Рішення № 56140130, 24.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №315/1123/15 Головуючий у 1 інстанції: Ярош С.О.

Провадження № 22-ц/778/1073/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: відділ державної виконавчої служби Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_4 про поділ майна та зняття з нього арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

28.10.2015 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна та зняття з нього арешту.

В позові позивач вказував, що в період шлюбу з відповідачем, який зареєстрований 26.10.1996р., ними 24.07.2007р. був придбаний легковий автомобіль «HONDA» модель «СR V», р.н. НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я відповідача; 05.04.2012р. вони придбали легковий автомобіль НОМЕР_2, який також був зареєстрований на ім'я відповідача. Він вважає, що ці транспортні засоби є майном, набутим ними як подружжям за час шлюбу, тому належать їм на праві спільної сумісної власності. Однак на тепер автомобілі заарештовані державним виконавцем за виконавчим провадженням, відкритим постановою від 21.10.2014р., чим порушується, зокрема, його право власності на належну йому ідеальну частку. Посилаючись на ст.ст. 60, 70, 63 СК України та ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", просив визнати за ним право власності на 1/2 частину легкового автомобіля «HONDA» модель «СR V», р.н. НОМЕР_1, та на 1/2 частину легкового автомобіля НОМЕР_2, та зняти арешт і заборону на відчуження з 1/2 частини легкового автомобіля «HONDA» модель «СR V», р.н. НОМЕР_1, та з 1/2 частини легкового автомобіля НОМЕР_2.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність через невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і його представника адвоката ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, так як ним не надано доказів тому, що автомобілі належать йому, а не дружині, а поскільки майно перебуває у спільній сумісній власності, то стаття 60 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягає застосуванню до такого режиму майна.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом в ході розгляду справи, що з 26.10.1996р. сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією актового запису про шлюб №113 від 26.10.1996 року ( а.с. 9, 49).

24.07.2007р. сторонами був придбаний легковий автомобіль «HONDA» модель «CR V», р.н. НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я відповідача, що підтверджується відповіддю Начальника ТСЦ 2345 РСЦ УМВС України в Запорізькій області, свідоцтвом про реєстрацію ТЗ ( а.с. 10-11, 50).

05.04.2012р. сторони придбали легковий автомобіль НОМЕР_2, який був зареєстрований на ім'я відповідача, що підтверджується відповіддю Начальника ТСЦ 2345 РСЦ УМВС України в Запорізькій області, свідоцтвом про реєстрацію ТЗ ( а.с. 10-11, 50).

21.10.2014р. постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гуляйпільського РУЮ ОСОБА_6 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, по примусовому виконанню виконавчого листа № 315/523/13-ц, виданого 25.09.2014р. Гуляйпільським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 168 750 грн. (а.с.14).

17.12.2014р. постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гуляйпільського РУЮ ОСОБА_6 оголошено в розшук легковий автомобіль «HONDA» модель «CR V», р.н. НОМЕР_1, та легковий автомобіль НОМЕР_2.

Позивач ОСОБА_2 звертався до ВДВС Гуляйпільского РУЮ щодо зняття арешту з вищезазначених транспортних засобів, але йому було відмовлено в цьому, оскільки автомобілі зареєстровані за боржником ОСОБА_3 ( а.с. 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З роз»ясень, наданих в пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», вбачається, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред»явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідачами у справі

про зняття арешту з майна є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт, але ОСОБА_4, в інтересах якого накладено арешт на майно ОСОБА_3, залучено судом до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

Апеляційний суд позбавлений права на залучення інших учасників до розгляду справи на стадії апеляційного провадження.

Таким чином, неправильне визначення судом суб»єктного складу осіб, за участі яких належить вирішувати заявлені позивачем вимоги, не давало суду підстав для вирішення позову по суті, і ці упущення не можуть бути усунуті на стадії апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення слід змінити в частині правових підстав відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року у цій справі змінити в частині правових підстав відмови в позові.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_1