від 31 серпня 2012 року № 192.

Крім того, в якості оплати за надані послуги щодо здійснення ремонтних робіт та на виконання п. 3.5. Договору, позивачем передано прості векселя Серії АА № 2042021 та АА № 2042023 від 28 вересня 2012 року, про що складено відповідний акт.

Також, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Асток-Инвест" було укладено договір № 0109/13 від 30 вересня 2013 року на виконання ремонтних робіт кімнат 8, 9 на 3 поверху БЦ "Центральний", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56.

Реальність вчинення господарських операцій на виконання вимог зазначеного договору підтверджується кошторисною документацією (договірна ціна на виконання ремонтних робіт, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, зведений кошторисний розрахунок, кошторисний розрахунок № п130, локальний кошторис, підсумкова відомість, довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт отримання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів), податковою накладною № 121 від 31 жовтня 2013 року.

Статтею 3 Закону України Про обіг векселів в Україні передбачено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Необхідно зауважити на те, що оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на акти перевірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення спірних господарської операцій за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Також встановлено судами, що між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" та ТОВ "Юрполіс Компані" укладено договір про надання юридичних послуг № 1-05 12 від 14 травня 2012 року та додаткова угода від 14 травня 2013 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надані протоколи про встановлення договірної ціни та акти прийому-передачі виконаних послуг, копії податкових накладних, копії судових рішень по визначеним в актах прийому-передачі виконаних послуг (надання послуг) адміністративним та господарським справам, копії довіреностей на представників в судовому процесі.

Операції з придбання послуг від ТОВ "Юрполіс-Компані" були включені позивачем до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2013 рік на суму 107 708,00 грн., в тому числі в березні 2013 року в сумі 27 708,00 грн., в квітні 2013 року в сумі 25 833,00 грн., в травні 2013 року в сумі 30 000,00 грн., в червні 2013 року в сумі 24 167,00 грн., відповідно до зазначених актів виконаних робіт.

На підтвердження оплати вищезазначених послуг позивачем надано копію простого векселя АА № 1119900 від 30 вересня 2013 року, який належним чином оформлений, містить всі необхідні реквізити.

Також, судом апеляційної інстанції досліджено об'єм юридичних послуг наданих ТОВ "Юрполіс-Компані" в інтересах позивача по господарським та адміністративним справам, проаналізована робота з листування, ведення господарських справ договірного характеру та по стягненню заборгованостей, оскарження дій виконавчої служби

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки наявна доказова база підтверджує реальності наведених господарських операцій та правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних та апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 820/17985/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній