Постанова № 56155031, 29.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 лютого 2016 року письмовен провадження № 826/22008/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж-2»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про

визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж-2» (надалі по тексту – ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі по тексту – ДПІ, відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві по внесенню інформації до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі до бази «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі акта від 13.07.2015 № 3617/26-58-22-02/34934306 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» (код ЄДРПОУ 34934306) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами постачальниками та покупцями, за період з 01.12.2014 по 31.12.2014», зокрема, щодо зменшення показників податкового обліку - податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» на суму 2 236 364,00 грн., задекларованого (сформованого) наростаючим підсумком згідно з відповідними податковими деклараціями з ПДВ за операціями 2011 - 2014 років;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі з бази «Система співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» всю інформацію, яка була внесена на підставі акта від 13.07.2015 № 3617/26-58-22-02/34934306 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» (код ЄДРПОУ 34934306) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами постачальниками та покупцями, за період з 01.12.2014 по 31.12.2014», шляхом відновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж-2» показників податкового обліку - податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2 236 364,00 гри., задекларованого (сформованого) наростаючим згідно з відповідними податковими деклараціями з ПДВ за операціями 2011 – 2014 років.

Позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог податкового законодавства протиправно здійснив коригування показників у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту від 13.07.2015 № 3617/26-58-22-02/34934306. Наполягав на тому, що акт не є підставою для внесення змін до вказаної інформаційної системи. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав. Посилався на те, що за результатами проведення перевірки позивача було встановлено ряд порушень норм Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту, а органи Міндоходів мають право на внесення інформації до АІС «Податковий блок». Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити позивачу у їх задоволенні.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем в період з 30.06.2015 по 06.07.2015 проведено документальну позапланової виїзну перевірку ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» (код ЄДРПОУ 34934306) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами постачальниками та покупцями, за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 3617/26-58-22-02/34934306 від 13.07.2015.

У висновку акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» документально не підтверджено здійснення господарських взаємовідносин та не встановлено правильність відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із контрагентами-покупцями та контрагентами - постачальниками за грудень 2014.

Податкове повідомлення-рішення за результати перевірки не виносилось, що відповідачем не заперечується.

Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач посилається на те, що на підставі відповідного запиту, ТОВ «Укрспецбудмонтаж-2» було здійснено звіряння розрахунків з відповідачем за податком на додану вартість за період з 01.01.2015 по 12.08.2015, за результатами якого складено акт №13654-20 від 12.08.2015, в якому відсутня сума переплати в розмірі 2 236 364,00 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (надалі по тесту – Кодекс).

У пункті 61.1 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Кодексу).

Відповідно до статті 71 Кодексу інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Кодексу встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилом пункту 86.1 статті 86 Кодексу результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов’язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Кодексу податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Частиною 1 ст.2442 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, ВСУ дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до бази автоматизованої системи Державної фіскальної служби України інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов’язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов’язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Оскільки в даній справи позивачем не заявлено позовних вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, за наслідками якої складено акт від 13.07.2015 № 3617/26-58-22-02/34934306, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 по справі № 826/20761/14.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що, задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає адміністративний позов ТОВ «Агентство торгівлі механічними тканинами» необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 128, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбудмонтаж-2» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій