Постанова № 56151739, 22.02.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 521/19607/15-а

Пр. №2а/521/37/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі Зубковій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

У грудні 2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси (далі - УПФ України в Малиновському районі м.Одеси), посилаючись на те, що у період з 13 серпня 1991р. по 30 червня 1996р. він навчався на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» та у Юридичному інституті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова та в 1996р. закінчив повний курс названого університету за спеціальністю «правознавство». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 26 червня 1996р. ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «юрист», що підтверджується дипломом, виданим 28 червня 1996р.

Позивач зазначав, що з 09 листопада 1995р. він працював на різних посадах прокурорів та слідчих в органах прокуратури.

29 травня 2015р. ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в Малиновському районі м.Одеси із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до чинного на той час Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон №1789-ХІІ від 05.11.1991р.).

Рішенням УПФ України в Малиновському районі м.Одеси від 09 червня 2015р. №149740 ОСОБА_2 було відмовлено у перехід на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ від 05.11.1991р. та повідомлено, що до вислуги років не зараховано половину строку навчання на юридичному факультеті в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, так як зазначений університет не відноситься до вищих юридичних навчальних закладів.

Вважаючи вказане рішення незаконним та таким, що винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм чинного законодавства України, позивач просив суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення УПФ України в Малиновському районі м.Одеси від 09 червня 2015р. №149740 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до чинного на той час Закону України «Про прокуратуру»; зобовязати УПФ України в Малиновському районі м.Одеси зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратуру Одеської області з 09.11.1995р. по 29.09.2015р., половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 13 серпня 1991р. по 05 липня 1996р. включно та призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, починаючи з дня звернення, а саме з 29 травня 2015 року.

Представник позивача, діючий за довіреністю від 26 листопада 2015 року, в судовому засіданні підтримав доводи адміністративного позову та просив суд його задовольнити (а.с.5).

Представник УПФ України в Малиновському районі м.Одеси діюча за довіреністю №1341/10, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, надала суду свої заперечення (а.с. 28,25-26).

В обґрунтування заперечень, зазначала, що позивач звернувся до УПФ України в Малиновському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право на пенсію за вислугу років за наявності на день звернення вислуги не менше 22 років в тому числі роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 15 цього Закону, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, до яких Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова, в якому навчався позивач, не відноситься оскільки він є вищим навчальним закладом, але не є вищим юридичним навчальним закладом, так як основним завданням наукової діяльності університету є спрямовання на розвиток фундаментальних і пошукових досліджень на пріоритетних напрямках гуманітарних та природних наук, розробка і створення принципово нової техніки, технології та матеріалів. Оскільки станом на 29.05.2015р. вислуга років позивача, розрахована за вимогами цієї статті складає 19 років 5 місяців у позивача відсутній стаж для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст.71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з 13 серпня 1991р. по 30 червня 1996р. ОСОБА_2 навчався на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» та у Юридичному інституті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.

В 1996р. позивач закінчив повний курс юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «правознавство» та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 26 червня 1996р. ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «юрист», що підтверджується дипломом ЛГ ВЕ №000404, виданим 28 червня 1996р. (а.с.9).

Згідно ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 05.11.1991р., зі змінами (далі Закон України «Про прокуратуру»), прокурорами та слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості.

Встановлено, що наказом від 31 жовтня 1995р. ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в органи прокуратури Одеської області на посаду слідчого стажеру прокуратури Малиновського району м.Одеси та з того часу працював на різних посадах в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки позивача БТ-ІІ №5145503 (а.с. 11-12).

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на час звернення позивача до УПФ України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про прокуратуру», передбачено право на пенсію за вислугу років за наявності на день звернення з 1 жовтня 2014р. по 30 вересня 2015р. - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

Згідно ч.5 зазначеної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 56 цього Закону, в тому числі половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2015р. позивач звернувся до УПФ України в Малиновському районі м.Одеси із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до чинного на той час Закону України «Про прокуратуру», до якої додав усі необхідні документи.

Рішенням УПФ України в Малиновському районі м.Одеси від 09 червня 2015р. №149740 у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» було відмовлено на тій підставі, що станом на 29 травня 2015р. його вислуга років, яка розрахована за вимогами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» складає 19 років 6 місяців, тобто менше 22 років, оскільки до вислуги років не зараховано половину строку навчання на юридичному факультеті в ОНУ ім.І.І. Мечникова, так як зазначений університет не відноситься до вищих юридичних навчальних закладів (а.с.15)

Суд вважає, що при здійсненні розрахунку та прийнятті рішення відповідачем не обґрунтовано було відмовлено позивачу у зарахуванні до 22 річного стажу роботи половини строку навчання у вищому юридичному закладі, оскільки посилання відповідача на те, що Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова не можна вважати таким учбовим закладом, що дає вищу юридичну освіту, є такими, що суперечать обєктивним обставинам.

Пунктом 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Згідно ч. 3, 4 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту» основними структурними підрозділами вищого навчального закладу є факультети, кафедри, бібліотека.

Факультет - це структурний підрозділ вищого навчального закладу, що обєднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних вищих навчальних закладах у сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання (крім факультетів вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання), вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту, вищих навчальних закладів культури та мистецтва).

У випадку позивача він здобув вищу юридичну освіту в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Керуючись ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789 зі змінами, ст.ст. 28, 33 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII, ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 167, п.1.ч.1 ст.256 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси від 09 червня 2015 року №149740 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії за вислугою років незаконним.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 09 листопада 1995 року по 29 травня 2015 року, тобто 19 років 6 місяців 20 днів, половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 13 серпня 1991 року по 05 липня 1996 рік включно, тобто 2 роки, 5 місяців, 12 днів.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесиприйняти рішення про призначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення, тобто з 29 травня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда