Рішення № 56136301, 23.02.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/224/16

Справа №754/8752/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.

за участі секретаря судового засідання - Чернишової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, про усунення перешкод у праві вільного користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, про усунення перешкод у праві вільного користування житловим приміщенням. Вказані вимоги мотивує тим, що має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання в трьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Окрім нього в згаданій квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, - власник лицьового рахунку, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Всі перелічені особи фактично проживають в спірній квартирі. Квартира є неприватизованою та належить до державного житлового фонду. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюбі між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу стосунки між позивачем та ОСОБА_2 стали напруженими, відповідачі викинули особисті речі позивача з квартири, змінили замки у вхідних дверях, внаслідок чого він втратив можливість навіть потрапити до квартири, яка є місцем проживання позивача. Таким чином відповідачі створили перешкоди позивачу в користуванні житловим приміщенням, у нього відсутній доступ до житла, в якому він зареєстрований, фактичного його позбавлено єдиного місця для проживання, відпочинку та зберігання особистих речей, у користуванні ванною кімнатою, туалетом та кухнею у квартирі. При цьому позивач неодноразово намагався домовитися з відповідачами про порядок користування житлом, проте в позасудовому порядку питання усунення перешкод у користуванні спірною квартирою вирішити не вдалось. Таким чином, оскільки відповідачами по справі по відношенню до позивача чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою, то його порушене право користування житлом підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкод в користуванні таким.

09.10.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що ще до розірвання шлюбу, а саме у травні 2014 року, ОСОБА_1 прийшов до квартири АДРЕСА_1, зібрав свої речі та пішов, сказавши, що йде жити до іншої жінки. При цьому не було ніякої сварки, ОСОБА_1 вільно, без жодного примусу забрав з собою свої речі та виселився з квартири. Починаючи з травня 2014 року ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживає, хоча має ключі від вхідних дверей квартири і в будь-який час може безперешкодно до неї зайти. Посилання позивача в своєму первісному позові на те, що всі його особисті речі було викинуто і змінено замки не відповідає дійсності, оскільки свої речі ОСОБА_1 забрав сам, а замки від вхідних дверей квартири по сьогоднішній день не змінювались. Протягом останніх трьох років позивачка за зустрічним позовом сплачує усі платежі за квартиру. Таким чином, ОСОБА_1 більше шести місяців не проживає в АДРЕСА_1, проте продовжує бути зареєстрованим на спірній житловій площі. Враховуючи те, що ОСОБА_1 добровільно виселився з спірної квартири і не проживає в ній більше шести місяців, він згідно ст.71 ЖК України втратив право користування житловим приміщенням цієї квартири. Отже, ОСОБА_1 має бути також знятий з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1, оскільки відпала підстава реєстрації його місця проживання за вказаною адресою. Таким чином, позивач за зустрічним позовом як наймач і мешканець спірної квартири, за захистом своїх прав змушена звертатись до суду. Крім того, визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, є також в інтересах сина ОСОБА_7, доньки ОСОБА_6 та онука ОСОБА_6, які проживають та зареєстровані у спірній квартирі. На підставі вищевикладеного просила суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.11.2015 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - прийняти до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, про усунення перешкод у праві вільного користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 за основним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позовні вимоги за основним позовом підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. В зустрічному позові просили відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Відповідачі за основним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник відповідачки ОСОБА_2 за основним позовом ОСОБА_10 у судовому засіданні основний позов не визнали та пояснили, що позивач в спірній квартирі з травня 2014 року не проживає, хоча має ключі від вхідних дверей і в будь-який час може безперешкодно до неї зайти. Протягом вищевказаного часу позивач не намагався вселитися та користуватися спірною квартирою, не цікавився нею, комунальних послуг не сплачував. З боку відповідачів позивачу не чиниться жодних перешкод у користуванні спірною квартирою, оскільки він має вільний доступ до неї. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що неприязні стосунки з ОСОБА_1 склались через те, що позивач без жодного примусу зібрав свої речі та пішов жити до іншої жінки, таким чином зрадивши дружину, дітей та онука, а відтак він не має право на проживання у спірній квартирі. На підставі вищенаведеного просили в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Третя особа - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва в судове засідання свого представника не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином, надали заяву в якій просили слухати справу без участі їх представника та винести рішення відповідно до вимог Закону (а.с.86).

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_2, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне житлове приміщення було надано ОСОБА_2 на підставі ордеру № 9246 від 23.01.1987 року на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_4 (а.с.34).

Згідно довідки Форми № 3 спірна квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житлова площа становить 42,30 кв.м., що складається із трьох кімнат (а.с.53). На зазначеній житловій площі зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_2 - (власник особового рахунку), ОСОБА_1 - (колишній чоловік), ОСОБА_3 - (дочка), ОСОБА_4 - (син), ОСОБА_6 - (онук). ОСОБА_2 є власником особового. Вказана квартира не приватизована.

11.11.2014 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24.01.2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №57, було розірвано (а.с.47).

З наданих в судовому засіданні пояснень представників позивача за основним позовом вбачається, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 фактично позбавила ОСОБА_1 можливості проживати в квартирі разом з родиною, оскільки викинула з квартири всі особисті речі останнього, змінила замки в вхідних дверях та повідомила ОСОБА_1 про те, що вхід для нього до квартири закритий назавжди. З огляду на викладене позивач вимушений був тимчасово поселитися в дачному будинку, розташованому на земельній ділянці в АДРЕСА_2, оскільки іншого житла не мав. З приводу протиправного позбавлення позивача за основним позовом права на користування житловим приміщенням, останній вимушений був 08.06.2015 року звернутися до Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві з заявою про вчинене кримінальне правопорушення громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Таким чином, станом на цей час ОСОБА_1 фактично позбавлений власного житла і вимушений винаймати тимчасове житло. Посилання ОСОБА_2 за зустрічним позовом щодо розірвання шлюбу з позивачем не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки припинення сімейних відносин не тягне наслідками припинення права користування спірною квартирою, в яку позивач був вселений з дотриманням встановленого законом порядку. ОСОБА_2 разом з іншими мешканцями не допускає позивача до квартири, заперечує проти його вселення та проживання, в зв'язку з цим ОСОБА_1 обмежений у користуванні спірною квартирою без законних підстав, чим порушені його права та законні інтереси.

Зазначені вище обставини підтверджуються письмовими доказами, зокрема: заявою ОСОБА_1 на ім'я начальника Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Куряти Л.Л. про вчинене кримінальне правопорушення громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.76-78).

Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 створюють перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, що виражається у перешкоджанні ОСОБА_1 у вільному доступі до житла, можливості мати власне місце для проживання, відпочинку та зберігання особистих речей, у користуванні ванною кімнатою, туалетом та кухнею у квартирі.

Відповідно до висновку від 09.09.2014 року по матеріалам перевірки по заяві гр. ОСОБА_1 01.09.2014 року до Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області із письмовою заявою звертався ОСОБА_1 з приводу того, що його дружина ОСОБА_2 забрала ключі від дачного будинку, в якому він проживає та відмовляється повертати (а.с.84).

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти первісного позову суду пояснила, що з січня 1998 року шлюб між нею та ОСОБА_1 був розірваний, проте через дев'ять років, а саме 24.01.2007 року, вона та ОСОБА_1 знову уклади шлюб. Однак вже через рік позивач за первісним почав зловживати спиртними напоями та влаштовувати сварки, що призвело до погіршення стосунків та розпаду сім'ї. З 2012 року подружні відносини між відповідачкою та ОСОБА_1 повністю припинилися, спільного господарства вони не вели, разом не проживали, ОСОБА_1 приходив ночувати, проте постійно у спірній квартирі не проживав. Весь цей час відповідачка одна сплачувала комунальні послуги за квартиру, оскільки ОСОБА_1 ніякої участі в житті сім'ї не приймав і відмовлявся надавати кошти на оплату комунальних послуг, хоча б своєї частини комунальних платежів. Ще до розірвання шлюбу, а саме у травні 2014 року, ОСОБА_1 прийшов до квартири, зібрав свої речі та пішов, сказавши, що йде жити до іншої жінки. При цьому не було ніякої сварки, ОСОБА_1 добровільно, без жодного примусу забрав з собою свої особисті речі та виселився з квартири.

Відповідач ОСОБА_3 заперечуючи проти первісного позову зазначила, що з травня 2014 року її батько ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживає, хоча має ключі від вхідних дверей квартири і в будь-який час може безперешкодно до неї зайти, а замки від вхідних дверей квартири по сьогоднішній день не змінювались. Вказувала на те, що вона категорично проти того, щоб батько проживав у спірній квартирі, у зв'язку з тим, що він зрадив матері та найшов іншу жінку.

На підтвердження того факту, що відповідач за основним позовом не проживає в спірній квартирі відповідачі надали акт від 25.02.2015 року, акт затверджений начальником ЖЕК -306 від 31.07.2015 року, акт від 12.08.2015 року, акт затверджений начальником ЖЕД - 306 від 16.09.2015 року, про те, що ОСОБА_1 зареєстрований, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48-51).

Також відповідачами було надано висновок за результатами перевірки дільничного інспектора міліції Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Паньків М.І., від 29.06.2015 року про те, що опитаний гр. ОСОБА_4 пояснив, що його батьку ОСОБА_1 у проживанні у АДРЕСА_1 перешкод ніхто не чинить та він має вільний доступ до вказаної квартири (а.с.52).

Відповідно до довідки Садівничого товариства «Чайка» від 17.12.2015 року виданої ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_1 з червня 2014 року по травень 2015 року дійсно проживав в дачному будинку АДРЕСА_2, де своєчасно сплачував за використану електроенергію (а.с.89).

Відповідно до квитанцій долучених до матеріалів справи ОСОБА_2 з 2014 року сплачувала комунальні послуги за квартиру (а.с.90-110).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснив, що працює головою правління Садівничого товариства «Чайка». Дійсно до нього два рази зверталась ОСОБА_2 з приводу отримання довідки для газової контори. ОСОБА_2 просила засвідчити з якої дати ОСОБА_1 проживав на дачі та при цьому вона не повідомляла, що в суді розглядається справа. Остання довідка була видана ОСОБА_2 для газової контори. Не всі відомості, які містяться в довідці містять правдиву інформацію. Однак, дев'яносто відсотків інформації, що міститься в довідці правдива. Особисто бачив, як ОСОБА_15 та ОСОБА_1 приїздили на дачу. Не може підтвердити той факт, що ОСОБА_1 постійно проживав на дачі. У довідці були відомості з якого часу постійно ОСОБА_1 проживає в дачному будинку. Неправдиві відомості були в тому, що ОСОБА_1 постійно проживав в дачному будинку. Вважав, що такі дані потрібно вказати для газової контори.

Свідок ОСОБА_16 дав наступні покази. Був в квартирі ОСОБА_1, коли закінчився ремонт. З квартири ОСОБА_1 у 2014 році забирали будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні даючи свої покази зазначив, що знає ОСОБА_1, дружину бачив два рази, коли відбувались сутички. ОСОБА_1 розповідав про те, що його особисті речі викинули з квартири і йому потрібно їх забрати. Для цього він з ОСОБА_1 приїхав в квартиру на Троєщину, де були зачинені двері. Одного разу, коли приїздили в квартиру син повідомив ОСОБА_1 про те, що в квартирі поміняли замок. Коли ОСОБА_1 забирав свої речі син його в квартиру не впустив. Син сказав ОСОБА_1, що заходити в квартиру немає чого, бо матері немає дома.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що працює консьєржем в будинку по АДРЕСА_1. Мешканка будинку на прізвище ОСОБА_21 не відома. Квартира під номером АДРЕСА_3 знаходиться на четвертому поверсі. Знає сім'ю ОСОБА_1. ОСОБА_1 приїздив забирати з кладовки двері і сказав, що син повідомив його про те, що речі мати завезла на дачу.

ОСОБА_19 в судовому засіданні допитана в якості свідка суду пояснила, що не має родичів та ОСОБА_2 приносить з магазину їй продукти, спілкується з нею по телефону. ОСОБА_1 бачила приблизно два роки тому. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були бійки, але в які саме роки вона не пам'ятає. Ці бійки виникали у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був п'яний. Не пам'ятає яку саме вона складала довідку. Літом ходила в ЖЕК з ОСОБА_2 та якоюсь жінкою підписати якусь заяву. Хто така ОСОБА_23 знає, вона живе на п'ятому поверсі. В лютому і вересні місяці в ЖЕК не ходила. В ЖЕК ходила та підписувала якусь заяву, а яку саме не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що є подругою ОСОБА_2 Майже кожний день буває в квартирі ОСОБА_2 та спілкується з нею. ОСОБА_1 бачила приблизно десь у 2014 році. ОСОБА_1 був поганою людиною. Кожного дня ОСОБА_1 був у нетверезому стані, тож ОСОБА_2 часто ходила з синцями, бо її бив чоловік. ОСОБА_1 розповідав, що в нього є інша жінка і він її кохає. Пам'ятає як ходили до начальника ЖЕКу , щоб він завірив акт. Хто така ОСОБА_23 не знає.

У відповідності до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Згідно з ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

Згідно з ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, які вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а в разі відсутності понад встановлений строк, така особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням (стаття 72 ЖК України).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, згідно із ст. 72 ЖК України, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Для встановлення настання правових наслідків не використання жилого приміщення для постійного проживання понад шість місяців необхідно встановити причини відсутності особи у квартирі, наявність чи відсутність у неї інтересу до даної квартири та безперервність не користування особою даною квартирою.

За змістом статті 116 ЖК України виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо лише у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору правомірними є заявлені позивачем ОСОБА_1 за основним позовом вимоги про усунення перешкод у праві вільного користування житловим приміщенням, оскільки як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі, оскільки відповідачами чиняться перешкоди. Факт чинення перешкод у користуванні спірною квартирою підтверджуються матеріалами перевірки правоохоронних органів, які проводились за заявами ОСОБА_1, що свідчить про те, що між сторонами існують неприязні стосунки, пов'язанні із спорами, які стосуються права на проживання у спірній квартирі на правах члена сім'ї наймача.

Доводи відповідачів про наявність у ОСОБА_1 іншого житла, яке використовується ним для проживання, не може братись судом до уваги та бути підставою для позбавлення його права на користування спірною квартирою.

Посилання відповідачки за основним позовом щодо розірвання шлюбу з позивачем не має правового значення для вирішення вказаного спору, оскільки припинення сімейних відносин не тягне за собою припинення права користування спірною квартирою, в яку ОСОБА_1 був вселений з дотриманням встановленого законом порядку.

Що стосується доводів відповідачки за основним позовом про те, що ОСОБА_1 не оплачує комунальні послуги, вони також не заслуговують на увагу суду, оскільки не виключають право ОСОБА_2 на звернення до суду з відповідним позовом про відшкодування понесених нею витрат.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві вільного користування житловим приміщенням суд вважає частково обґрунтованими, оскільки наявність перешкод у користуванні спірною квартирою, підтверджена та доведена в ході розгляду справи.

В обґрунтування позиції щодо не проживання відповідача ОСОБА_1 за зустрічним позовом у спірній квартирі понад шість місяців позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилались на надані суду акти від 25.02.2015 року, 31.07.2015 року, 12.08.2015 року, 16.09.2015 року, про те, що ОСОБА_1 зареєстрований, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, відносно доказів, які можуть бути прийняті судом на підтвердження факту не проживання особи за місцем мешкання протягом певного часу, слід виходити з загальних положень гл. 5 ЦПК України.

Крім даних, встановлених на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, пояснень свідків, одним із допустимих письмових доказів є належним чином завірений акт про не проживання особи за місце реєстрації протягом певного періоду часу.

При цьому у відповідності з наведеною нормою та п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли з практики застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, наймач або член його сім'ї втрачає право користування жилим приміщенням, якщо він вибув на інше постійне місце проживання. Доказами вибуття можуть бути будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання.

Наявні в матеріалах справи на аркуші 48 акт від 25.02.2015 року та на аркуші 50 акт від 12.08.2015 року про те, що ОСОБА_1 зареєстрований, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 судом не приймається до уваги з огляду на те, що не доводить перед судом факту не проживання відповідача за зустрічним позовом у спірному житловому приміщенні. Як вбачається з вказаних актів, які підписані мешканцями сусідніх квартир, вони не завірені належним чином.

Зокрема свідок ОСОБА_19 за участю якої складані всі акти про не проживання відповідача у спірній квартирі в судовому засіданні вказувала на те, що в лютому і вересні місяці в ЖЕК не ходила. Які саме заяви та з якого приводу підписувала також не не пам'ятає. Слід також зауважити, що акт від 12.08.2015 року на аркуші 50 складений зацікавленими особами у справі, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також суд не може брати до уваги два акти про не проживання відповідача у спірній квартирі за зустрічним позовом від 31.07.2015 року на аркуші 49 та від 16.09.2015 року на аркуші 51, оскільки вони складені трьома особами, мешканцями квартир АДРЕСА_3 - ОСОБА_19, АДРЕСА_5 - ОСОБА_22 та АДРЕСА_6 - ОСОБА_21, яка проживає в квартирі АДРЕСА_4, в той час коли акти складено про не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Не може бути належним доказом відсутності проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі довідка видана головою правління Садівничого товариства «Чайка» ОСОБА_14 від 17.12.2015 року, про те, що ОСОБА_1 з червня 2014 року по травень 2015 року проживав в дачному будинку АДРЕСА_2, оскільки вказана довідка протирічить наданим в судовому засіданні поясненням свідка ОСОБА_14 та іншим доказам, що містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене суд вважає вимоги позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом не обґрунтованими на законі та недоведеними в судовому засіданні. А тому відповідача ОСОБА_1 не можна визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 88 ППК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 61, 65, 71, 72, 116 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, про усунення перешкод у праві вільного користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Усунути перешкоди в праві користування ОСОБА_1 житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі та не були присутні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення суду виготовлено 26.02.2016 року.

Суддя Н.Г.Таран