Ухвала суду № 56148245, 22.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/885/16 Справа: № 637/678/15-ц Категорія: договірні Головуючий 1 інстанції: Стеганцов С.М. Доповідач: Коровін С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Коровіна С.Г.

суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

при секретарі Огарьовій О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОСОБА_2Д.» про розірвання договору оренди землі, -

встановила:

У липні 2015 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, просила суд розірвати договори оренди землі від 04 жовтня 2005 року укладені між ОСОБА_3 Єлісеєвною та ПП «ОСОБА_2Д.» Шевченківського району Харківської області, зареєстровані у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 липня 2011 року за № 632578504000359, та за № 632578504000366.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася, на те, що 29 лютого 2008 року померла її мати - ОСОБА_3 і вона прийняла спадщину за законом та стала законним власником земельних ділянок, які використовуються ПП «ОСОБА_2Д.» згідно договорів оренди. ОСОБА_1 просила суд розірвати договори оренди земельних ділянок з тих причин, що не бажає продовжувати господарські стосунки з орендарем.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що вимоги позивача незаконні та необґрунтовані, так як договори оренди земельних ділянок були укладені на законних підставах у відповідності до чинного законодавства. Після смерті матері у 2008 році позивач прийняла спадщину і за розірванням договорів до ПП не зверталася на протязі 7-ми років, отримувала орендну плату, тобто своїми діями підтвердила договірні відносини по земельним ділянкам, які їй дісталися після смерті матері.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне дослідження доказів та невірне надання оцінки цим доказам. Вважає, що за п. 36 договору оренди землі у разі зміни власника земельної ділянки договір підлягає розірванню.

Справа призначалася до розгляду апеляційним судом на 12 січня, 26 січня, 09 лютого 2016 року ОСОБА_1 та її представник жодного разу у судове засідання не зявилися.

22 лютого 2016 року ОСОБА_1 та її представник у судове засідання апеляційного суду черговий раз не зявилися. Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повістки. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду Харківської області надійшла телефонограма в якій він просить справу відкласти у звязку із станом його здоровя. Документів на підтвердження цих обставин ОСОБА_4 Д,С. не надано, особистої заяви ні від нього ні від позивача до суду не надійшло. Крім того враховуючи, що раніше позивач неодноразово у судове засідання не зявлявся і справа у провадженні апеляційного суду знаходиться з 22 грудня 2015 року колегія вирішила можливим на підставі ст.305 ЦПК України розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та її представника. Крім того згідно п.7.1 договору про надання юридичних послу від 16 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договір діє до винесення рішення місцевим судом але не більш ніж 2 місяцій з моменту прийняття справи до розгляду згідно ст. 157 ЦПК України. Таким чином термін цього договору фактично сплинув.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши обставини справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №142751, виданого 10 січня 2004 року ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,1461 га кадастрові номери №6325785000:01:000:0218 та №6325785000:01:000:0219. Зазначене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

За життя зазначенні земельні ділянки ОСОБА_3 передала в оренду ПП «ОСОБА_2Д.», що підтверджується укладеним 04 жовтня 2005 року між власником земельних ділянок ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_2Д.» Шевченківського району Харківської області договором оренди земельних ділянок, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 липня 2011 року № 3632578504000359 та № 632578504000366 (а.с.9-11, 15-17). Договір оренди землі укладено на 30 років. Договір оренди підписано власником власноруч. Вона регулярно отримувала обумовлену договором орендну плату.

29 лютого 2008 року ОСОБА_3 померла (а.с.47). Дочка померлої, позивач у справі, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 і стала власником зазначених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6284 га кадастровий №6325785000:01:000:0218 та розміром 7,5177 га .кадастровий №6325785000:01:000:0219 в межах згідно плану на території Нижньобурлуцької сільської ради Шевченківського району Харківської області, що підтверджується Державними актами направо приватної власності на землю (а.с.6).

Судом першої інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в оренді у ПП «ОСОБА_2Д.» Шевченківського району Харківської області з 2005 року на підставі двох договорів оренди землі №20 від 04 жовтня 2005 року строком на 30 (тридцять) років. Зазначені договори зареєстровані у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 05 липня 2011 року № 3632578504000359 та № 632578504000366.

Встановлено, що із письмовою заявою про розірвання договорів оренди землі позивач звернувся до ПП «ОСОБА_2Д.» 13.04. 2015 року (а.с.22).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відносини, повязані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст.13-19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди це угода сторін про взаємні зобовязання, відповідно до яких орендодавець за плату, розмір якої, форми платежу, термін та порядок внесення і перегляду, індексації передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України, передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Згідно до ч.1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2005 року між ОСОБА_3 було укладено договір оренди зазначених земельних ділянок. Згідно договору сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договорів, щр підтверджено особистими підписами сторін.

Зазначений договір відповідає вимогам ч.3 ст.203 ЦК України та ст. 627 ЦК України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір орендиземлі-цедоговір,заяким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянкуу володіння ікористування на певний строк,а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно доумовдоговорута вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захистйогоправанаорендовану земельнуділянкунарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуженняземельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

-набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

В оспорюваному позивачем договорі оренди землі від 04 жовтня 2005 року в п.34 зазначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї сторони у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. В п.35 зазначається, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.В п. 36 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. У договорі оренди окремо зазначено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом із орендарем. У договорі оренди земельної ділянки не зазначено, що у разі смерті фізичної особи орендодавця договір оренди земельної ділянки підлягає безумовному припиненню шляхом розірвання.

Згідно ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Зазачене передбачено також і ст.93 ЗК України.

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім того згідно ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Застережень які можуть бути передбачені у договорі згідно ч.2 ст. 770 ЦК України сторонами при укладенні договору оренди не передбачені.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем підстави для розірвання договору оренди не охоплюються умовами договору та не відповідають діючому законодавству.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді