Ухвала суду № 56138372, 29.02.2016, Селидівський міський суд Донецької області

242/63/16-к

1-кп/242/48/16

УХВАЛА

Іменем України

29 лютого 2016 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області

у складі колегії суддів: головуючого судді Пирогової Л. В., суддів Владимирської І. М., Кротінова В. О., при секретаріГречка К. О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201505000000000534 від 26.03.2015 року у відношенні ОСОБА_1, який народився 29.10.1954 року у м. Макіївка Донецької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у зареєстрованому шлюбі, працює заступником генерального директора ВО «Донецьктеплокомуненерго»; зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2; проживає за адресою: м. Слов,янськ Донецької області вул. Уральська, 57, -

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження прокурора Лупу А. К., захисників ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201505000000000534 від 26.03.2015 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання прокурор вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, оскільки вважає, що при проведенні досудового розслідування органом досудового слідства виконано всі вимоги КПК України.

Захисник ОСОБА_2 В у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про повернення даного обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України. В обґрунтування зазначеного послалась на те, що викладене в обвинувальному акті не відповідає фактичним обставинам справи, а саме: виникнення у обвинуваченого умислу у вересні 2010 року щодо не забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України, в той час як в обвинувальному акті визначено, що 19.09.2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Донецької обласної державної адміністрації. Крім того, формулювання обвинувачення прокурором в обвинувальному акті визначено не правильно, оскільки докази у даному кримінальному провадженні підтверджують безпідставність обвинувачення ОСОБА_1; правову кваліфікацію дій обвинуваченого в обвинувальному акті визначено неправильно. Крім того, в обвинувальному акті не зазначено зв,язок обвинуваченого з ОСОБА_3, та керівниками підприємств, що здійснювали придбання скрапленого газу; обвинувачення ОСОБА_1 є необґрунтованими; а також в обвинувальному акті не зазначено конкретні ознаки спрямованості умислу і мотиву дій обвинуваченого, не встановлено спосіб заволодіння чужим майном, а фактичні обставини, що характеризують обєктивну та субєктивну сторону злочину є незрозумілими та суперечливими.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

Представник потерпілого ПАТ «Укргазвидобування», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з,явився, надав заяву, в якій просив підготовче судове засідання провести без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Стаття 291 КПК України включає вичерпний перелік відомостей, які повинні міститься в обвинувальному акті. При цьому такий перелік відомостей повинен бути перевірений судом при підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На підставі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У звязку з цим зміст письмового повідомлення про підозру повинен відповідати не тільки вимогам статті 277 КПК України, зокрема п. п. 4, 5, 6, але й ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, з положень наведених статей кримінального процесуального закону вбачається, що обвинувальний акт повинен узгоджуватись з положеннями ст. ст. 91, 277 КПК України.

В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не конкретно зазначено час вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1

Так, в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено: «Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 19.09.2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Донецької обласної державної адміністрації» (а. с.4).

В обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення зазначено: «…обіймаючи посаду заступника голови Донецької обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 безпосередньо вирішив брати участь у вчиненні кримінального правопорушення, у звязку з чим приблизно у вересні 2010 року розпочав здійснення протиправних дій, спрямованих на спільне з групою осіб…заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем».

Таким чином, в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, інкриміноване ОСОБА_1 М не відповідає викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з обвинувального акту, «ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, групою осіб та у службовому підробленні офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки». (а.с. 17)

Згідно обвинувального акту, при формулюванні обвинувачення зазначено: «…своїми умисними діями ОСОБА_1 М…вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, тобто заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене групою осіб». (а.с. 30)

Разом з тим, диспозиція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає: «дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою».

В диспозиціях частин першої, другої, третьої або четвертої статті 191 КК України відсутнє формулювання «вчинене групою осіб».

Таким чином, формулювання обвинувачення, пред,явленого ОСОБА_1 не містить всіх елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та не відповідає диспозиції ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, такі відомості: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім,я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Проте, у порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті у якості потерпілого вказано лише ПАТ «Укргазвидобування», в той час як згідно обвинувального акту зазначено, що: «інтересам держави в особі ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», а також іншим їх власникам спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на вказану вище суму», тобто в обвинувальному акті відсутні анкетні відомості кожного потерпілого та розмір шкоди, що спричинено кожному з потерпілих окремо.

Щодо інших тверджень захисника відносно пред,явлення ОСОБА_1 необґрунтованого обвинувачення, без урахування суттєвих обставин, які мають доказове значення, то суд зазначає, що такі зауваження на даній стадії є передчасними, оскільки мають бути предметом перевірки під час судового розгляду справи по суті.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору Генеральної прокуратури України.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 4201505000000000534 від 26.03.2015 року у відношенні ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України повернути прокурору Генеральної прокуратури України.

На ухвалу протягом семи днів учасниками судового провадження з дня її оголошення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.В.Пирогова

Судді І.М. Владимирська

ОСОБА_4