Постанова № 56155041, 29.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 лютого 2016 року № 826/15123/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0008801503, № 0008781503, № 0008791503.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту камеральної перевірки від 05.09.2014 р. № 5639/26-53-15-03-17/03150071 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08.10.2015 р. за згодою сторін, суд дійшов висновку за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку ПАТ «Київський річковий порт» з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р.

Перевіркою та питань своєчасності зарахування до бюджету плати за землю за період з 02.03.2013-28.03.2014р.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2014 р. № 5639/26-53-15-03-17/03150071, яким встановлено порушення вимог п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасному поданні до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової декларації з плати за землю за 2014 рік та акт від 09.09.2014 р. № 5640/26-53-15-03-17/0315007, яким встановлено порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації.

За результатами перевірок винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26.09.2014 р. № 0008801503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку на суму 170,00 грн.;

- від 26.09.2014 р. № 0008781503, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10 % грошового зобов'язання, погашеного із затримкою в сумі 408,23 грн.;

- від 26.09.2014 р. № 0008791503, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 20 % грошового зобов'язання, погашеного із затримкою, що становить 9488,24 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Приписами ст. 62 Податкового кодексу України зазначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У статті 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні перевірки. Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пунктом п. 76. 1 ст. 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників, відповідно зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці. У разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації. У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності. При цьому обов'язкової участі платника під час камеральної перевірки не вимагається.

Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, та після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу.

Камеральні перевірки податкових декларацій по земельному податку, орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та фіксованому сільськогосподарському податку проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій.

У разі отримання органом державної податкової служби декларацій, що подані з порушенням граничного строку подання, уточнюючих декларацій, нових звітних декларацій, камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такої декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, акти камеральної перевірки від 09.09.2014 р. № 5639/26-53-15-03-17/03150071, № 5640/26-53-15-03-17/03150071 було направлено позивачу 09.09.2014 р. та отримано уповноваженим представником останнього 17.09.2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача не порушення, допущенні ревізорами під час складання актів камеральних перевірок, оскільки останні не можуть бути підставою для звільнення платника від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства та для скасування актів, якими останні були зафіксовані.

Згідно з п. 6.1. Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пп. 14.1.3 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Щодо строків сплати податкових зобов'язань, слід зазначити, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.2, п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Як встановлено судом, ПАТ «Київський річковий порт» є платником податку за землю.

В порушення вимог п. 286.2 ст. 286 ПК України позивачем не своєчасно подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію по земельному податку № 9012783790 від 13.03.2014 р. за 2014 р., а саме: граничний строк подання податкової декларації - 20.02.2014 р., а датою фактичного подання позивачем декларації є 13.03.2014 р.

Пунктом 120.1 ст. 120 ПК України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0008801503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку на суму 170,00 грн. винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

У свою чергу пп. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно пп. 287.3, пп. 287.4 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно поданих податкових декларацій за землю позивачем визначено грошове зобов'язання по земельному податку за 2013 рік в сумі 47560,22 грн., що складає 3963,36 грн. щомісяця та за 2014 рік в сумі 47560,22 грн., що складає 3963,36 грн. щомісяця.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до облікової картки платника податків за 2013 рік позивач не сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання по земельному податку, визначені в декларації, з січня по грудень 2013 року, а саме:

- за січень граничний термін сплати 05.03.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за лютий граничний термін сплати 30.03.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за березень граничний термін сплати 30.04.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за квітень граничний термін сплати 30.05.2013 p., а фактична сплата25.03.2014;

- за травень граничний термін сплати 30.06.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за червень граничний термін сплати 30.07.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за липень граничний термін сплати 30.08.2013р., а фактична сплата 25.03.2014;

- за серпень граничний термін сплати 30.09.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за вересень граничний термін сплати 30.10.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за жовтень граничний термін сплати 30.11.2013 p., а фактична сплата 25.03.2014;

- за листопад граничний термін сплати 30.12.2013 p., а фактична сплата 28.03.2014;

- за грудень граничний термін сплати 30.01.2014 p., а фактична сплата 28.03.2014.

Таким чином, оскільки фактичною датою сплати податкового зобов'язання із плати за землю є 25.03.2014 р. та 28.03.2014 р., тобто з порушенням строків, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, а тому вважає податкові повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0008781503 та від 26.09.2014 р. № 0008791503, якими позивачу нараховано штраф у розмірі 10 % та 20 % грошового зобов'язання, погашеного із затримкою, такими, що винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не доведено обставини в обґрунтування позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук