Постанова № 5614429, 02.10.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-а-1257/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Добропілля 02 жовтня 2009 р.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Канурної О.Д.

при секретарі Черкасової О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2009 року позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської ради (Далі УПСЗН), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2008 роки включно у розмірі 7274 грн.50 коп.

В обґрунтування позовних вимог, які підтримав в судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що він є учасником лiквiдацiї аварiї на Чорнобильскiй АЕС, внаслідок чого йому призначено 1 категорію, являється інвалідом 3 групи та перебуває на облiку в Добропiльському УПСЗН.

Вiдповiдно до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, потерпiлих внасдiлок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення в розмiрi чотирьох мінімальних заробітних плат.

Фактично вiдповiдач Добропiльське УПСЗН виплачувало йому допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому, чим передбачено діючим законодавством.

Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорiчних виплат вiдповiдно до Закону, але його звернення було вiдхилено.

Вважає вiдмову у виплаті на оздоровлення безпідставними, як таке, що порушує його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на пiдставi ст.48 Закону, з урахуванням мiнiмальної заробiтньої плати яка склалась за вiдповiдний перiод стягнути з Добропiльського УПСЗН на його користь виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2008 роки включно, з урахуванням виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в загальному розмiрi 7274 грн. 50 коп.

Представник вiдповiдача - юрист-спеціаліст 1 категорії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради ОСОБА_2, діюча по дорученню, позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення:

інвалідам І і II групи – п’ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат.

Одночасно статтею 62 вищевказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, що у межах своєї компетенції видає Постанови й розпорядження, які є обов'язковими для виконання (ст. 117 Конституції України)

Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.

Відносини, які виникають у процесі складання розподілів затверджень, виконань Державного бюджету України регламентуються Бюджетним кодексом України. За нецільове використання бюджетних коштів ст. 119 Бюджетного Кодексу України передбачена дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність. При цьому розпорядники бюджетних коштів приймають зобов’язання тільки в межах бюджетних асигнувань.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону).

Згідно п. 5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

З 1 серпня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, а саме: інвалідам І і II групи - 26 грн. 70 коп., інвалідам III групи - 21 грн. 50 коп., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії - 26 грн.70 коп. Починаючи з 1996 року, у прийнятих Верховною Радою України нормативних актах щодо розміру мінімальної заробітної плати передбачена наступна норма: до прийняття Верховною Радою України змін у закони, у яких для визначення розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, останню не застосовують як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсацій і інших виплат.

Відповідно до Законів України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, Кабінету Міністрів України було надане право застосовувати норми, розрахунки яких проводяться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати, передбачені Законом України № 796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 836.

Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

• - інвалідам І і II групи - 120 гривень;

• - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

• - інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005р. № 21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватись управлінням для здійснення компенсаційних виплат:

нормами ПКМУ № 562 від 12 липня 2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи",

нормами ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення інших компенсаційних виплат, та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

З моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 і до набрання чинності ПКМУ 562 від 12.07.2005р Кабінетом Міністрів не визначалося щорічно розмір вищезазначеної компенсації, тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови.

Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. 100 КАС України пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенню позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління наполягає у відмові задоволенню позову позивачу за 2004 - 2008 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у зв’язку із пропущенням строку позовної давності.

Управління праці і соціального захисту населення будучи розпорядниками нижчого рівня коштів Державного бюджету України для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуючись п.5 ч.1 ст.4. 119 Бюджетного кодексу України, ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст.116,117,95 Конституції України здійснювали виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при надходженні коштів з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Просить суд у задоволенні адміністративного позову про стягнення заборгованості за 2004-2008 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відмовити.

Представник Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області – начальник відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету ОСОБА_3, діюча на піставі доручення, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і суду пояснила, що згідно до пп. 1, 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 836 (далі-Постанова) встановлено, що головним розпорядником по використанню коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці, а розпорядниками нижчого рівня є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій. Також у відповідності до п.З Постанови згідно якого, нарахування та виплати передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон) проводять органи соціального захисту населення.

Просить суд врахувати при ухвалені рішення, що фінансування управлінь праці та соціального захисту населення хоча і здійснюється з Державного бюджету, однак тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки Держави на загальні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків (п.2 ст.95 Конституції України).

Розрахунково-касове обслуговування управління праці та соціального захисту населення здійснюється при наданні до органу Державного казначейства платіжних доручень розпорядника бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного призначення (ст.ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України). Також, п. 2.5. "Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства", затв. Наказом ДКУ від 02.12.2002 року № 221, встановлено, що органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів відповідно до умов договорів між власником рахунків та органом Державного казначейства. Згідно вище вказаних законодавчих норм на органи Державного казначейства вже покладено функцію щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому для зобов’язання вдруге підстави відсутні. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України передбачена позовна форма захисту права чи інтересу, яка характеризує наявність матеріально - правового інтересу (вимоги), що випливає із факту порушеного права та відповідного спору.

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області своїми діями прав та інтересів позивачів не порушувало та за відсутністю порушеного права і інтересів, взагалі відсутнє право заявляти будь - які вимоги до органу Державного казначейства. Таке право виникає лише у тому разі, якщо орган Державного казначейства не виконав платіжну вимогу надану управлінням праці та соціального захисту населення.

Заслухавши пояснення сторiн, вивчивши матерiали справи, перевiривши доводи позивача, заперечення представників вiдповiдачів, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних пiдстав.

Розглядаючи адміністративну справу по сутi, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовiдносини, які виникли мiж позивачем та вiдповiдачами слiд розглядати iз застосуванням Конституцiї України, Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", Законiв України "Про мiнiмальну заробiтну плату", Законiв України "Про державний бюджет 2004- 2008 роки", а також Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, якi не протирiчать вимогам Основного Закону, та перелiчених Законiв.

В судовому засiданнi встановлено, що позивач був учасником лiквiдацiї наслідків аварiї на Чорнобильськiй АЕС, внаслідок чого йому призначена 1 категорія, являється інвалідом 3 групи, перебуває на облiку в Добропiльському УПСЗН, що пiдтвержується ксерокопiєю посвiдчення (а.с. 12) і ці обставини сторонами не оспорюються.

Вiдповiдно до ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи" позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3 групи має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мiнiмальних заробiтних плат.

До матерiалiв справи долучено довiдку Добропiльського УПСЗН, згiдно якої позивачу в 2004 р. у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 21 грн.50 коп.; в 2005, 2006, 2007, 2008 роках у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року в розмірі 90 грн. 00 коп. за кожен рік (а.с. 8-9).

Суд вважає, що розмiр щорiчних виплат, якi провадились вiдповiдачем Добропільським УПСЗН на користь позивача, не вiдповiдають вимогам дiючої норми ст.48 Закону "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо змiни розмiру мiнiмальної заробiтної плати, при щорiчному затверженнi нового державного бюджету за 2004, 2005,2007, 2008 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.

Статею 19 ч.2 Конституцiї України передбачено, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi та в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2004, 2005,2007, 2008 рр. мiнiмальна заробiтна плата вiдповiдно складала суму 262 грн., 332 грн., 420 грн., 525 грн.

Виходячi з загальних засад прiоритетностi законiв над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирiшеннi даного спору слiд застосовувати правила ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", вiдповiдно до яких розмiри допомоги на оздоровлення за 2005,2007, 2008 роки, що пiдлягають стягненню з Добропiльського УПСЗН на користь позивача, (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2004 р. (262 х 4) – 21,50 = 1026,50 грн.

2005 р.- (332 х 4) - 90.00 = 1238 грн. 00 коп.

2007 р.- (420 х 4) - 90.00 = 1590 грн.00 коп.

2008 р. – (525 х 4) – 90.00 = 2011 грн.00 коп.

а всього 5864 грн.50 коп.

Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії 3 групи інвалідності виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2004, 2005,2007, 2008 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ГУ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років,(до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття і Закону № 372-IV, а не Постанова КМУ №836 та Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч. 5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст.19 Конституцiї України, ст.48 Закона України "Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", ст.2 Закону України "Про мiнiмальну заробiтню плату" та керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій области про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення - неправомірною.

Стягнути з Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської ради ( розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2004, 2005,2007, 2008 роки в розмірі 5864,50 грн. (п’ять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 50 коп.).

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Складено власноручно в нарадчiй кiмнатi в одному примірнику.

Головуючий суддя О.Д.Канурна