Ухвала суду № 56134821, 29.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Вох В.С.

за участі: представника ОСОБА_1 і державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від 28 січня 2016 року у справі за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 13 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду від 28 січня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 13 лютого 2015 року (далі Відділ ДВС).

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу ДВС від 13 лютого 2015 року залишено без розгляду.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі скаржник покликалася на її незаконність через порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначала, що про порушення свого права стало відомо в день підписання нею акта державного виконавця Відділу ДВС та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 13 лютого 2015 року. Державний виконавець Відділу ДВС обіцяв зобовязати ОСОБА_2 виконати рішення Рівненського міського суду від 5 грудня 2012 року, а тому вона помилково підписала акт. Вважала, що державний виконавець Відділ ДВС та ОСОБА_2 домовились не виконувати рішення суду з метою виселення її з жилого приміщення.

Строк оскарження постанови пропустила в звязку із хворобою, оскільки згідно з виданим поліклінікою "Північна" епікрізом № 239 з 17 лютого по 24 лютого 2015 року вона лікувалася на денному стаціонарі, а тому причини пропуску строку подання скарги до суду вважає поважними.

З цих підстав просила поновити строк для подачі скарги на постанову державного виконавця Відділу ДВС від 13 лютого 2015 року.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Відділ ДВС, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скаржника, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно виходив з пропуску нею без поважних причин процесуального строку звернення до суду для оскарження постанови державного виконавця Відділу ДВС, а тому відмовив у клопотанні про поновлення строку, залишивши скаргу ОСОБА_1 без розгляду.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 22 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_2 і третьої особи із самостійними вимогами Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням (а.с. 7-7, зв.).

24 листопада 2015 року Апеляційним судом Рівненської області залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 22 вересня 2015 року, а рішення суду першої інстанції набрало законної сили (а.с. 8-8, зв.).

Наслідки вирішення цієї справи є повязаними із рішенням Рівненського міського суду від 12 лютого 2013 року, яким зобовязано ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні кімнатою №167 в гуртожитку №10 по вулиці Льонокомбінатівська в м. Рівне. Лише після апеляційного перегляду 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 вирішила оскаржити постанову державного виконавця Відділу ДВС від 13 лютого 2015 року, якою закінчено виконавче провадження про примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2013 року. Не розуміючи значення своїх дій, вона підписала акт державного виконавця від 12 лютого 2015 року та оскаржувану постанову від 13 лютого 2015 року, вважаючи, що рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2013 року буде виконано.

За таких обставин останнім днем для оскарження постанови державного виконавця Відділу ДВС було 23 лютого 2015 року, тоді як до суду з відповідною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 23 грудня 2015 року, тобто більш як через 10 місяців з дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Стаття 383 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З розяснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. третьому п. 16 своєї постанови від 07.02.2014 року №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", вбачається, що строки звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст. 72, ч. 1 ст. 73 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони чи іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Як убачається, наведені і підтримані в засіданні суду першої інстанції заявником обставини пропуску процесуального строку для звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу ДВС від 13 лютого 2015 року не є поважними причинами для його поновлення. Таким чином, судом правильно відмовлено в поновленні строку, а скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу ДВС від 13 лютого 2015 року обґрунтовано залишено без задоволення.

Доводи апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку оскарження постанови, про що свідчить епікриз № 239 про її стаціонарне лікування протягом часу з 17 лютого по 24 лютого 2015 року не заслуговують на увагу через їх непереконливість.

Не можна погодитися як з необґрунтованими і з посиланнями ОСОБА_3 про нерозуміння значення вчинюваного нею підпису при складанні 12 лютого 2015 року акту державного виконавця, а також про неправомірну домовленість, на її думку, Відділу ДВС і ОСОБА_2 щодо виселення її з жилого приміщення.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є постановлення її судом першої інстанції з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Рівненського міського суду від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: