Постанова № 56137400, 29.02.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/68/16-а

ЄУН 226/68/16-а

Провадження № 2-а/226/9/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016р. м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петуніна І.В.,

при секретарі Альберті О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання протиправним дій та зобовязання відновлення виплати пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання протиправним дій та зобовязання відновлення виплати пенсії в обґрунтування якого вказав, що з 24.07.2013р. на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» він став отримувати пенсію за віком. Станом на 01.04.2015р. він працював суддею Апеляційного суду Донецької області та 23.11.2015р. був відрахований зі штату суддів Апеляційного суду Донецької області у звязку зі звільненням у відставку. З 1 квітня 2015 року виплата пенсії йому була припинена відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. Про те, вимоги ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідачем виконані не були, про підстави припинення йому пенсії, відповідач його не повідомив. В той же час, будь-якого рішення відповідачем чи судом, про припинення йому виплати пенсії, в порушення ст.49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», не приймалося.

Відповідно до п.5 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р., у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки до 1 червня 2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, відпали підстави для припинення виплати позивачу пенсії як особі, яка працює на посаді що не дає права на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку спеціального закону. Звернувшись до відповідача із заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, отримав лист від 21.12.2015р., яким відповідач відмовив йому у відновленні виплати раніше призначеної пенсії. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати раніше призначеної пенсії визнати протиправними та зобовязати відповідача відновити виплату раніше призначеної йому пенсії за віком з 1 квітня 2015 року по 23 листопада 2015 року, стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в суді вимоги позивача не визнав, надав суду письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні, де вказав, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 24.07.2013р. та отримує пенсію за віком. Оскільки позивач на момент набрання чинності Законом України № 213 (закон набрав чинності з 01.04.2015р.) продовжував працювати на посаді судді Апеляційного суду Донецької області (робота на посаді, яка дійсно давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законом України довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідач, виконуючи вимоги діючого законодавства України, припинив виплату пенсії позивачу. 23.11.2015р. позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області у звязку з поданням заяви про відставку. Відповідач, з 24.11.2015р. поновило виплату пенсії позивачу. Тобто факт припинення та поновлення пенсії позивачу були здійснені на підставі діючого законодавства України. В своєму позові позивач безпідставно звинувачує відповідача у бездіяльності на підставі п.12 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Дійсно, відповідач попереджає пенсіонерів у письмовій формі за місяць до закінчення строку, на який призначена пенсія, проте це стосується строкових пенсій, а пенсія позивачу призначена безстроково, а тому його звинувачення безпідставні. Посилання позивача на п.5 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України № 213 вважають безпідставними, оскільки ця правова норма не передбачає поновлення пенсії з 01.06.2015р. та не скасовує ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області як отримувач з 24.07.2013р. пенсії за віком, призначеної на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». З 1 квітня 2015 року по 23.11.2015р. виплата пенсії позивачу була припинена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р., що встановлено з копії пенсійного посвідчення позивача, пояснень позивача, заперечень відповідача і ці обставини сторонами не оспорюються (а.с.8, 14-18, 24-26).

08.12.2015р. ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в місті Димитрові із заявою про відновлення з 1 квітня 2015 року по 23 листопада 2015 року виплати йому пенсії за віком (а.с.13), на яку отримав відповідь від 21 грудня 2015 року № 66/Ч-01-01-01 у якій зазначено, що підстав для поновлення виплати пенсії позивачу немає (а.с.12).

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213), тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Оскільки, станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працював позивач дійсно давала право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у звязку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення пенсій/щомісячного довічного грошового утримання. З 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у звязку з чим передбачені ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підлягає відновленню у звязку з відсутністю зазначених у статті 47 вказаного Закону підстав для її невиплати.

Щодо відновлення виплати пенсії з 01.04.2015р., то суд вважає, що зазначені вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, Конституції України, ст.ст.26, 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015, керуючись ст.ст.11, 17-18, 99-100, 107, 158-163, 1832, 185-186, 256 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання протиправним дій та зобовязання відновлення виплати пенсії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2015р. по 23.11.2015р.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м.Димитров Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної йому пенсії з 01.06.2015р. по 23.11.2015р.

У задоволенні інших позовних вимитого відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного Фонду України в м.Димитров Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551(пятсот пятдесят один), 20 грн.

Постанова може бути оскаржена сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обовязки в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.В.Петунін