Рішення № 56153467, 11.02.2016, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/1984/15-ц

Провадження № 2/648/62/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року

Білозерський районний

суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сімчук С,Б..

за участю: секретаря Циммерман І.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Білозерка цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом в якому в уточнених позовних вимогах просила суд: стягнути з ОСОБА_3 24681 грн.59 коп., з яких 22000грн.00 коп. основний борг, 2376 грн. 00 коп. інфляційне збільшення боргу, 305,59 грн. 3% річних та витрати на правову допомогу в сумі 3000грн.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 05 лютого 2015 року ОСОБА_3 взяла у неї в борг строком до 01 травня 2015 року 22000 грн., про що надала відповідну розписку. В зв»язку з простроченням виконання зобов»язання, за період з 02.05.2015 року по день звернення до суду 23.07.2015 року, відповідно до ч.2ст.625 ЦК України з боржника підлягає стягненню основна сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги.

Відповідач та її представник позов не визнали та надали зустрічну позовну заяву про визнання розписки (договору позики) недійсною. Зустрічні позовні вимоги обґрунтували тим, що відповідач працювала продавцем в магазині у позивача і в зв»язку з недостачею, позивач під тиском примусила відповідача написати боргову розписку, яка не відображає волевиявлення відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Згідно розписки від 05.02.2015 року, ОСОБА_3 зобов»язалась віддати ОСОБА_1 22000грн., які бере в борг до 01 травня 2015 року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,визначені родовими ознаками,а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилами передбаченими статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданого розрахунку представником позивача, який не спростований відповідачем та її представником, інфляційне збільшення боргу складає 2376грн., а сума процентів 305,59 грн.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживають разом з відповідачкою, чекали ОСОБА_3 під магазином, коли та писала розписку. Чули з магазина голоси, але про що йшла мова не могли розібрати. Коштів, які нібито відповідач позичила у позивача не бачили.

Заяви ОСОБА_3 від 07 серпня 2015 року, в якій вона просить прийняти міри до ОСОБА_1, яка в лютому 2015 року змушувала її з погрозами застосувати насильство написати розписку про повернення боргу в сумі 22000грн., в той же день внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12015230080001224 з правовою кваліфікацією ч.1ст.355 КК України.

04 лютого 2016 року, ОСОБА_3 звернулась до заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури з скаргою на безпідставне закриття кримінального провадження № 12015230080001224 з правовою кваліфікацією ч.1ст.355 КК України.

Відповідно до експертного висновку судово-почеркознавчої експертизи № 552 від 04.01.2016 року, розписка від 05.02.2015 року виконана самою ОСОБА_3, ймовірніше за все під впливом «збиваючих» факторів, у незвичайному психофізіологічному стані виконавця (стан збудження, хвилювання, втоми тощо).

Дослідив та оцінив зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що 05.02.2015 року, між позивачем та відповідачем укладено договір позики 22000грн. на умовах викладених в розписці наданій відповідачем. Пояснення свідків не спростовують укладання сторонами по справі договору позики, так як вони не були присутні в приміщення під час написання розписки відповідачем. Висновки почеркознавчої експертизи, в сукупності з іншими доказами які досліджувались в судовому засіданні не можуть свідчити, що розписки написана саме під впливом тиску і погроз з боку позивача, а не інших факторів, таких як втома, написання розписки стоячи, що не заперечується сторонами тощо. Відсутність погроз і тиску з боку позивача при написанні розписки свідчить те, що відповідач звернулась з відповідною заявою до правоохоронних органі в серпні 2015 року, після початку розгляду цієї справи в суді. Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом суд вважає доведеними і вони підлягають задоволенню з урахуванням вимог ч.2ст.625 ЦК України, а позовні вимоги за зустрічним позовом не доведені достатніми доказами.

Також, підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., розрахунок яких відповідає вимогам законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213-215, 216, 218 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049 - 1051 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за первісним позовом про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 24681 грн.59 коп., з яких 22000грн.00 коп. основний борг, 2376 грн. 00 коп. інфляційне збільшення боргу та 305,59 грн. 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000грн. витрат на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору в сумі 246,81грн.

В позовних вимогах за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя С. Сімчук