Постанова № 56135640, 26.02.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/1217/16а

Провадження № 2а/712/67/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Романенко В.А., розглянувши відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника в залежності від доходу годувальника на час настання смерті та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що з 02.11.1971 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, який працював на посаді судді апеляційного суду Черкаської області, після звільнення у відставку після досягнення 65-річного віку у 2007 році йому було призначено довічне грошове утримання, з 01.04.2012 року був здійснений його перерахунок на підставі постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.02.13р. в розмірі 90% розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, в такому розмірі ОСОБА_2 отримував пенсію на час настання смерті 02.01.2016р. В зв'язку зі смертю чоловіка позивачка як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого, звернулась 12.01.2016 р. з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.37 Закону «Про державну службу» в розмірі 70 % заробітної плати (суддівської винагороди), з якої було призначено довічне грошове утримання годувальника. 20.01.2016 р. відповідачем було відмовлено з посиланням на скасування норм щодо призначення спеціальних пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу». 26.01.2016 р. позивачка звернулась з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника згідно з Законом «Про загальобовязкове державне пенсійне страхування». в розмірі 50% пенсії годувальника на час настання смерті ОСОБА_3 від 03.02.2016 р. № 28/К-10 відповідач розмір даної пенсії обрахував в сумі 2370 грн. із заробітку до 2007 року без урахування розміру пенсійної виплати на час настання смерті, що виявилось меншим, ніж отримувана позивачці пенсія за віком, тому призначення пенсії по втраті годувальника відповідачем визнано недоцільним. Вказує, що в зв'язку з неправомірною відмовою у призначенні пенсії по втраті годувальника в залежності від його доходу на час настання смерті через те, що годувальнику за життя було призначене щомісячне довічне утримання судді у відставці, фактично після смерті чоловіка позбавлена права на пенсію даного виду, чим порушене її право на соціальне забезпечення. Просить визнати неправомірною відмову УПФУ в м.Черкаси у призначенні пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії годувальника на момент його смерті та зобов'язати призначити пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 на момент його смерті 02 січня 2016 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2016 року відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі.

23.02.2016 року на адресу суду надійшли письмові заперечення Управління ПФУ в м.Черкаси, в яких останнє просить в позові відмовити, оскільки відповідач діяв в межах чинного законодавства, вказує, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника, також з 01.06.2013р. скасовано призначення спеціальних пенсій згідно з Законами «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», при розрахунку пенсії по втраті годувальника за Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може враховуватись розмір щомісячного довічного утримання на час настання смерті.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно із положеннями ст.1 вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Згідностатті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками ( ст.37 вказаного Закону).

Згідно пункту 2 частини 1статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Встановлено, що позивачці ОСОБА_1 з 2004 року була призначена пенсія за віком та позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м.Черкаси, що підтверджується пенсійним посвідченням від 22.09.2004 року серії АВ № 312221.

З 02.11.1971 року позивачка перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, який працював на посаді судді апеляційного суду Черкаської області, після звільнення у відставку з 2007 року йому було призначено довічне грошове утримання, яке виплачувалось УПФУ в м.Черкаси.

На підставі Постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.02.13р. ОСОБА_2 був здійснений перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Черкаського апеляційного суду згідно з довідкою Апеляційного суду Черкаської області від 17.02.14р. № 0-33 та в такому розмірі чоловік позивачки отримував пенсію на час настання смерті 02.01.2016р.

26.01.2016р. позивачка звернулась з заявою про призначення її пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії померлого годувальника на час настання смерті згідно з Законом «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_3 від 03.02.2016р. № 28/К-10 відповідач відмовив у обрахуванні розміру даної пенсії в розмірі 50% пенсії померлого годувальника на час настання смерті та визначив її розмір в сумі 2370,30 грн. з урахуванням заробітку годувальника в період роботи до виходу у відставку в 2007 році, таким чином відповідачем була визначена пенсія по втраті годувальника в розмірі, меншому ніж призначена позивачці пенсія за віком, в зв'язку з чим призначення позивачці пенсії по втраті годувальника відповідачем визнано недоцільним.

Фактично спір між сторонами виник щодо відмови при призначенні пенсії за віком на підставі Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врахування розміру щомісячного довічного утримання годувальника на час настання смерті.

Судом встановлено, що позивачка перебувала на утриманні свого чоловіка, вона досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто є непрацездатною, а тому має право на отримання пенсії по втраті годувальника в зв'язку зі смертю чоловіка, що відповідачем не оспорювалось.

За вказаним Законом, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Отже, відмова у призначенні позивачці пенсії по втраті годувальника в залежності від розміру пенсії її померлого чоловіка на час настання смерті не може бути визнано правомірною.

Що стосується посилання відповідача на те, що при розрахунку пенсії по втраті годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного утримання на час настання смерті, системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у звязку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивачці була призначена при звільненні у відставку після досягнення 65-віку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Посилання відповідача на Закони України «Про судоустрій та статус суддів», «Про державну службу», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213 суд вважає такими, що не обґрунтовують правомірність дій відповідача, оскільки позивачка 26.01.2016р. звернулась з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на підставі Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на загальних підставах, після відмови їй 20.01.2016р. у призначенні даної пенсії відповідно до ст.37 Закону «Про державну службу» з посиланням на скасування з 01.06.2013р. призначення спеціальних пенсій Законом України від 02.03.2015р. № 213. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», "Пічкур проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

У цій справі право позивачки на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивачка, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів", яку відмовився врахувати відповідач при розрахунку. Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору обєктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів. Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивачки на отримання пенсії по втраті годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить "особистий та надмірний тягар" для позивачки, яка перебуваючи в непрацездатному віці, маючи тяжку онкологічну хворобу, втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачці було відстрочено оплату судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає, судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії годувальника на час настання смерті.

Зобов'язатиуправління Пенсійного фонду України вм. Черкаси призначити ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії (щомісячного грошового утримання) ОСОБА_2 на момент його смерті 02 січня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.А.Романенко