Ухвала суду № 56140013, 24.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/4226/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.

Номер провадження 22-ц/778/1047/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

ОСОБА_2

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У 2014 році ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 жовтня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі, встановленими Тарифами Банку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою є укладеним між ним та банком Договором про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 01 червня 2014 року має заборгованість у сумі 28756,73 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 6843,27 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18271,39 грн., заборгованість по комісії у сумі 1796,51 грн., штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) 1345,56 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсоткам за договором б/н від 23 жовтня 2007 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 31 листопада 2012 року по 29 листопада 2015 року у розмірі 10679,15 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідач не повернув суму позики, а тому звернення Банку до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст.ст. 625, 1048 ЦК України. Початок перебігу позовної давності повязується не з закінченням строку, коли зобовязання підлягало виконанню, а з факту неповернення кредиту та несплати нарахованих відсотків, оскільки саме таке свідчить про порушення прав банку. Тому, суд першої інстанції мав задовольнити позов банку частково та стягнути проценти на підставі ст. 1048 ЦК України, нараховані в межах 3 років перед зверненням до суду.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2007 року ОСОБА_4 уклав кредитний договір, підписавши заяву, яка разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, є договором про надання банківських послуг № б/н (а.с.8-9).

Відповідно умов даного договору, банк видав ОСОБА_4 платіжну кредитну картку з встановленням на ній кредитного ліміту у розмірі 7000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,40% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 10-15).

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» за спливом строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж по картці здійснено 21.05.2008 року, а строк дії картки закінчився у жовтні 2009 року. Нова картка з новим строком дії відповідачу не надана. До суду з позовом банк звернувся 24.06.2014 року. Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.88).

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно заяви позичальника, ОСОБА_4 погодився, що його заява разом з памяткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Порядок погашення кредиту визначений зазначеними Умовами та правилами як і визначена відповідальність за невиконання умов договору, шляхом сплати пені та штрафу, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані норми ст. 253,256,267 ЦК України та правомірно відмовлено у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вирішуючи спір суд правомірно прийняв до уваги, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Судом встановлено, що останній платіж по картці здійснено 21.05.2008 року (а.с.100), а дія картки закінчилася у жовтні 2009 року, як зазначив позивач в уточненій позовній заяві (а.с.93). Доказів видачі відповідачу нової картки з новим строком дії не надано.

Позивач звернувся до суду з позовом 24 червня 2014 року та не обґрунтував свою позицію щодо дотримання ним строку позовної давності, не зазначив обставин, які заважали йому звернутися до суду з відповідним позовом після 31 жовтня 2009 року - закінчення строку дії кредитної картки або з моменту настання строку погашення чергового платежу, який не сплатив відповідач.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

В силу ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно засновані норми законодавства та правові позиції Верховного Суду України, що викладені в постановах № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, № 6-61 від 18 червня 2014 року, № 6-95цс14 від17 вересня 2014 року, № 6-103цс14 від 24 вересні 2014 року, № 6-134цс14 від 1 жовтня 2014 року, № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року.

Розглядаючи уточнені позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором від 23.10.2007 року, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цих позовних вимог та правильно зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом, причини пропуску строку позовної давності позивач не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив їх поновити, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості по відсоткам за договором б/н від 23.10.2007 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 31.11.2012 року по 29.11.2015 рік у розмірі 10679,15 гривень задоволенню не підлягають.

За цих обставин доводи апеляційної скарги відносно того, що факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст.ст. 625, 1048 ЦК України є безпідставними.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки строк позовної давності відраховується з останнього здійсненого платежу (або закінчення строку дії картки) і ніяк не може відраховуватися за три роки, що передують зверненню позивача з позовом до суду. Банком пропущений строк позовної давності, а вимоги про зобов'язання відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України, банком не заявлялися.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним та відповідає обставинам справи. Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: