Ухвала суду № 56153405, 24.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/7285/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/423/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», Держави Україна в особі Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2016 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу № 04/076 12 1- 2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, 02 серпня 2012 року відбулися торги, в ході яких ОСОБА_3 стала переможцем аукціону та придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 за ціною 231 500 грн. За результатами прилюдних торгів ОСОБА_3 сплатила: отримувачу ВДВС Сумського міського управління юстиції сплату за лот номер два 208 350 грн. за квитанцією № 330810020 від 08 серпня 2012 року; отримувачу ПП «СП «Юстиція» додаткову суму винагороди за послуги з реалізації майна 11 593 грн. 20т коп. за квитанцією № 330810022 від 08 серпня 2012 року; отримувачу ПП «СП «Юстиція» гарантійний внесок за участь в аукціоні лот 2 11 556 грн. 80 коп. за квитанцією № 2472.615.1 від 25 липня 2012 року. В Акті державного виконавця від 16 серпня 2012 року зазначено, що грошові кошти в розмірі 231 500 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитних сум 09 серпня 2012 року та перераховані стягувану АТ «ОСОБА_4 Аваль» 16 серпня 2012 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2013 року визнано недійсним протокол від 02 серпня 2012 року № 04/076 12 1 - 2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна за адресою в АДРЕСА_2, переможцем яких визнано ОСОБА_3 та застосовано наслідки недійсності правочину; зокрема зобовязано ВДВС Сумського МУЮ повернути ОСОБА_3 отримані за недійсним правочином кошти у розмірі 231 500 грн. та зобовязано ОСОБА_3 повернути ВДВС Сумського МУЮ квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Апеляціного суду Сумської області від 06 лютого 2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2013 року в частині застосування наслідків недійсності правочину змінено. Зобовязано ПП «Спеціальне підприємство «Юстиція» повернути ОСОБА_3 коштів в розмірі 231 500 грн. отримані за недійсним правочином; зобовязано ОСОБА_3 повернути ПП «Спеціальне підприємство «Юстиція» АДРЕСА_3. У частині визнання недійсним протоколу від 02 серпня 2012 року № 04/076 12-1-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - АДРЕСА_3, переможцем яких визнано ОСОБА_3, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2013 року в незміненій частині та рішення Апеляціного суду Сумської області від 06 лютого 2014 року залишено без зміни. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 березня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ВДВС СМУЮ, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, треті особи: ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», про стягнення коштів, відшкодування майнової шкоди та упущеної вигоди відмовлено в задоволенні вимог з тих підстав, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2013 року та рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2014 року застосовано наслідки недійсності правочину, а тому вимога позивача до ВДВС СМУЮ про стягнення з ВДВС вартості реалізованою квартири є безпідставною.

25 червня 2014 року ОСОБА_3 зверталась з письмовою вимогою до ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та до ВДВС СМУЮ про повернення грошових коштів в сумі 231 500 грн. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5, ОСОБА_6, дата державної реєстрації 23 грудня 2014 року.

Сторони належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Згідно ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов до суперечливого висновку про те, що позивач не надав суду доказів надходження до стягувача коштів виручених від проведення державною виконавчою службою виконавчих дій по реалізації арештованого майна квартири, оскільки вказані обставини доведенню не підлягають є необґрунтованими. При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь які докази договірних відносин між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та того, що позивачка особисто перераховувала будь які кошти на рахунки ПАТ «ОСОБА_4 Аваль». Не можна також вважати , що виниклі між позивачкою та банком правовідносин врегульовані положеннями ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ствердження позивачки в апеляційній скарзі про те, висновок суду першої інстанції про те, що позивач намагається повторно отримати кошти спростовуються матеріалами справи в тому числі і постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18 червня 2015 року ВП № 47889063 не є підставою для задоволення позовних вимог. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що судом Апеляційного суду Сумської області було ухвалено та набрало законної сили рішення яким була застосована двостороння реституція як спосіб захисту порушеного права, за наявності між ОСОБА_3 та ПП «СП «Юстиція» укладеного договору, який визнано недійсним. Було зобовязано ПП «СП «Юстиція» повернути позивачці кошти за недійсним правочином. Таким чином порушене право ОСОБА_3 було захищено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Держави в особі органу ДВС на користь позивачки коштів у виді додаткової суми винагороди за послуги з реалізації майна та внеску за участь в аукціоні, оскільки вказані кошти були сплачені позивачкою на рахунки ПП «СП «Юстиція».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину може предявлятися тільки до сторони недійсного правочину. Сторонами правочину, який був визнаний судом недійсним є ОСОБА_3 та ПП «СП «Юстиція».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У звязку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: