Рішення № 5614031, 28.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.09 Справа № 15/130н-к

за первісним позовом

ОСОБА_1, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім”, м. Луганськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Луганськ

про визнання рішень недійсними

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім”, м. Луганськ

до ОСОБА_1, м. Луганськ

про визнання недійсними заяви та протоколів

Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 02.11.2001р.; ОСОБА_3, представник за довіреністю № 172 від 07.04.08;

від відповідача - Шайтура О.М., представник по довіреності № 83 від 07.02.06; Попова О.В., представник по довіреності №55 від 26.03.2008 р.

від третьої особи ОСОБА_2

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем (з урахування пояснень від 19.09.08) заявлено вимоги:

- визнати недійсними рішення, прийняті відповідачем відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” № 71 від 20.01.06;

- визнати недійсними рішення, прийняті відповідачем відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” № 69 від 30.11.05;

- визнати недійсними рішення, прийняті відповідачем відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” № 73 від 13.04.06;

- визнати недійсними рішення, прийняті відповідачем відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” № б/н від 20.01.06.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарського господарства “Агрохім” - відповідачем за первісним позовом, заявлено зустрічний позов по справі 15/130н-к від 14.11.2008 з вимогами про визнання недійсними:

- заяви позивача № 3852 (ВСК № 881696) від 29.12.05 про вихід зі складу учасників товариства позивача;

- протоколу № 73 від 29.01.06 загальних зборів учасників товариства позивача;

- протоколу № 73 від 13.04.06 загальних зборів учасників товариства позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2009 р. надав заяву, за якою позивач відмовився від позову в частині вимог про визнання недійсними рішень, прийнятих відповідачем відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” № 71 від 20.01.06 та рішень, прийнятих відповідачем відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” № 69 від 30.11.05.

Відмова від частини позову є правом позивача відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Тому, така відмова прийнята судом.

Позов мотивовано, зокрема, тим, що позивач, як учасник господарського товариства, не був повідомлений про загальні збори, не приймав у них участь, а також, на день проведення оскаржуваних зборів позивач вже вийшов зі складу учасників товариства, у звязку з чим прийняті рішення підлягають визнанню недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині визнання недійсними рішень, оформлених протоколами №73 від 13.04.2006р. та б/н від 13.04.2006р.

Представники відповідача проти позову заперечили посилаючись на те, що на день прийняття оскаржуваних рішень позивач не був таким, що вийшов з товариства.

Третя особа надала пояснення, за якими теж вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін і третьої особи та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Оскаржувані рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” проведено 13.04.2006 р. та оформлені протоколами зборів учасників № 73 від 13.04.2006 р., а також без номера від 13.04.2006 р.

У протоколі зборів учасників товариства відповідача від 13.04.2006 р. №73 вказано, що на зборах були присутні його учасники:

-ОСОБА_2 36,99 % статутного фонду;

-ОСОБА_1 27 % статутного фонду;

-ОСОБА_6 30,04 % статутного фонду;

-ОСОБА_7 3,88 % статутного фонду;

-ОСОБА_8 2,17 % статутного фонду.

Даний протокол підписано ОСОБА_7, як головою зборів, та ОСОБА_6, як секретарем зборів. Вказаними зборами учасників були прийняті, зокрема, наступні рішення:

-вивести зі складу засновників з 13.04.2006 р. учасника товариства ОСОБА_1;

-статутний фонд товариства залишити без змін у звязку з відчуженням шляхом продажу ОСОБА_1 своєї частки в статутному капіталі в розмірі 27% ОСОБА_2 та втрати ОСОБА_1 статусу учасника товариства. (при цьому затверджено розподіл частка за яким частка ОСОБА_2 збільшилася на 27% що належали ОСОБА_1).

-ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 1716,654 тис. грн.;

-нарахування та виплати здійснювати згідно графіку, що додається;

У протоколі зборів учасників товариства відповідача від 13.04.2006 р. б/н вказано, що на зборах були присутні його учасники:

-ОСОБА_2 36,99 % статутного фонду;

-ОСОБА_6 30,04 % статутного фонду;

-ОСОБА_7 3,88 % статутного фонду;

-ОСОБА_8 2,17 % статутного фонду.

-ОСОБА_1 27 % статутного фонду;

Даний протокол підписано ОСОБА_6, як головою зборів, та ОСОБА_7, як секретарем зборів.

Згідно даного протоколу зборами учасників були прийняті, зокрема, наступні рішення:

-про відчуження ОСОБА_1 своєї частки у статутному капіталі товариства (голосували за узгодження продажу ОСОБА_2);

-про затвердження розподілу часток у статутному капіталі товариства (затверджено наступний розподіл: ОСОБА_2 63,99%, ОСОБА_6 30,04 %, ОСОБА_7 3,88%, ОСОБА_8 2,17 % статутного фонду);

- про внесення змін до статуту (ухвалили затвердити статут в новій редакції);

- про державну реєстрацію змін до установчих документів товариства (ухвалили рішення про подачу документів для проведення державної реєстрації).

Станом на 29.12.2005р. ОСОБА_1 був учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім»(далі за текстом - Товариство), належна йому частка у статутному капіталі відповідача складала 27%.

29-го грудня 2005 позивачем було складено та нотаріально посвідчено заяву про вихід з Товариства (том 1, а.с. 131) та повернення позивачеві частки у статутному капіталі Товариства, яка складала 27%.

Позивачем було предявлено вказану заяву до товариства. На копії вказаної заяви секретарем Журату М.М. зроблено надпис про прийняття заяви 03.01.2006 р. Примірник заяви (копії), на якій мається зроблений в оригіналі надпис про прийняття заяви, досліджено в судовому засіданні. Також, суду позивачем предявлено до огляду оригінал заяви. При цьому, позивач пояснив, що при предявленні ним заяви ОСОБА_6 сказала йому, що нехай оригінал заяви залишається у нього, а їй залишиться копія.

З цього приводу слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено в якій формі учасник має подати заяву до товариства (в простій письмовій, нотаріальній, тощо). Важливо, що відбувся факт предявлення заяви, а те, що представник товариства, якому подавалася заява, побажав залишити у справах товариства копію заяви, а не оригінал, який ним був оглянутий, не впливає на вказаний факт.

Також, той факт, що 03.01.2006 р. позивач заявою від 29.12.2005 р. повідомив відповідача про вихід зі складу учасників ТОВ «Луганська фірма «Агрохім», встановлено господарським судом при вирішенні спору між тими ж сторонами у справі № 11/45к. Правомірність встановлення даного факту судами першої та апеляційної інстанції відзначено Вищим господарським судом України в постанові від 20.08.2009 р.

На загальних зборах учасників Товариства, що відбулися 29.01.2006 та результати яких оформлені протоколом № 73, ухвалено рішення про виведення позивача зі складу засновників на підставі власної заяви від 29.12.2005 р.

Вказаний протокол загальних зборів від 29.01.2006 р. підписаний усіма учасниками Товариства, у тому числі і ОСОБА_1

Заперечення представників відповідача та третьої особи проти даного протоколу судом відхиляються, оскільки суду було представлено примірник даного протоколу з оригінальними підписами усіх учасників. На запитання суду до ОСОБА_2, якому було предявлено цей протокол для огляду, він відповів, що підпис поруч з його прізвищем на протоколі належить йому.

Факт ухвалення рішення, оформленого протоколом № 73 від 29.01.2006 р., теж встановлено судами при розгляді справи №11/75к та підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2009 р.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 «Припинення участі в товаристві та правонаступництво»статуту відповідача у редакції, що діяла станом на день подання позивачем заяви про вихід з товариства, участь у Товаристві може припинитися шляхом, зокрема, відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі товариства або виходу учасника з товариства.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Згідно ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Право учасника на вихід з товариства також закріплено у п. «в»ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, формування єдиної судової практики у цій сфері, здійснення належного захисту судами прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності господарських товариств, Пленум Верховного суду України надав судам роз'яснення викладені у постанові від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

У п. 28 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, наступне. При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК ( 435-15 ) та Закону «Про господарські товариства»( 1576-12 ) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, датою виходу позивача зі складу учасників товариства відповідача є 03.01.2006 р.

Той факт, що вихід ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” мав місце 03.01.2006 р. встановлено при вирішенні спору у справі №11/75к та відображено в постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2009 р.

Вказана постанова набрала законної сили в день її прийняття відповідно до ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, не оскаржена до Верховного суду України та є чинною на даний час.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У даній справі №15/130 н-к та у справі №11/75к беруть участь ті самі сторони: ОСОБА_1 (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім” (відповідач).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Судові рішення не можуть бути суперечливими одне одному.

У звязку з тим, що позивач є таким, що вийшов з товариства 03.01.2006 р., та відповідно з цієї дати втратив статус учасника товариства, оскаржувані у даній справі рішення, оформлені протоколами зборів учасників № 73 від 13.04.2006 р., а також без номера від 13.04.2006 р., які стосуються корпоративних права позивача, підлягають визнанню недійсними.

Зокрема, після виходу ОСОБА_1 з товариства є незаконним вирішення питання про відчуження ОСОБА_1 своєї частки ОСОБА_2 Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства належить особі, яка є учасником товариства на момент такого відчуження. Також, всі інші рішення, оформлені вказаними протоколами від 13.04.2006 р. №73 та б/н, є такими, що суперечать факту виходу позивача з товариства 03.02.2006 р., та рішенням, оформлених протоколом від 29.01.2006 № 73.

Незважаючи на те, що станом на день проведення зборів (13.04.09), рішення яких оскаржуються у даній справі, позивач вважався таким, що вийшов з товариства (03.01.06), спір у даній справі є підвідомчим господарському суду з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Оскаржувані рішення загальних зборів стосуються позивача, оскільки на них ухвалювалися рішення щодо частки позивача (відчуження і т.і.) у статутному фонді товариства.

Отже, як за субєктним складом сторін, так і за своїм предметом спір у даній справі є підвідомчим господарському суду.

Крім того, щодо підстав визнання недійсними рішень загальних зборів слід зазначити наступне.

На законодавчому рівні питання щодо скликання загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю регламентовано нормами ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає наступне.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

З аналізу положень наведених норм слідує, що спосіб повідомлення учасників (письмово з направленням поштою; письмово з особистим врученням, шляхом опублікування у певному виданні засобу масової інформації; тощо) встановлюється статутом. Проте, зазначеною нормою Закону в імперативному порядку закріплено, що в повідомлені має бути зазначено: час і місце проведення зборів та порядок денного.

Товариство повинно довести повідомлення для участі у зборах належними засобами доказування.

Якщо відповідач виходив з того, що позивач на день проведення зборів є учасником товариства, то він повинен був дотримуватися норм чинного законодавства щодо повідомлення позивача та його реєстрації для участі на зборах.

Позивач стверджує, що його не було повідомлено про проведення загальних зборів, рішення яких він оскаржує.

Відповідачем, рішення якого оскаржуються, не доведено належними засобами доказування факту повідомлення позивача про проведення загальних зборів 13.04.2006 р. (як одних, так і других).

Отже, в порушення вказаної норми Закону, не було повідомлено позивача про проведення загальних зборів товариства з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не менш як за 30 днів до скликання зборів.

Таке порушення Закону призвело до порушення прав позивача, оскільки на зборах ухвалювалися рішення, що безпосередньо його стосуються.

Доводи відповідача про те, що позивач був присутнім на зборах також не підтверджуються належними засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

З аналізу положень наведеної норми слідує, що для участі у зборах учасник чи його представник повинні зареєструватися в переліку. За загальними правилами ділового обороту термін «реєстрація»передбачає обов'язкове проставлення особою, що реєструється свого підпису у графі біля свого прізвища.

Суду не надано переліків учасників зареєстрованих для участі в оскаржуваних загальних зборах 13.04.2006 р.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не проставлено підпис ані на протоколах загальних зборів від 13.04.2006 р., ані переліку учасників для реєстрації у зборах, його участь у зборах є недоведеною.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності поставлення підпису кожним учасником у реєстраційній відомості викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р. по справі №16/98.

Судом, зокрема, встановлено, що оскаржувані рішення прийнято: з порушенням порядку визначеного законом; без повного дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахування права особи (позивача) на участь у процесі прийняття рішення, та з порушенням норм законодавства при прийнятті рішень.

Одним з найважливіших принципів судочинства є принцип законності, відповідно до якого юридичні та фізичні особи мають діяти відповідно до закону.

На підставі викладеного, рішення, прийняті на загальних зборах товариства відповідача та оформлені протоколами зборів учасників № 73 від 13.04.2006 р., а також без номера від 13.04.2006 р., є незаконними та підлягають визнанню недійсними як такі, що порушують права позивача та прийнятті з порушенням норм ст. ст. 10, 60, 61, Закону України «Про господарські товариства», ст. 88 Господарського кодексу України, ст. ст. 116, 148 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково. Слід визнати недійсними рішення, прийняті на загальних зборах товариства відповідача та оформлені протоколами зборів учасників № 73 від 13.04.2006 р., а також без номера від 13.04.2006 р.

Провадження у справі за іншими позовними вимогами первісної позовної заяви підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відмовою позивача від даних позовних вимог. Наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України , розяснені судом позивачу та його представнику.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Усі позовні вимоги за зустрічним позовом не відповідають встановленим законом способам захисту порушеного права.

Способи захисту порушених прав та інтересів визначені зокрема у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

За другою та третьою позовними вимогами позивач просить господарський суд визнати недійсними протоколи загальних зборів.

Протоколи органів управління товариства є технічними документами, що фіксують хід розгляду питань віднесених до порядку денного.

Отже, вказані документи (протоколи) не є актами в розумінні абз. 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів.

Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколів слід відмовити.

Такої ж позиції дотримуються:

-Верховний Суд України, про що наведено в: Узагальненні Практики розгляду корпоративних спорів від 01.07.2008р., постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»(п.20);

-Вищий господарський суд України, при касаційному перегляді судових рішень (зокрема: Постанова від 30 травня 2006 р. у справі за позовом ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз", корпорації "Український мазут" до ТОВ "ДСЛК", третя особа - ТОВ "О. К. та партнери" - про визнання недійсним акта вищого органу управління товариства; Постанова від 28.02.2008р у справі №121/8-06/16;Постанова від 16.07.2008р. у справі №5/9-к, постанова від 18.11.2008р. у справі №2-9744/04; від 10.04.2008р. у справі №37/144-07, та ін.).

Крім того, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за вимогами про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів.

Позовна заява про визнання недійсною заяви учасника про вихід з товариства також не відповідає встановленим способам захисту порушених прав.

Крім того, позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства з боку позивача при складенні оскаржуваної заяви.

Право учасника на вихід з товариства, а отже і на складення та подачу заяви про це, закріплено у ст. ст. 116, 148 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, п. «в»ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

У п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»також зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК ( 435-15 ) та Закону «Про господарські товариства» ( 1576-12 ) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, позивач вправі був скласти заяву про вихід з товариства. Отже, заява позивача про вихід з товариства є законною.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог у складі: державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Судові витрати за зустрічною позовною заявою покладаються на відповідача у справі заявника зустрічного позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім”, прийняті відповідно до протоколу загальних зборів № 73 від 13.04.2006 р. та протоколу загальних зборів б/н від 13.04.2006 р.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог за первісною позовною заявою про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім”, прийнятих відповідно до протоколу загальних зборів № 71 від 20.01.2006 р. та протоколу загальних зборів засновників № 69 від 30.11.2005 р.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Агрохім”, м. Луганськ, вул. Свердлова, б. 58, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21833721, на користь ОСОБА_1, 1938 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати у складі: державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

6. Судові витрати за зустрічною позовною заявою покласти на відповідача у справі заявника зустрічного позову.

В судовому засіданні 28.09.2009 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 05.10.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко