Постанова № 56151981, 11.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522\21449\15-а

Провадження №2-а\522\47\16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі

головуючого судді Тарасова А.В.

за участю секретаря судового засідання Острікова К.В.,

розглянувши в залі суду в м. Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобовязання призначити пенсію на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся позивач із адміністративним позовом до УПФ України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобовязання призначити пенсію на пільгових умовах за списками № 1,2, зазначаючи, що з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року працював на посаді гірника 2-го розряду повний робочий день в Гірничо-будівельному кооперативі «Союз-2». З 23.11.1998 року по 31.12.1998 року працював в Приватному виробничому комерційному підприємстві «Південьпідзембуд» гірником 2-го розряду, що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Звернувшись до Управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, позивачу було відмовлено в зарахуванні до спеціального стажу період роботи з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року на Гірнично-будівельному кооперативі «Союз-2», у звязку з відсутністю даних про проведення атестації робочого місця у цьому кооперативі. Крім того, було відмовлено в зарахуванні до спеціального стажу також й період роботи з 23.11.1998 року по 31.12.1999 рік, оскільки довідка, що підтверджує вказаний стаж видана за підписом директора, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера в одній особі.

Таким чином, не зарахування вказаних періодів у спеціальний стаж, унеможливлює призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до списків № 1,2, у відповідності до п. «а», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач у судове засідання не зявився, надав суду відповідну заяву, згідно якої, просив розглянути справу його відсутності.

Відповідач УПФ України в Приморському районі м. Одеси у судове засіданні не зявився, надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги не визнав, зазначив, що у позивача відсутній пільговий стаж, рішення пенсійного фонду в частині не зарахування вказаного пільгового стажу є правомірним, оскільки довідка, видана Гірнично-будівельним кооперативом «Союз-2» не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. Крім того, зазначив, що відмова в зарахуванні стажу обумовлена відсутністю даних про проведення атестації робочого місця у цьому кооперативі, передбаченого порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року. Період роботи з 21.11.1998 року по 31.12.1999 року, також не зараховані до пільгового стажу, з обставин викладених у рішенні пенсійного фонду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративна позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до УПФ України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, у звязку з наявністю необхідного стажу на роботах, що віднесені до списку № 1 та № 2, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.

Рішенням № 162 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, зокрема з тих підстав, що не було здійснено зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року на Гірнично-будівельному кооперативі «Союз-2», у звязку з відсутністю даних про проведення атестації робочого місця у цьому кооперативі. Крім того, було відмовлено в зарахуванні до спеціального стажу також й період роботи з 23.11.1998 року по 31.12.1999 рік, оскільки довідка, що підтверджує вказаний стаж видана за підписом директора, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера в одній особі. Незрозуміло, чи проводилась атестація вперше чи є черговою.

Таким чином, причиною відмову у призначенні пенсії позивачу є виключно не визнання відповідачем двох періодів стажу, 02.08.1993 року по 20.11.1998 року на Гірнично-будівельному кооперативі «Союз-2»; з 23.11.1998 року по 31.12.1999 рік на Приватному виробничому комерційному підприємстві «Південьпідзембуд».

Судом встановлено, що позивач закінчив Душанбинський Геолого-развідувальний технікум в 1979 року та здобув кваліфікацію техніка-геофізика, що підтверджується копією диплому серії Є-1 № 059931, що свідчить про наявність у позивача відповідної кваліфікації.

Згідно трудової книжки, виданої на імя ОСОБА_1, позивач працював на Гірничо-будівельному кооперативі «Союз-2» з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року в якості гірника 2-го розряду.

Згідно уточнювальної довідки, виданої гірнично-будівельним кооперативом «Союз-2» № 3 від 16.11.2009 року, ОСОБА_1 працював повний робочий день в Гірничо-будівельному кооперативі «Союз-2» з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року за професією гірник 2 розряду, виконував роботи зі шкідливим та важкими умовами праці повний робочий день під землею на будівництві обєкту «Господарчо-побутова каналізація Південного району м. Одеси. Колектор глибокого залягання», що передбачено списком № 1 на підставі Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162. ГБК «Союз-2» здійснював роботи по будівництву каналізаційного напірного колектору діаметром 2,56м., розташованого на глибині від 4 до 40 м. під землею та будівництво вертикальних стовбурів методом опускного колодязя глибиною до 42 метрів.

Перевіряючи рішення пенсійного фонду на предмет того, чи було воно прийнято на підставі, в межах передбачених законодавством України, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.1, 2, 4 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці» - атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоровя працюючих, а також на інших нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд не погоджується з посиланням пенсійного органу на не проведення атестації робочих місць на підприємстві у 90-х роках, як на підставу для відмови у зарахуванні пільгового стажу, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладено на керівників підприємства, установ та організації та її не проведення не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на пенсійне забезпечення.

Аналогічну правову позицію висловив й Вищий адміністративний суд України в рішенні від 03.12.2013 року та 30.01.2014 року у справах № к/800/10701/13 та №К/9991/61419/14.

Таким чином, вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними в частині не зарахування періоду роботи з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року на Гірнично-будівельному кооперативі «Союз-2».

Дослідивши вимоги позовної заяви в частині визнання дії відповідача неправомірними в частині не зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 23 листопада 1998 року по 31 грудня 1999 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до трудової книжки позивача, останній, 23.11.1998 року був переведений на посаду гірника 2-го розряду в Приватному виробничому комерційному підприємстві «Південьпідзембуд», де працював по 31.12.1998 року.

Згідно довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.09.2015 року, позивач дійсно з 23.11.1998 року по 31.12.1998 року працював на приватному виробничому комерційному підприємстві «Південьпідзембуд» гірником 2-го розряду.

Дійсно вказана довідка підписана ОСОБА_2, як директором, начальником відділом кадрів, головним бухгалтером, одночасно. Суд вважає, що дана обставина, не може бути підставою для її не визнання з боку органів пенсійного фонду України.

Дійшовши до вищезазначеного висновку, суд зазначає, що форма вказаної довідки не є вільною, встановлена Додатком № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. При цьому згідно вказаного додатку, визначено, що вказана довідка підлягає підписуванню з боку директора, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Разом з тим вказаним нормативно-правовим актом не передбачений порядок підписання вказаної довідки у випадку відсутності в штаті відповідного підприємства інших посадових осіб окрім директора. Суд вважає, що факт підписання директором довідки, в тому числі й підписання замість начальнику відділу кадрів та головного бухгалтера, не може бути підставою для її неврахування в якості такої, що підтверджує відповідний стаж, оскільки такий стаж також випливає з відомостей внесених в трудову книжку та повинен бути встановлений за сукупністю відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає відмову у зарахуванні стажу роботи з 23.11.1998 року по 31.12.1999 року безпідставною, протиправною та такою, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача в частині скасування та визнання протиправним рішення Пенсійного фонду Приморського району м. Одеси № 162 від 30 жовтня 2015 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії. З тих ж підстав підлягають задоволенню вимоги в частині зобовязання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах, відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснивши нарахування з дня звернення до Пенсійного фонду Приморського району м. Одеси.

Керуючись ст.ст.9, 11, 71, 159, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобовязання призначити пенсію на пільгових умовах задовольнити.

Рішення Пенсійного фонду Приморського району м. Одеси № 162 від 30 жовтня 2015 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та про відмову в зарахуванні до спеціального стажу період роботи з 02.08.1993 року по 20.11.1998 року; період роботи з 23.11.1998 року по 31.12.1998 року скасувати.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 30 вересня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги.

Суддя:

11.02.2016