Рішення № 56141166, 18.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/85/15 Головуючий у 1 інстанції: Варениця В.С.

Провадження № 22-ц/783/706/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

за участю позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_4 на господарській будівлі, за адресою вул. Привокзальна, 5 с. Старичі Яворівського району Львівської області, а саме "мажор, бандит ОСОБА_3 руки геть від господарської споруди, бані, туалету приватна власність. "поцілуй туалет в очко", стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду в розмірі 15000 гривень, а також судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, займає посаду лісничого у Старичівському лісгоспі. 10 листопада 2014 року ОСОБА_4 на господарській будівлі за адресою с.Старичі, вул. Привокзальна, 5, яка належить його дочці ОСОБА_5»як М.Д., було розміщено два плакати, на яких було зазначено: «мажор, бандит ОСОБА_3 руки геть від господарської споруди, бані, туалету приватна власність. "поцілуй туалет в очко". Даний факт підтверджується фотознімками. Відповідач, використовуючи нецензурніта образливі слова, висловлює негативну інформацію стосовно нього, в присутності свідків та близьких людей обзиває його. Також йому відомо, що відповідач неодноразово звертався із заявами до Яворівського РВ ГУ МВС України, в яких обзивав його образливими словами. Вважає, що відповідач своїми діями поширював свідомо неправдиві відомості, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію, давав непристойну оцінку його поведінки і особистості у формі, яка суперечить формі спілкування між людьми, заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в 15000 гривень.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 26 березня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано, що інформація, розповсюджена ОСОБА_4 у вигляді плакату на господарській будівлі за адресою: с. Старичі, вул. Привокзальна, 5 Яворівського району Львівської області в частині: "…Бандит ОСОБА_6 Віктор…" є недостовірною та такою, що порочить честь позивача ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4. Апелянт вважає рішення суду незаконними, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що спірний плакат був розміщений у сторону фундаменту ОСОБА_3 Вважає, що жодної недостовірної інформації він не поширював. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинстава, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 проживає в господарстві за адресою с.Старичі, вул.Привокзальна, 5 Яворівського району Львівської області, яка на праві приватної власності належить його дочці ОСОБА_7 В даному будинковолодінні мається господарська споруда, яка позначена на плані земельної ділянки як "сарай В".

Також встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 тривалий час існують неприязні відносини з приводу набуття позивачем ОСОБА_3 у власність суміжної земельної ділянки.

10 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_4 на господарській споруді своєї доньки закріпив два плакати з інформацією: "мажор бандит ОСОБА_3 руки геть від господарської споруди, бані, туалету приватна власність", "поцілуй туалет в очко".

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи фотознімками та поясненнями самого ОСОБА_4

Розповсюджена у таких спосіб негативна інформація обурила позивача ОСОБА_3, який звернувся з позовною заявою про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково, суд вважав, що інформація розповсюджена ОСОБА_4 у вигляді плакату на господарській будівлі за адресою: с. Старичі, вул. Привокзальна, 5 Яворівського району Львівської області в частині "Бандит ОСОБА_3 Віктор…" є недостовірною та такою, що порочить честь ОСОБА_3 , в зв"язку з чим вважав, що відповідачем завдано позивачу моральну шкоду в співмірну в розмірі 500 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3

З такими висновками колегія суддів погодиться не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, фізична чи юридична особа має право на захист своїх честі, гідності та ділової репутації.

Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обовязок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

Відповідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи" позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі предявити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сімї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до ст.277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснено, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Колегія суддів вважає, що використана фраза в цілому "Мажор Бандит ОСОБА_3 пуки геть від господарської споруди, бані, туалету Приватна власність" є висловленням, яке не може бути витлумачене як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, оскільки ОСОБА_4 в такій формі, з врахування тривалості спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловивши свою думку на плакаті та звернувся до ОСОБА_8, де зазначив "Мажор Бандит ОСОБА_3", що є оціночним судженням, думкою ОСОБА_4, яке не підлягає спростуванню та доведенню, "руки геть від господарської споруди, бані, туалету приватна власність", "поцілуй туалет в очко". Що ж до частини фрази, а саме "-приватна власність-", "поцілуй туалет в очко", слід зазначити, що такі словосполучення не несуть жодної негативної інформації, що стосується ОСОБА_3

Відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захистуоціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовійпрактиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка висловлена, зокрема, у рішеннях цього суду у справах «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року та «Українська прес-група» проти України» від 29 березня 2005 року.

Відповідно ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, звернення відповідача, викладене на плакатах до позивача, що розміщені на господарській будівлі за адресою: вул. Привокзальна, 5 с. Старичі, яке стосується ОСОБА_3, є лише його оціночними судженнями і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані та не підлягають спростуванню і доведеності їх правдивості відповідно до вимог ст. 277 ЦК України. За таких обставин, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки така вимога на пряму залежить від задоволення позовної вимоги про визнання вищезгаданої інформації стосовно ОСОБА_3 недостовірною, в задоволенні якої колегія суддів прийшла до висновку про відмову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.88, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 432 грн. 96 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днівз дня набрання рішення законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.М. Курій

ОСОБА_2