Рішення № 56143961, 18.02.2016, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1285/15-ц

Провадження№2/194/42/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пономаренко І.П.

за участю: секретаря судового засідання Сафонової А.Г.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Тернівський міський сектор ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні та володінні нерухомим майном та зняття з реєстрації місця проживання особи, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2004 року йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстроване місце проживання відповідача. Натомість відповідач не мешкає в зазначеній квартирі з травня 2010 року, а він несе додаткові витрати за комунальні послуги. Вважає це порушенням права його приватної власності, оскільки він не може вільно розпорядитися своїм майном, тому просить усунути перешкоди в користуванні та володінні ним нерухомим майном, а саме квартирою № 18 в будинку № 21 по вулиці Перемоги в м. Тернівка Дніпропетровської області, шляхом зняття з реєстрації місця проживання в зазначеній квартирі ОСОБА_2, та зобовязати Тернівський міський сектор ГУ ДМС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

Відповідачем надано до суду заперечення відповідно до змісту якого вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не визнає повністю та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належить їй та позивачу на праві спільної сумісної власності, а не на праві приватної власності позивачеві, як зазначено у позові. Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2004 року покупцем квартири є позивач, проте даний договір укладено під час перебування її та позивача у зареєстрованому шлюбі, отже квартира, в якій вона зареєстрована є майном, набутим під час шлюбу. Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Тернівського міського суду від 03 жовтня 2006 року, яке набрало законної сили 14 жовтня 2006 року. Майно між ними поділено не було. Посилання позивача на те, що через її місце реєстрації в квартирі він сплачує завищені комунальні послуги не відповідає дійсності, оскільки за воду він сплачує за показаннями лічильника, за газ вона передавала гроші через спільних дітей, у звязку з тим, що їй не надавався номер рахунку, за яким вона мала самостійно сплачувати кошти, а з січня 2016 року вона самостійно сплачує за газ. В спірній квартирі вона мешкала до липня 2015 року, а на даний час мешкає в будинку № 43 по вул. Леніна м. Тернівка, проте зареєструватися в даному будинку вона не може, оскільки даний будинок не введений в експлуатацію та нього не має відповідних документів, які необхідні для реєстрації та оформлення домової книги.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що квартира АДРЕСА_2 була куплена за його кошти та кошти його батька, які вони заробили ще до його шлюбу з відповідачкою. Відповідач не мешкає в квартирі з травня 2010 року, а подружні стосунки між ними припинені з травня 2006 року. Через реєстрацію в квартирі відповідача він переплатив за газ, але зазначив, що за липень та вересень 2015 року відповідач надавала кошти за газ. Також відповідач не надала йому довідку, яка необхідна йому для отримання на підприємстві, де він працює, пільг щодо компенсації за сплачений газ, теплопостачання та електроенергію, відповідно до ст. 43 Гірничого закону України. Відмови з підприємства про те, що йому не будуть надавати компенсацію через те, що він не зібрав всі довідки, в нього не має. Їх донька навчалася і приїздила додому лише на вихідні дні, тому не могла знати жили вони разом чи ні з відповідачем. Після розірвання шлюбу в 2006 році відповідач ще мешкала в квартирі, а коли придбали будинок по вул. Леніна в м. Тернівка відповідач ще два роки переоформляла документи на землю, а потім перейшла мешкати в будинок. Також просив розглянути справу за наявними у справі доказами.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні, посилалася на надані нею заперечення. Також зазначила, що акт від 28 липня 2015 року треба поставити під сумнів, оскільки його підписали сусіди, які тільки два роки мешкають поверхом вище та є алкогольнозалежними, і вони не можуть знати точно з якого часу вона не мешкає з позивачем. До липня 2015 року вона з позивачем мешкала разом в квартирі, а з липня 2015 року вона в квартирі не мешкає. За газ вона надавала гроші за три місяці. На покупку квартири батько позивача надавав гроші, але вони були на рахунках банківської установи і тими грошима заплатили заборгованість за житлово-комунальні послуги. В будинку № 43 по вул. Леніна м. Тернівка вона не може зареєструватися, оскільки на цей будинок ще не оформлені документи в БТІ. Також просила розглянути справу за наявними у справі доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні, посилалася на надані заперечення. Також зазначила, що в договорі купівлі-продажу квартири зазначено, що за квартиру заплачено 5000 грн., а не списаними коштами з рахунків позивача та його батька. Гроші за газ відповідачка передавала дітьми. Іншого місця реєстрації у відповідача не має, бо будинок № 43 по вул. Леніна м. Тернівка ще не зданий в експлуатацію. Плата за воду в квартирі нараховується по лічильнику. В будинку № 43 по вул. Леніна відповідач проживає з липня 2015 року після сварки з чоловіком, отже спільне проживання припинено з липня 2015 року, а акт від 28 липня 2015 року слід вважати не дійсним. Отже, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, перешкод у користуванні квартирою відповідач позивачу не чинить, а тому у позові слід відмовити. Також просила розглянути справу за наявними у справі доказами.

Представник третьої особи Тернівського міського сектору ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надав до суду письмову заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності.

У звязку з чим, згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Ст.4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст.5 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, чинного на момент розгляду справи, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, які біли одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 68 СК України передбачає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 1995 року, який було розірвано за рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2006 року (а.с.17).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22 червня 2004 року, посвідченого нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 за 5000 грн., які покупець передав продавцю до підписання договору (а.с.8).

Квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власті за позивачем ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно виписки з фінансово-особового рахунку № 8018 від 27 липня 2015 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.10).

Відповідно до акту № 699 від 28 липня 2015 року, складеного працівниками ЖРЄУ-8 та сусідами ОСОБА_6, ОСОБА_7, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована але не проживає з травня 2010 року по теперішній час ОСОБА_2 (а.с.11)

Згідно до акту № 67 від 18 січня 2016 року, складеного працівниками ЖРЄУ-8 та сусідами ОСОБА_8, ОСОБА_9, в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_1 проживали разом та вели спільне господарство з липня 2004 року до липня 2015 року.

Відповідно до довідки Тернівської дільниці Павлоградського управління по експлуатації газового господарства від 14 січня 2016 року за адресою м. Тернівка вул. Перемоги 21/18 за газ сплачено за період з 01.05.2010 року по 12.01.2016 року в сумі 4947 грн. 02 коп.

Згідно до квитанції «Ощадбанку» від 21.01.02016 року за адресою м. Тернівка вул. Перемоги 21/18 за газ сплачено 32 грн. 35 коп.

Відповідно до довідки абонентського відділу КП «ТЖКП» від 18 січня 2016 року за обліковим рахунком № 8018 за адресою м. Тернівка вул. Перемоги 21/18 оплата за воду та водовідведення проводиться за лічильником.

Згідно довідки № 44 про обсяг заборгованості за житлово-комунальні послуги від 08 вересня 2005 року, виданої КП «ТЖКП», загальна сума боргу станом на 01 вересня 2004 року, що залишилася непогашеною на дату видачі довідки, за адресою м. Тернівка вул. Перемоги 21/18 складає 622 грн.

Відповідно до довідки № 47 про обсяг заборгованості за житлово-комунальні послуги від 08 вересня 2005 року, виданої КП «ТЖКП», загальна сума боргу станом на 01 вересня 2004 року, що залишилася непогашеною на дату видачі довідки, за адресою м. Тернівка вул. Перемоги 21/18 складає 2097 грн. 36 коп.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є сусідкою позивача та відповідача. Вона заходила до них у гості, відповідача бачила пару раз. Позивач заходив до них у гості та просив посидіти у них, бо йому було скучно самому вдома. В квартирі позивача речей відповідачки не було, вона проходила лише на кухню позивача. Останній раз вона була в квартирі позивача у 2015 році, місяць не памятає. Коли був ремонт у підїзді, то відповідачка також його робила. Відповідачка переїхала в с. Богданівка 2-3 роки тому назад. Акт від 28 липня 2015 року вона підписувала не читаючи його, та вважала, що підписується про те, що ОСОБА_2 на даний час в квартирі не мешкає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є донькою позивача та відповідача та зареєстрована разом з ними в квартирі АДРЕСА_2. Батьки перестали постійно жити разом з весни 2013 року, а до цього вони то жили, то не жили разом. Зараз мама мешкає по вул. Леніна, 43 в м. Тернівка, цей будинок батьки придбали під дачу десь чотири роки назад. В 2015 році батьки жили разом то в будинку то в квартирі, а з літа 2015 року мама мешкає в будинку, але приходить в квартиру. Вона зареєстрована в вищезазначеній квартирі та зараз не мешкає з батьком в квартирі, але він не наполягає щоб вона знялася з місця реєстрації. З липня 2015 року батьки мешкають окремо.

Суд не може взяти до уваги жодний з актів, складених працівниками ЖРЄУ-8 та сусідами, оскільки свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що підписувала акт від 28 липня 2015 року не читаючи його, та вважала, що підписується про те, що відповідач на даний час в квартирі не мешкає, а сторони по справі на неодноразові розяснення суду щодо надання доказів, просили розглянути справу за наявними у справі доказами.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, тобто є спільною сумісною власністю подружжя - позивача та відповідача по справі, а не особистою приватною власністю лише позивача.

Доводи позивача про те, що він несе додаткові витрати за комунальні послуги за відповідача, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, так як зазначене питання може бути вирішено в іншому порядку, а саме - шляхом розділення особових рахунків та стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату комунальних послуг.

Тобто у даному випадку відсутні передбачені законом підстави для зняття відповідача з реєстраційного обліку у квартирі, так як буде порушено її право власності, закріплене Конституцією України, та в розумінні ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, а також ст.60, 61, 68 СК України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, з урахуванням ст. 11 ЦПК України, суд вважає за необхідне в задоволені позову про усунення перешкод в користуванні та володінні нерухомим майном та зняття з реєстрації місця проживання особи, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Тернівський міський сектор ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні та володінні нерухомим майном та зняття з реєстрації місця проживання особи, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий суддя: І.П. Пономаренко