Ухвала суду № 56137556, 26.02.2016, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

26.02.2016

227/4019/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року м.Добропілля

Добропільский міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Притуляка С.А.,

суддів Хоменко Д.Є. та Здоровиця О.В.,

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю:

прокурора Зарубіна М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, 30.04.1983р.н. у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.296, ч.2 ст.146, ч.3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник звернулися до суду із клопотанням про заміну ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш мякий домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений має стійки соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем реєстрації, він не переховувався від слідства, не має наміру впливати на свідків та не має наміру сховати та знищити речові докази, зобов'язався з'являтися до суду на перший виклик.

Прокурор заперечував проти заміни обвинуваченому запобіжного заходу та звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що останній обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, ризики, передбачені ст.177 КПК України не відпали, а саме ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового слідства та суду, оскільки на виклики слідчого він не зявлявся та відмовлявся давати показання; може знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків; вчинити інший злочин.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.05.2015 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі терміном 60 днів, з 20.05.2015р., який в подальшому продовжувався, останній раз до 26 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Перевіряючи у судовому засіданні 26.02.2016р. доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Згідност. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 цього Кодексу.

Станом на 26.02.2016р. судом не допитано значну кількість свідків обвинувачення, на допиті яких наполягають як сторона захисту, так і сторона обвинувачення.

Втім, протягом тривалого часу стороною обвинувачення не вживаються належні заходи для забезпечення явки згаданих свідків у судове засідання, а вжиті судом заходи, зокрема, примусові приводи свідків, запити до ДМС щодо місця їх реєстрації, надіслання судових повісток на адреси, зазначені прокурором тощо на даний момент позитивного результату не дали. Ухвали суду про привід свідків не виконуються без поважних причин, прокурор жодних дієвих заходів з цього приводу не вживає.

Вказані обставини невиправдано затягують судовий розгляд протягом разумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує, що:

- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;

- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;

- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення ;

- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;

- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.

Особливу увагу суд звертає також на те, що обвинувачений, перебуваючи під вартою з 21.05.2015р., протягом тривалого строку перебуває у стані процесуальної невизначеності, а тому враховані до цього обставини при продовженні строку дії запобіжного заходу, не виправдовують подальше утримання обвинуваченого під вартою без остаточного судового рішення про встановлення його вини.

Чинний КПК України передбачає, крім тримання під вартою, такий запобіжний захід як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З огляду на наведене, враховуючи сплив тривалого часу, протягом якого стороною обвинувачення не було забезпечено явку свідків обвинувачення, наслідком чого стало невиправдане затягування судового розгляду та тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне замінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

При цьому, ч.5 ст.194 КПК України передбачає можливість зобовязання обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обовязків, зокрема: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду та утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.

З огляду на те, що існує ризик впливу обвинуваченого на свідків по даному кримінальному провадженню, суд, з метою недопущення такого впливу, вважає за необхідне зобов'язати обвинуваченого утриматися від спілкування із вказаними особами до моменту їх допиту судом.

Також, з огляду на обставини даного кримінального провадження та існування певних ризиків, доцільним є покладення на обвинуваченого обов'язку не залишати м.Білозерське, в якому він проживає та зареєстрований, без дозволу суду.

Змінюючи обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із покладенням додаткових обов'язків, суд вважає, що сукупність вжитих заходів допоможе запобігти ризикам ухилення обвинуваченого від суду, що відповідіє практиці та правовій позиції Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177,181,183,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання обвинуваченого та захисника про заміну запобіжного заходу на більш мякий задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід обраний на досудовому розслідуванні з тримання під вартою на домашній арешт, строком на два місяці до 26.04.2016р. включно

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно з-під варти в залі суду, зобовязавши його невідкладно прибути до місця своєї реєстрації: Донецька область, Добропільський район, м.Білозерське, вул.Горького, 36/1.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло, що розташоване за адресою: Донецька область, Добропільський район, м.Білозерське, вул.Горького, 36/1 в проміжок часу з 20.00 год. до 06.00 год. наступного дня.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: з'являтися за викликом суду у встановлений термін; не відлучатися із м.Білозерське без дозволу суду; утриматися від спілкування із усіма свідками по данному кримінальному провадженню до моменту їх допиту судом.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт передати для виконання начальнику Добропільського відділення Красноармійського відділу поліції

Начальнику Добропільського відділення Красноармійського відділу поліції негайно поставити на облік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомити про це суд.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5ст. 181 КПК Українипрацівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, де він проживає, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Крім того у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження в суді першої інстанції.

Головуючий суддя

судді