Постанова № 56140273, 26.02.2016, Галицький районний суд м. Львова

Дата ухвалення
26.02.2016
Номер справи
461/6647/15-а
Номер документу
56140273
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 461/6647/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2016 р. м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

при секретарі Куц Н.З.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 "Спектр сервіс центр" ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_1 "Галіція-сервіс" - ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_1 "Торгова компанія "Система", та представника третьої особи ОСОБА_1 "Тот" - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Спектр сервіс центр», ОСОБА_1 «Галіція-сервіс», ОСОБА_1 «Торгова компанія «Система» третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 «ТОТ» до Львівської міської ради про визнання нечинною з моменту прийняття та скасування ухвали Львівської міської ради № 4250 від 25.12.2014 р.,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 «Спектр сервіс центр» звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Львівської міської ради про визнання нечинною з моменту прийняття та скасування Ухвали Львівської міської ради №4250 від 25.12.2014 р., з підстав, викладених у позові.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.09.2015р обєднано в одне провадження справу №461/6647/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Спектр сервіс центр» до Львівської міської ради про визнання нечинною з моменту прийняття та скасування Ухвали Львівської міської ради №4250 від 25.12.2014 р. із справою №461/7274/15- а за адміністративним позовом ОСОБА_1 «Галіція-сервіс» до ЛМР про визнання протиправною та скасування ухвали №4250 від 25.12.2014 р. передано для вирішення питання про об`єднання в одне провадження із вищезгаданою справою та із справою №461/7562/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 «Торгова компанія «Система» до ЛМР про визнання незаконною та нечинною ухвали ЛМР №4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова».

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.12.2015р. до участі у розгляді справи залучено ОСОБА_1 «ТОТ», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.

Позивач ОСОБА_1 «Спектр сервіс центр» звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Львівської міської ради в якому просить визнати нечинною Ухвалу Львівської міської ради №4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі м.Львова» з моменту прийняття. В обгрунтування поданого позову покликається на те, що відсутність оприлюднення проекту регуляторного акту «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки землі м. Львова» у друкованому засобі інформації міської ради свідчить про незаконність процедури прийняття Львівською міською радою ухвали від 25.12.2014 року № 4250, а тому Позивач ОСОБА_1 «Спектр сервіс центр» вважає, що ця ухвала повинно бути визнана повністю незаконною/нечинною з моменту прийняття і такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 «Спектр сервіс центр» позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до позову. Просить такий задоволити.

Позивач ОСОБА_1 «Торгова компанія «Система» звернулось з адміністративним позовом до Львівської міської ради в якому просить визнати незаконною та нечинною про визнання незаконною та нечинною ухвалу ЛМР №4250 від 25.12.2014р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова» з моменту її прийняття. Обгрунтовує позовні вимоги тим, що при підготовці і прийнятті ухвали від 25.12.2014 року №4250, проект та прийняття ухвали не були оприлюднені в газеті «Ратуша», що підтверджується листом КП Редакція газети ЛМР «Ратуша» від 09.07.2015р. №111-а. Таким чином, Львівською міською радою недотримана процедура прийняття ухвали № 4250, яку визначено Законом України «Про засади державної регулярної політики у сфері господарської діяльності», а тому ця ухвала повинна бути визнана повністю незаконною, нечинною з моменту її прийняття.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 «Торгова компанія «Система» позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до позову. Просить такий задоволити.

Позивач ОСОБА_1 «Галіція-сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради в якому просить визнати протиправною ухвалу сесії ЛМР від 25.12.2014р. за №4250 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки землі м.Львова» та скасувати її. В обгрунтування позову покликається на те, що ЛМР при прийнятті оспорюваної ухвали був грубо порушений законодавчо визначений порядок підготовки цього регуляторного акту, порядок його прийняття та оприлюднення, невідповідність його вимогам податкового та бюджетного законодавств, методиці грошової оцінки землі, та що однозначно свідчить про її незаконність.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 «Галіція-сервіс» позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до позову. Просить такий задоволити.

Представник відповідача у судове засідання 26.02.3016 року не з"явився, однак у судовому засіданні 22.07.2015 р. проти позову заперечив, та пояснив, що процедура прийняття оскаржуваної ухвали була дотримана, оскільки ухвала була оприлюднена шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Львівської міської ради, що передбачено положеннями Регламенту затвердженого Ухвалою № 158 від 21.09.2006р. Однак через брак коштів замість розміщення в друкованому виданні «Ратуша», ЛМР скористалась інтернет ресурсом. Також вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки оскаржувана ухвала прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначає, що оскаржувана ухвала опубліковувалась на веб-сайті Львівської міської ради. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_1 «Тот» у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Пояснив, що вважає, позивачами доведено наявність підстав визнання незаконною та нечинною ухвали Львівської міської ради №4250 від 25.12.2014р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова» з моменту її прийняття, так як субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваної ухвали були грубо порушені норми, як матеріального права, так і процедури. Просить позовні вимоги задоволити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч.3ст.2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст.9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.3ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд, звертає увагу на наступне.

Основними вимогами до рішення суб'єкта владних повноважень в спірних правовідносинах є законність такого рішення (тобто правильне застосування норм матеріального права) та дотримання при його прийнятті вимог процесуальних норм (тобто норм, які встановлюють процедуру прийняття даного рішення).

Судом встановлено, що 25.12.2014 року Львівською міською Радою на 18-й сесії 6-го скликання було розглянуто технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Львова та прийнято ухвалу № 4250 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м. Львова», виготовлену державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_6».

Згідно п.2.2 ухвали №4250, нормативна грошова оцінка земель м.Львова, затверджена п.1 ухвали, вводиться в дію з 01.01.2015року.

Пунктом 11 вищезгаданої ухвали зобовязано департамент «Адміністрація міського голови» оприлюднити цю ухвалу у засобах масової інформації.

Згідно тверджень позивача ОСОБА_1 «Спектр сервіс центр», про винесення даної ухвали йому стало відомо 16.02.2015 року з листа Департаменту містобудування, а саме Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської Ради за № 2403 - вих-205/15, у якому повідомлено про необхідність надання витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку землі, виданого відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області у 2015 році, для внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже, ухвала Львівської міської Ради №4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки землі м. Львова» - є регуляторним нормативно-правовим актом, оскільки стосується невизначеної кількості господарюючих суб'єктів та призначена для багаторазового застосування.

Відповідно дост.6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Нормами статті 74 Регламенту Львівської міської ради 6-го скликання, затвердженого Ухвалою № 304 від 31.03.2011, передбачено, що порядок розгляду і прийняття Радою регуляторних актів у сфері господарської діяльності регламентується Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та цим Регламентом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від23.09.1997№539/97-ВР, діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

Відповідно до листа № 2102-11 від 03.06.15р. департаменту «Адміністрації міського голови» Управління інформаційної політики та зовнішніх відносин», офіційним друкованим органом Львівської міської ради є КП «Редакція газети Львівської міської ради «Ратуша».

З наданих позивачем доказів, а саме відповіді КП «Редакція газети ЛМРО «Ратуша» №111-а від 09.07.2015р. вбачається, що публікації проекту ухвали Львівської міської ради №4250, ухвали Львівської міської ради №4250 від 25.12.2014р. видання у період з 25.12.2014р. по 09.07.2015р. не здійснювало. ( т.1 а.с. 256).

У відповідності до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», нечинними є згідно з ч.2 ст.57 Конституції, а отже, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, які не доведені до відома населення у встановленому законом порядку.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Крім того, щодо тверджень позивача, що Львівською міською радою при прийнятті ухвали № 4250 від 25.12.2014 року допущені порушення вимог податкового та бюджетного законодавства, то слід зазначити наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до приписів пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації є базою оподаткування плати за землю.Відповідно до п. 23.1 ст. 23, п.24.1 ст. 24 ПК України база оподаткування - це вартісний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. Одиницею виміру бази оподаткування визначається конкретна вартісна характеристика бази податкування, щодо якої застосовується ставка податку. Згідно пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 3 статті 201 Земельного кодексу України, частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст. 290 Податкового кодексу України, ст. 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів. Отже, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю, яка вноситься до місцевих бюджетів та формує його доходну частину.

Закон України «Про оцінку земель» визначає порядок інформаційного забезпечення оподаткування. Цим Законом визначено лише періодичність проведення оцінки земель (ст. 18 Закону), ним не визначено час затвердження та введення в дію місцевими радами нової нормативної грошової оцінки земель, по відношенню до поточного та наступного бюджетного років.

Разом із тим, Податковим кодексом України визначено, що податкове законодавство України грунтується на принципах стабільності, тобто зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України).

Аналогічні положення принципу стабільності податкового законодавства визначено у пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України щодо встановлення місцевими радами місцевих податків і зборів, а саме: рішення сільських, селищних та міських рад про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справлення податків і зборів застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: Закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, правила, які визначено податковим та бюджетним законодавством, про прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, є однакові.

Львівська міська рада при прийнятті ухвали від 25.12.2014 № 4250, яка є нормативно-правовим актом, що регулює бюджетні відносини в Україні, повинна була керуватися у своїй діяльності приписами Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України, щодо її оприлюднення.

Оскільки, ухвала Львівської міської ради № 4250 від 25.12.2014 року «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м.Львова» прийнята після 15 липня 2014 року, тобто менше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то відповідно до приписів податкового та бюджетного законодавства, ухвала не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення суб'єкта владних повноважень, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи вчинено воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ст. 2 КАС України Львівською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не були дотримані, що, в свою чергу, говорить про підставність позовних вимог щодо протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.

Частина 3 статті 105 КАС визначає перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду.

Спеціальною правовою нормою, яка встановлює особливості провадження в адміністративних справах щодо оскарження нормативно-правових актів, в тому числі і обрання способів захисту порушеного права, є ст.171 КАС України.

Відповідно до ч.8 ст.171 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили (ч.11 ст.171 КАС України).

Слід зауважити, що ухвалюючи рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,поряд з цим, суд визнає його з цих підстав і нечинним. Зазначена позиція висвітлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права як визнання спірного акту нечинним та скасування такого акту є помилковим.

Крім того, визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Тому правильним способом захисту порушених прав та інтересів позивачів є визнання нормативно-правового акту незаконним та з тих же підстав і нечинним.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно положень ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України висловленої в п.10.2. Постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачами доведена наявність підстав до визнання незаконною та нечинною ухвали Львівської міської ради ради №4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова» з моменту її прийняття, так як судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваної ухвали були грубо порушенні норми матеріального права, так і процедура прийняття самої оскаржуваної ухвали, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення щодо визнання ухвали Львівської міської ради ради №4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова» незаконною та нечинною, з моменту її прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа..

Позивачем ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Спектр сервіс центр» при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн, позивачем ОСОБА_1 «Торгова компанія «Система» - судовий збір у сумі 73,08 грн., позивачем ОСОБА_1 «Галіція-сервіс» - судовий збір у сумі 73,08 грн., доказів понесення позивачами інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, підлягають стягненню з Державного бюджету України судові витрати у сумі 73,08 грн. на користь позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Спектр сервіс центр», у сумі 73,08 грн. на користь позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система», у сумі 73,08 грн. на користь позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Галіція-сервіс».

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Спектр сервіс центр», ОСОБА_1 «Галіція-сервіс», ОСОБА_1 «Торгова компанія «Система» - задовольнити повністю.

2.Визнати незаконною та нечинною ухвалу Львівської міської ради № 4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова» з моменту її прийняття.

3.Стягнути з місцевого бюджету м.Львова на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Спектр Сервіс Центр» (код ЄДРПОУ 31658675, юридична адреса: 79017, м. Львів, вул. Водогінна,2) судові витрати у розмірі 73,08 гривень.

4.Стягнути з місцевого бюджету м.Львова на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» (код ЄДРПОУ 31527236, юридична адреса: 79007, м. Львів, пл. Григоренка,4) судові витрати у розмірі 73,08 гривень.

5.Стягнути з місцевого бюджету м.Львова на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Галіція-сервіс» (юридична адреса: 79026, м. Львів, вул. В.Великого,2а) судові витрати у розмірі 73,08 гривень.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя В.Ф. Романюк

Попередній документ : 56140270
Наступний документ : 56140298