Рішення № 56139426, 26.02.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.02.2016

Справа № 334/9120/15-ц

Провадження № 2/334/486/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі - Франчук Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам, та зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам.

У своєму позові позивач зазначив, що на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2003 році було видано виконавчий лист №2-2814/03 від 26.08.2003 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 14.07.2003 року і до їх повноліття.

29.01.2008 року на підставі поданої заяви ОСОБА_2 Ленінським відділом виконавчої служби Запорізького МУЮ виконавчий лист від 26.08.2003 року за № 2-2814/03 було їй повернуто.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 знову подала виконавчий лист від 26.08.2003 року за № 2-2814/03 до Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ.

Державним виконавцем Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ Литвиненко О.Г. було складено розрахунок по аліментам з 23.10.2011 року по 28.08.2015 року, а також було накладено арешт на майно, яке належить позивачу та рахунки у банках.

Державний виконавець Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ нарахувала аліменти за три роки до моменту подачі виконавчого листа - жовтень 2014 року.

30.09.2015 року ОСОБА_1, отримав розрахунок заборгованості по аліментам, зроблений, Державним виконавцем Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ, згідно виконавчого листа.

З зазначеним розрахунком заборгованості по аліментам ОСОБА_1 не погоджується, так як його розраховано невірно.

29.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ з заявою про перерахунок заборгованості, але перерахунку не було зроблено.

В подальшому ОСОБА_1 позовні вимоги було доповнено наступною вимогою: скасувати усі постанови головного державного виконавця Литвиненко О.Г., винесені на підставі не існуючого виконавчого листа від 21.01.2004 року за № 2-2814 вказавши, що на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2003 році було видано виконавчий лист №2-2814/03 від 26.08.2003 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 14.07.2003 року і до їх повноліття. Проте Державним виконавцем Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ Литвиненко О.Г. було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа №2-2814, виданого 21.01.2014 року. На підставі зазначеного виконавчого документу були винесені дві постанови від 16.01.2015 року:

- про арешт грошових коштів боржника та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

- про арешт коштів боржника.

Зазначає, що Державним виконавцем Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ Литвиненко О.Г., зазначені постанови та розрахунок заборгованості по аліментам було винесено на підставі виконавчого листа №2-2814 від 21.01.2004 року, якого взагалі не існує. Так як, на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2003 році було видано виконавчий лист №2-2814/03 від 26.08.2003 року.

З діями відповідачів не погоджується, та вимушений був звернутися до суду з вимогою:

- Звільнити від виплати заборгованості по аліментам з 23.10.2011 року по 23.10.2014 року.

- Зобов'язати Державним виконавця Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ провести перерахунок заборгованості по аліментам з жовтня 2014 року по теперішній час.

- Зменшити заборгованість по аліментам с жовтня 2014 року по теперішній час та звільнити від сплати з розрахунку находження дітей на повному державному забезпеченні.

- Відмінити постанови Державного виконавця Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ винесені на підставі виконавчого листа №2-2814 від 21.01.2004 року.

16.11.2015 року ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 неустойки за прострочення сплати аліментів.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2003 році було видано виконавчий лист №2-2814/03 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 14.07.2003 року і до їх повноліття.

Добровільно ОСОБА_1 не виконував свій обов'язок по виплаті аліментів на утримання дітей. Тому, зазначений виконавчий лист був пред'явлений до Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ. Відповідач пообіцяв регулярно сплачувати кошти в добровільному порядку, для цього просив забрати виконавчий лист з Ленінського ВДВС. Таким чином, у січні 2008 року ОСОБА_2, повіривши ОСОБА_1, подала заяву про повернення виконавчого листа. Відповідач деякий час допоміг утримувати дітей, але найближчим часом припинив надавати фінансову підтримку дітям.

Відповідач ніде офіційно не працював, але мав доходи, тому складно було перевірити рівень його фінансових надходжень та змусити виконувати свій обов'язок по утриманню дітей.

Виходячи з цього, у серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідачем була надана суду довідка про офіційне працевлаштування, в зв'язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_2 суд відмовив.

Відповідачу весь час було відомо про свій обов'язок надавати належну фінансову підтримку на утримання своїх неповнолітніх дітей, але завжди він намагається ухилитись від даного обов'язку. Дана обставина підтверджується і його позовною заявою "про звільнення від сплати заборгованості та зменшення сплати заборгованості по аліментам". Вважаємо, що цим позовом ОСОБА_1 намагається уникнути законної відповідальності перед своїми дітьми та позбавити їх необхідної матеріальної підтримки, що протирічить законним та моральним засадам суспільства.

З огляду на те, що Відповідач самостійно фінансову підтримку дітям не надавав, 07.10.2014 року Позивач знову вимушена була звернутись до Ленінського ВДВС з заявою про примусове стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Відповідачем було сплачено у березні 2015 року 1000 грн., у квітні 2015 року 1000 грн. Тобто, обов'язок по утриманню дітей відповідач не виконує належним чином, та намагається його уникнути, подаючи позовні заяви проти своїх дітей.

Оскільки ОСОБА_1 тривалий час не сплачує за рішенням суду аліменти на утримання дітей на користь ОСОБА_2, які постійно проживають з матір'ю та перебувають на повному її утриманні, то на сьогоднішній день у Відповідача існує заборгованість перед своїми дітьми, яка підлягає стягненню з нього.

Заборгованість Відповідача відповідно до вимог законодавства нарахована починаючи з жовтня 2011 року, тобто, враховуючи три роки до моменту пред'явлення виконавчого листа до Ленінського ВДВС.

Право на отримання дітьми аліментів не було припинено за законом, діти потребують матеріальної допомоги, будучи неповнолітніми, і не мають можливості забезпечувати себе самостійно. Тому відсутні будь-які законні й обгрунтовані підстави для звільнення ОСОБА_1 від заборгованості по аліментам, яка виникла на підставі рішення суду і станом на 31.08.2015 року складає 39 235,04 грн.

Відповідач не виконує судове рішення належним чином. Зазначене свідчить про наявність вини Відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей, та ухилення від їх сплати без поважної причини.

Отже, Відповідач не виконував обов'язок щодо утримання дітей, покладений на нього судом, починаючи з 23.10.2011 року по 30.04.2015 року ним було сплачено аліменти не в повному обсязі, що спричинило подальше зростання заборгованості. Відповідач обмежився лише одиничними виплатами: березень 2015р. - 1000 грн., квітень 2015р. - 1000 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Головним державним виконавцем Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ Литвиненко О.Г.

Невиконання Відповідачем судового рішення стало причиною виникнення заборгованості, яка з 23.10.2011 року по 30.04.2015 року становить 33 346.52 грн.

Розмір неустойки (пені), згідно із розрахунку ОСОБА_2, з жовтня 2011 року по жовтень 2015 року становить 273617,81 гривень.

ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1, на її користь неустойку (пеню) із заборгованості по аліментах в сумі 273617,81 гривня.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позов до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам підтримали, просили суд його задовольнити на зазначених у позовній заяві підставах.

ОСОБА_2 та її представник позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам не визнали у повному обсязі зазначивши, що розрахунок Державного виконавця Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ Литвиненко О.Г. було складено вірно - тому ОСОБА_1 повинен сплатити, зазначену у розрахунку заборгованість по аліментам згідно виконавчого документу.

Додавши, що дійсно у січні 2008 року ОСОБА_2, подала заяву до Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про повернення виконавчого листа №2-2814 виданого 21.01.2004 року. Після цього ОСОБА_1 деякий час допоміг утримувати дітей, але найближчим часом припинив надавати фінансову підтримку дітям. 07.10.2014 року ОСОБА_2 знову звернулася до Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ з заявою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Представник Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ позов не визнала в повному обсязі, надала заперечення, у яких зазначила, що на виконанні у Ленінському ВДВС ЗМУЮ з 07.10.2014р. знаходиться виконавчий лист № 2-2814 виданий 21.01.2004р. Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частині всіх видів заробітку щомісяця, але не менш не менш 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 14.07.03. і до їх повноліття.

Виконавче провадження відкрито 09.10.2014р., копії постанов про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам 15.10.2014р. за вих. 31571.

ВП № 45000262.

Згідно заяви стягувача від 23.10.2014р. борг по аліментам на день подачі виконавчого листа становить 36 місяців.

У ході виконання виконавчого провадження були проведені наступні виконавчі дії:

15.09.2015р. направлено постанову про розшук майна боржника до управління державної виконавчої служби ГТУЮ.

10.10.2014р. зроблено запити до ДАІ з метою виявлення рухомого майна боржника. Згідно довідки ДАІ таке майно наявне, тому 16.01.2015р. було винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження з метою зберігання майна та направлено до ДАІ.

27.01.2015р. накладено арешт на рухоме майно боржника у ДРОРМ.

13.10.2014р. зроблено запит до ДП1 про наявність рахунків у боржника ОСОБА_1, на виявлені рахунки накладено арешт 17.01.2015р.

17.01.2015р. складено та направлено боржнику за вих. № 222 розрахунок заборгованості по аліментам, яка станом на 23.12.14р. складала 33876 грн.

29.01.2015р. боржником надано заяву про перерахування боргу по аліментам, тому що він отримував дохід як приватний підприємець.

18.02.2015р. боржником ОСОБА_1 надано довідку з Ленінської ДПІ про отримані ним доходи за період з 25.09.2012р. по 01.01.2014р. для перерахування заборгованості по аліментам, оскільки вона нараховувалась згідно середньостатистичних даних, з чим боржник був не згоден.

03.02.2015р. боржник надав заяву до Ленінського ВДВС про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та був з ними ознайомлений.

03.02.2015р. згідно відповіді АТ «Райффайзеи Банк Аваль» встановлено, що на рахунках боржника відсутні кошти для забезпечення виконання постанови про арешт коштів боржника.

Згідно відповіді Держкомагенства від 12.02.2015р. не виявлено земельних ділянок, належних боржнику ОСОБА_1

Згідно відповіді реєстрів речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником нерухоме майно не зареєстроване.

Починаючи з 09.10.2014 року по теперішній час ОСОБА_1 було частково сплачено аліменти: 13.03.2015р. в сумі 1000 грн., 28.04.2015р. в сумі 1000 грн., 19.09.2015р. в сумі 1000 грн., 05.11.2015р. аліментів в сумі 100 грн., в грудні 2015р. в сумі 200 грн.

Станом на 30.11.2015р. нарахована заборгованість з урахуванням наданих квитанцій, згідно розрахунку заборгованості по аліментам згідно виконавчого документу, складає 44449,78 гривень. (арк. с.144).

Нарахування заборгованості у ОСОБА_1 проводилось виходячи з середньомісячної заробітної плати штатних працівників та ураховуючи довідку Ленінської ДПІ про отримані ним доходи за період з 23.10.2011р. по 31.12.2011р. (арк. с.144).

З наведених вище підстав просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволені його позову до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам.

У судовому засіданні, у якості свідків, були допитані ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили, що ОСОБА_1 навідував дітей у навчальному закладі, на канікулах діти бувають у нього дома.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2003 році було видано виконавчий лист №2-2814/03 від 21.01.2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 14.07.2003 року і до їх повноліття. (арк.. с. 51)

29.01.2008 року на підставі заяви ОСОБА_2 Ленінським відділом виконавчої служби Запорізького МУЮ виконавчий лист №2-2814/03 від 21.01.2004 року було їй повернено.

07.10.2014 року ОСОБА_2 знову подала до Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ виконавчий лист №2-2814/03 від 21.01.2004 року.

09.10.2014 року державним виконавцем Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ Литвиненко О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В процесі виконання даного виконавчого листа було здійснено ряд розрахунків заборгованості по сплаті аліментів в тому числі і за три роки до звернення з виконавчим листом до виконання. У січні 2016 року державним виконавцем Литвиненко О.Г було проведено уточнюючий розрахунок, згідно вимог ст.ст. 194, 195 СК України за період з 23.10.2011 року, тобто три роки до часу пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання та до часу звернення з заявою про проведення розрахунку 07.10.2014 року.

Відповідно до ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Зважаючи на вказані вимоги закону державним виконавцем здійснено вірний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті ним аліментів (з урахуванням суми фактичнио сплачених аліментів - 3300 гривень), враховуючи, також, і те, що жодних доказів на підтвердження інших сплат аліментів у цей період у добровільному порядку боржником не представлено.

Враховуючи вказане, а також те, що таких доказів заявником до матеріалів справи, не надано дії державного виконавця по здійсненню розрахунку заборгованості по сплаті аліментів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №45000262 з виконання згаданого виконавчого листа слід визнати правомірними, вимоги ОСОБА_1 про звільнення від виплати заборгованості по аліментам з 23.10.2011 року по 23.10.2014 року слід визнати безпідставним та відхилити.

На підставі ч.2 ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно довідок №84 від 26.10.2015 року та № 85 від 26.10.2015 року КВНЗ «Хортицька національна навчальна-реабілітаційна академія» ЗОР Державний заклад науки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є учнями загальноосвітньої санаторної школи-інтернату КВНЗ «Хортицька національна навчальна-реабілітаційна академія» ЗОР Державний заклад науки, та знаходяться на неповному державному забезпечені цілодобово, окрім канікул та вихідних.(арк.. с.99).

Таким чином спростовується твердження ОСОБА_1, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходяться на повному державному забезпеченні.

Враховуючи вказане, а також те, що доказів находження дітей на повному державному забезпеченні заявником до матеріалів справи, не надано у задоволені вимог ОСОБА_1 зобов'язати державного виконавця Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ провести перерахунок заборгованості по аліментам з жовтня 2014 року по теперішній час, та зменшити заборгованість по аліментам с жовтня 2014 року по теперішній час та звільнення від сплати з урахуванням находження дітей на повному державному забезпеченні слід відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити її з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів не визнали у повному обсязі, просили суд відмовити ОСОБА_2 в її задоволені.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 181 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини бере участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що заборгованість по аліментам утворилась з незалежних від відповідача причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач повідомлений про необхідність сплати аліментів. Періодично і частково аліменти сплачує. Відповідач є працездатною особою, у період з 25.09.2012 року по 31.12.2014 року здійснював підприємницьку діяльність, (а.с. 86). Таким чином, судом встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів у сумі 44449,78 гривні (згідно розрахунку державного виконавця Литвиненко О.Г.) виникла з вини відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму ВСУ "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються)

щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

6.Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 листопада 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-2022цс15, предметом якої був спір про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Згідно зі статтею 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-94цс15.

Згідно положень статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, з відповідача належить стягненню пеня із заборгованості по аліментам у сумі 3787,68грн., виходячи з наступного розрахунку.

З 16.11.2014 по 16.11.2015 року складає:

З 16 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року - 823,8 х 1,0% х 14 =115,33 грн.

З 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 343,61 х1,0% х31 = 106,52 грн.

З 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року - 1260,93 х1,0% х31 = 390,89 грн.

З 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року - 1260,93 х 1,0 % х 28 = 353,06 грн.

З 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року - 260,93 х 1,0 % х 31 = 80,89 грн.

З 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року - 472,13 х 1,0 % х 30 = 141,64 грн.

З 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року - 1472,13 х 1,0 % х 31 = 456,36 грн.

З 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року - 1472,13 х 1,0 % х 30 = 441,64 грн.

З 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року - 1576,5 х 1,0 % х 31 = 478,72 грн.

З 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 1576,5 х 1,0 % х 31 = 478,72 грн.

З 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року - 576,5 х 1,0 % х 30 = 172,95грн.

З 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року - 1576,5 х 1,0 % х 31 = 478,72 грн.

З 01 листопада 2015 року по 16 листопада 2015 року - 576,5 х 1,0 % х 16 = 92,24грн.

Загальна сума неустойки (пені) за період з 16.11.2014 р. по 16.11.2015р. визначається додаванням сум неустойки за кожний з вказаних місяців та становить 3787,68грн., (115,33 + 106,52 + 390,89 + 353,06 + 80,89 + 141,64 + 456,36 + 441,64 + 478,72 + 478,72 + 172,95 + 478,72 + 92,24 = 3787,68грн.), яка і підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у цій справі.

Доводи позивачки щодо стягнення неустойки (пені) за період з 01.11.2011 року по 31.10.2015 року у розмірі 273617 грн. 81 коп. не мають свого підтвердження, оскільки вказаний нею спосіб розрахунку неустойки (пені) з заборгованості по виплаті аліментів не відповідає ст. 196 СК України, згідно якої пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів та не відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду України у цивільній справі №6-94цс15, яка береться до уваги у відповідності до ст.360-7 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 195 СК України та п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд може зменшити розмір неустойки за весь час прострочення сплати аліментів з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

В даному випадку підстави для зменшення розміру аліментів відсутні. Відповідач є працездатною особою, інших осіб на утриманні немає, обставин, що істотно зменшують його вину, у зв'язку з чим розмір неустойки може бути зменшений, не встановлено.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України, ст..180,196 СК України, Постановою Пленуму ВС України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ленінського відділу виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення сплати заборгованості по аліментам - відмовити.

Зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2, неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 в доход держави судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Добрєв М. В.