Рішення № 56154213, 26.02.2016, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/265/16-ц

провадження № 2/732/156/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

секретаря Швачко О.В.,

за участі прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3., діючи в інтересах держави в особі комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього на користь обласного бюджету Чернігівської області ( р/р 31414544700001 МФО 853592 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, ЄДРПОУ 37972475 ) кошти у сумі 5539,24 грн., витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а також судові витрати, повязані з розглядом справи, покласти на відповідача.

З позовної заяви виходить, що 16 серпня 2015 року, близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по ділянці дороги, яка проходить по вул. Троїцькій у м. Городня, в районі розташування житлового будинку № 24, у напрямку центру міста, проявив неуважність, не врахував дорожні умови і дорожню обстановку, які повинен врахувати водій під час вибору смуги руху, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 2.3.б, п. 2.9.а, п. 10.1, п. 11.1, п. 11.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, що призвело до наїзду автомобілем на велосипедиста ОСОБА_4, яка рухалася у зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді : закритих переломів проксимальної третини діафіза лівої ліктьової та шийки лівої променевої кісток, загальною кількістю два, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 69 від 14.09.2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я. За даним фактом 16.08.2015 року розпочато кримінальне провадження № 12015270110000322 за ч.1 ст. 286 КК України. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 з 26.08.2015 року по 08.09.2015 року ( 13 ліжко-днів ) перебувала на стаціонарному лікуванні в травматолого-ортопедичному відділенні комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня». Згідно довідки № 01-07/29 від 28.01.2016 року вартість одного ліжко-дня за серпень на момент лікування склала 430,52 грн., вартість одного ліжко-дня за вереснь на момент лікування склала 423,33 грн. Сукупна вартість лікування ОСОБА_4 у КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» склала 5539,24 грн. Прокуратурою 30.09.2015 року до суду направлено клопотання про звільнення підозрюваного ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у звязку з примиренням винного з потерпілим. У ході судового розгляду ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.10.2015 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито, підозрюваного звільнено від кримінальної відповідальності у звязку з примиренням винного з потерпілим. Однак, наведене не є реабілітуючою підставою. Шкоду матеріального характеру потерпілій ОСОБА_4 відшкодовано, натомість витрати, понесені КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» на лікування потерпілої від

кримінального правопорушення, залишились невідшкодованими. Витрати в сумі 5539,24 грн. до цього часу в добровільному порядку відповідачем лікувальному закладу не сплачені, а тому, згідно ст. 1206 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню в примусовому порядку.

Ухвалою судді від 18 лютого 2016 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У судовому засіданні прокурор Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_1 позовні вимоги заявлені заступником керівника Менської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Підтвердила обставини, які викладено в позовній заяві, та посилаючись на ці обставини обґрунтовувала заявлений позов.

Позивач комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська обласна лікарня» про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, представник позивача в судове засідання не зявився. Головний лікар КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» ОСОБА_5 надав до суду письмову заяву від 25.02.2016 року за вих. № 02-07/77 з проханням розглянути справу без участі їх представника, КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» не заперечує проти заявлених в її інтересах позовних вимог ( а.с. 27-28 ).

Згідно положень ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні предявлений позов визнав повністю та не заперечував з приводу його задоволення. Погодився з визначеною у позовній заяві сумою витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області, зясувавши в судовому засіданні позицію позивача і відповідача по суті заявлених позовних вимог та заслухавши пояснення ОСОБА_2 з цього приводу, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Згідно приписів статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено з ухвали Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.10.2015 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито та звільнено підозрюваного від кримінальної відповідальності у звязку з примиренням винного з потерпілою ОСОБА_4. Ухвала суду набрала законної сили 13.10.2015 року ( а.с. 13-14 ).

ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що 16 серпня 2015 року, близько 13 години, він перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем НОМЕР_2 та рухаючись по ділянці дороги, яка проходить по вул. Троїцькій у м. Городня, в районі розташування житлового будинку № 24, у напрямку центру міста, проявив неуважність, не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, які повинен врахувати водій під час вибору смуги руху, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив вимоги п.2.3 б, п.2.9 а, п. 10.1, п. 11.1, п.11.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, що призвело до наїзду автомобілем на велосипедиста ОСОБА_4, яка рухалася у зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді : закритих переломів проксимальної третини діафіза лівої ліктьової та шийки лівої променевої кісток, загальною кількістю два, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 69 від 14.09.2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я ( а.с. 13-14 ).

Згідно пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилось лікування ) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

З довідки комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» від 28.01.2016 року за вих. № 01-07/29 встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматолого-ортопедичному відділенні з 26.08.2015 року по 08.09.2015 року ( 13

ліжко-днів ). Вартість одного ліжко-дня за серпень на момент лікування склала 430,52 грн., вартість одного ліжко-дня за вереснь на момент лікування склала 423,33 грн. Сукупна вартість лікування ОСОБА_4 у КЛПЗ « Чернігівська обласна лікарня» склала 5539,24 грн. ( а.с. 15-16).

Відповідно до вимог ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно розяснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 р., витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у поновому обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерела фінансування закладу охорони здоровя або на рахунок юридичної ососби, якій належить останній.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545, ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-61, 88, 130, 158, 169, 174, 209, 212 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного бюджету Чернігівської області кошти, витрачені комунальним лікувально-профілактичним закладом «Чернігівська обласна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4, в сумі 5539,24 грн. ( р/р 31414544700001 МФО 853592 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, ЄДРПОУ 37972475 ).

Стягнути з ОСОБА_2 1378 грн. 00 коп. судового збору для зарахування на рахунок № 31210206700101 УК у Городнянському районі/м.Городня/22030101, код одержувача 37715958, ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Д.Березовський