Рішення № 56148181, 24.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 640/7488/14-ц. Головуючий 1 інст.: - ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/790/607/16. Суддя-доповідач: - ОСОБА_2

Категорія:право власності.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - ОСОБА_2,

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря : - ОСОБА_5,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 Аугена Васильовича, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - про вселення до будинку, зобовязання не чинити перешкод та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату компенсації та визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є власником 35/100 частин житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2004 року.

Співвласником інших 65/100 частин цього ж житлового будинку є ОСОБА_7

В зазначеному будинку зареєстровані та мешкають ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які перешкоджають йому у користуванні належною йому частиною житловою будинку, що спонукає його звернутися з позовом в суд.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 316, 317, 355, 391 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд вселити його в житловий будинок №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

Зобовязати ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не чинити йому перешкод у проживанні в житловому будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

Відповідачка ОСОБА_7, діюча у власних інтересах та інтересах ОСОБА_9, позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.

Відповідачі ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судове засідання не зявилися.

Згідно заяв поданих до суду, просили розглянути справу за їх відсутності.

У жовтні 2014 року ОСОБА_7 звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у спільному майні, який уточнила у серпні 2015 року.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що вона є власником 65/100 частин жилого будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

Співвласником інших 35/100 частин цього ж житлового будинку є ОСОБА_6

Окрім неї в будинку зареєстровані та мешкають її чоловік ОСОБА_12, дочки ОСОБА_9, ОСОБА_10, зять ОСОБА_11, син ОСОБА_8, онуки.

Співвласник ОСОБА_6 в будинку не проживає, оскільки забезпечений іншим житлом, будь-яких витрат на утримання житлового будинку не несе.

Ідеальна частка ОСОБА_6 в будинку є незначною та згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2687/6530 від 30 червня 2015 року провести виділ 35/100 частин житлового будинку, що належать ОСОБА_6 без проведення будівельних робіт не надається можливим.

Нею внесено на депозитний рахунок Київського районного суду м. Харкова 230043 грн., що дорівнює вартості 35/100 частин спірного житлового будинку.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 355, 358, 364, 365 ЦК України, ОСОБА_7 просила суд припинити право власності ОСОБА_6 на 35/100 часин житлового будинку з надвірними спорудами №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові з виплатою на користь ОСОБА_6 грошової компенсації у розмірі 230043 коп.

Визнати за нею право власності на 35/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові, які належать на праві власності ОСОБА_6

ОСОБА_6 зустрічний позов не визнав.

При цьому посилався на те, що він та його родина потребує поліпшення житлових умов, а тому припинення його права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам сімї.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2015 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату компенсації та визнання права власності задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_6 на 35/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями № 3 по вїзду Ладигіна в м. Харкові з виплатою грошової компенсації в сумі 230 043 грн.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 35/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що частка ОСОБА_6 в житловому будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та встановлення порядку користування житловим будинком між співвласниками є неможливим, а припинення частики ОСОБА_6 в житловому будинку не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сімї.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до цієї норми, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6-68 цс 14 та від 13 травня 2015 року № 6-93цс15.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником 35/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові на підставі рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2009 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 1999 року та ухвалою Верховного Суду України від 2 липня 2010 року (а. с. 5-8 том №1).

Право власності на вказану частину будинку з надвірними спорудами за ОСОБА_6 зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 25 травня 2011 року (а. с. 9 том №1).

ОСОБА_7 є власником 65/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові на підставі договору купівлі - продажу від 30 червня 2004 року, посвідченого держаним нотаріусом Восьмої Харківської держаної нотаріальної контори за р. №1176 (а. с. 12 том №1).

В зазначеному будинку зареєстровані та мешкають ОСОБА_13, її чоловік ОСОБА_12, дочки ОСОБА_9, ОСОБА_10, син ОСОБА_8, зять ОСОБА_11, онуки ОСОБА_14, ОСОБА_11 (а. с. 161 том №1).

Співвласник ОСОБА_6 зареєстрований у вказаному будинку з 18 лютого 2016 року, однак в ньому не проживає (а. с. 41 том №2).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЄ ім. М.С. Бокаріуса №2687/6530 від 30 червня 2015 року питання стосовно можливості спільного володіння та користування домоволодінням №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не входить до компетенції експерта будівельника. Провести виділ 35/100 частини домоволодіння №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові, яка належить ОСОБА_6 без проведення будівельних робіт не надається можливим. Вирішення питання стосовно того, чи є 35/100 частини домоволодіння №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові, яка належить ОСОБА_6 незначною (по житловому будинку з прибудовою покладено 21,14 кв. м.) не входить до компетенції експерта будівельника. Ринкова вартість домоволодіння №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові на грудень 2014 року складає 657 266 грн. Ринкова вартість 35/100 частин домоволодіння №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові на грудень 2014 року складає 230 043 грн. (а. с.128-141 том №1).

Із дослідницької частини судової будівельно-технічної експертизи №2687/6530 від 30 червня 2015 року вбачається, що на ідеальну частку ОСОБА_6 - 35/100 частин по житловому будинку з прибудовою припадає 21,14 кв. м., на ідеальну частку ОСОБА_7- 65/100 частин по житловому будинку з прибудовою припадає 39,26 кв. м. Відповідно до ДБН В.2.2.-15-2005(4.1) при виділі часток кожному із співвласників необхідно влаштувати дві ізольовані квартири з окремими входами, житловими кімнатами не менш ніж 15,0 кв. м., приміщеннями кухні не менш ніж 7,0 кв. м., приміщеннями суміщених санвузлів площею не менш ніж 3,8 кв. м. Мінімальна площа виділюваної квартири повинна бути не менш ніж 25,8 кв. м. Враховуючи обємно-планувальне та конструктивне рішення житлового будинку, його розміри, ідеальні частики співвласників провести виділ 35/100 частин домоволодіння №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові без проведення будівельних робіт не надається можливим.

Наведене свідчить, що ідеальна частка ОСОБА_6 в спірному житловому будинку є значною, оскільки на неї по житловому будинку з прибудовою припадає 21,14 кв. м., ринкова вартість ідеальної частки ОСОБА_6 в житловому будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові на грудень 2014 року складала 230 043 грн., а її виділ можливий за умови проведенням будівельних робіт.

Крім того, доказів того, що визначити порядок володіння та користування житловим будинком №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові між його співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з урахуванням їх ідеальних часток технічно неможливо, матеріали справи не містять.

Не надані такі докази ОСОБА_7, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що частка ОСОБА_6 в спірному житловому будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та встановлення порядку користування житловим будинком між співвласниками є неможливим, а припинення частики ОСОБА_6 в житловому будинку не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сімї.

Доводи ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 не мешкає у спірному будинку оскільки забезпечений іншим житлом, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Із довідки КП «Жилкомсервіс» від 26 травня 2015 року вбачається, що до реєстрації в спірному будинку ОСОБА_6 мешкав в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, жила площа якої складає лише 40,92 кв. м., (а. с.180, 182)

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на 35/100 частин житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові, виплату компенсації, визнання за нею права власності на 35/100 частин житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові за недоведеністю.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 чинять перешкоди ОСОБА_6 у користуванні та проживанні в належних йому 35/100 частинах житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові, у звязку з чим останній змушений був звертатися з відповідною заявою до Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області (а. с.10-11 том №1).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вселити ОСОБА_6 в належні йому 35/100 частини житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові та зобовязати співвласницю ОСОБА_7 та членів її сімї ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не чинити ОСОБА_6 перешкоди в проживанні у житловому будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем ОСОБА_6 при зверненні з позовом в суд та подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено на користь держави судовий збір у розмірі 3310 грн. 88 коп., який підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 ( а. с.1-2 том №1, 13 том №2).

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити - частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 Аугена Васильовича, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про вселення до будинку, зобовязання не чинити перешкод задовольнити - частково.

Вселити ОСОБА_6 в належні йому 35/100 частин житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

Зобовязати ОСОБА_7, ОСОБА_8 Аугена Васильовича, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не чинити ОСОБА_6 перешкод в проживанні у житловому будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на 35/100 частин житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові, виплату компенсації, визнання права власності на 35/100 частин житлового будинку №13 по вїзду Ладигіна в м. Харкові - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати 3310 (три тисячі триста десять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: