Ухвала суду № 56145597, 27.02.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2552/16-к

Провадження № 1-кс/344/1161/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Данилишина В.В., слідчого Герасимчук В.В., підозрюваної ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42015090000000131, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до розпорядження Верховинського селищного голови №95 від 27.09.2012 року ОСОБА_1 призначена на посаду спеціаліста-землевпорядника Верховинської селищної ради з 01.10.2012 року, з присвоєнням їй 15 рангу 7 категорії посадової особи місцевого самоврядування.

У 2015 році у Верховинській селищній раді на погодженні перебувала технічна документація на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 площами 0,6 га та 1,3166 га та ОСОБА_4 площею 2 га.

Під час розгляду проектів землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди, реалізуючи який остання у другій половині серпня 2015 року висловила вимогу матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, згідно з якою вона погодить проекти землеустрою та посприяє у їх затвердженні сесією Верховинської селищної ради тільки за умови передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,6 га.

В період з серпня 2015 року до лютого 2016 року під час особистих зустрічей та телефонних розмов ОСОБА_1 неодноразово наголошувала ОСОБА_5 на необхідності виконання її протиправної вимоги про надання неправомірної вигоди.

У другій половині жовтня 2015 року ОСОБА_1 уточнила свою злочинну вимогу, повідомивши ОСОБА_5, що за погодження проектів землеустрою та сприяння у їх затвердженні сесією Верховинської селищної ради, їй необхідно надати грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

Рішенням сесії Верховинської селищної ради №35-4/2016 від 19.02.2016 року затверджено погоджені спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_1 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 площами 0,6 га та 1,3166 га, ОСОБА_4 площею 2 га.

26.02.2016 року ОСОБА_5 прибула у Верховинську селищну раду та одержала виписки із рішення сесії №35-4/2016 від 19.02.2016 р. щодо затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки її дітей.

При цьому, спеціаліст-землевпорядник Верховинської селищної ради ОСОБА_1, доводячи свій злочинний умисел до кінця, 26.02.2016 року, переслідуючи корисливу мету, конспіруючи свої дії та маючи можливість спостерігати за ОСОБА_5, надала останній вказівку покласти раніше обумовлений розмір неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України еквівалентно 54480 гривням, у диван, розташований у коридорі на першому поверсі приміщення Верховинської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1

Близько 11 год. 15 хв. 26.02.2016 року, ОСОБА_5 залишила грошові кошти в сумі 2000 доларів США в обумовленому ОСОБА_1 місці - у дивані, розташованому у коридорі на першому поверсі приміщення Верховинської селищної ради, а ОСОБА_1 у такий спосіб одержала неправомірну вигоду.

26.02.2016 року о 11 год. 32 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 27.02.2016 року їй повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтована підозра у вчиненні яких на думку слідчого повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; обіймаючи посаду в органах місцевого самоврядування може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, які є її колегами по роботі, з якими вона підтримує дружні стосунки та відносини, з метою схилити їх до дачі показань на свою користь, знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки з моменту одержання предмету неправомірної вигоди досудове розслідування проводиться не тривалий період часу і на даний час ще не встановлені всі обставини вчинення кримінального правопорушення та перевіряється можлива причетність інших осіб до вчинення злочину. А тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останньої більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити, визначивши при цьому заставу 160 розмірів мінімальної заробітної плати з покладенням обов"язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

В судовому засіданні підозрювана та її захисник клопотання заперечили та просили в задоволенні такого відмовити, оскільки вважають підозру не обґрунтованою, а ризики - недоведеними. При цьому захисник вважає, що даний випадок не винятковий, а тому підстав визначати заставу виходячи за визначені КПК України межі немає, просив також врахувати характеризуючі особу підозрюваної дані та стан здоров'я останньої.

Заслухавши прокурора, підозрювану та її захисника, дослідивши матеріали клопотання та ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

З матеріалів клопотання вбачається, що 26.02.2016 року о 11 год. 32 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 27.02.2016 року їй повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого корисливого злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від п»яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.08.2015 року, протоколом допиту та протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_5, протоколом огляду місця події та протоколом освідування особи, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, та іншими зібраними доказами в їх сукупності.

При цьому доводи захисника фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_1, що не стосується питань даного судового розгляду.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваної дані, її вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та роботи, а також відсутність судимості.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховую вищенаведене, а також службовий статус підозрюваної - перебуває на посаді спеціаліста-землевпорядника Верховинської селищної ради та наділена повноваженнями представника влади, розмір неправомірної вигоди та мету обрання запобіжного заходу.

Відтак, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити частково та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 100 ( сто ) розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 26 квітня 2016 року, включно.

Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу - 100 ( сто ) розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 137800 (сто тридцять сім тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м.Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_1 на строк до 26 квітня 2016 року обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися з смт. Верховина Івано-Франківської області, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати (за наявності) до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора - начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області Данилишина В.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Татарінова О.А.