Ухвала суду № 56133205, 24.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 374/460/15-ц Головуючий у І інстанції Потапенко А. В.Провадження № 22-ц/780/1133/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 24.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Верланова С.М., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції Київської області про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,-

встановила :

у листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, вякому просила: скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності земельну ділянку серія ЯГ №396968 від 1 вересня 2006 р., виданого Ржищівською міською радою ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: Київська обл., м. Ржищів, вул. Чапаєва, 73; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2015 року позивачці було відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2015 року, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що питання скасування державної реєстрації права власності вирішується в порядку цивільного судочинства, оскільки наслідком скасування державної реєстрації права власності є ніщо інше як припинення для особи права власності, тобто права цивільного характеру.

Зазначає, що вона не оскаржує дій субєкта владних повноважень, який проводив державну реєстрацію права власності, а скасовує саму реєстрацію права власності ОСОБА_3 як наслідок визнання недійсним державного акту серії ЯГ №396968 від 01 вересня 2006 року, а тому даний спір витікає не із публічно-правових відносин та є спором цивільного характеру.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що із характеру спірних правовідносин не вбачається цивільно-правового спору, оскільки реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції Київської області є субєктом владних повноважень, а тому предявлений позивачем позов про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, як такий, що віднесений до адміністративної юрисдикції.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається із рішення Ржищівського міського суду Київської області від 13 грудня 2012 року, частково задоволено вимоги ОСОБА_2 та вирішено цивільний спір.

Із державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №396968 від 01 вересня 2006 року, виданого Ржищівською міською радою ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10га., вбачається, що 01 вересня 2006 року акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010603100707.

07 грудня 2015 року позивач звернулася до Реєстраційної служби Ржищівського МУЮ Київської області із заявою про скасування державної реєстрації державного акта та права власності.

Рішенням від 10 грудня 2015 року №26944346 державним реєстратором відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ст.ст.2,17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів субєктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними власних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Так, відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, реєстрації (легалізації) обєднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як субєктів інформаційної діяльності.

Основними завданнями Укрдержреєстру є, в тому числі, реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

При цьому, з 01 січня 2004 року, набрав чинності Цивільний кодекс України, ст.182 якого передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) (набрав чинності 3 серпня 2004 року) у ст.3 передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України не передбачено відстрочення дії ст. 182 цього Кодексу до прийняття вищезазначеного Закону. Не передбачено ЦК України й те, що в період з 01 січня 2004 року до прийняття Закону №1952-IV права на нерухомість не виникають, їх реєстрація не проводиться.

Оскільки чинна з 01 січня 2004 року ст.182 ЦК України передбачає реєстрацію речових прав на нерухомість, то така реєстрація повинна була проводитись за законом, яким є Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Статтею 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Отже, як реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції Київської області, так і виконавчий орган міської ради (на час виникнення спірних правовідносин) на основі законодавства здійснювали делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно із розясненнями, викладеними у п. 8 постанови Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року №8 (зі змінами) відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону, державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону, дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, із характеру спірних правовідносин не вбачається цивільно-правового спору, у даному випадку реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції Київської області є субєктом владних повноважень, а тому предявлений позивачем позов проскасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власностімає розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України як такий, що віднесений до адміністративної юрисдикції.

До цього зводяться правові позиції, викладені в ухвалах Верховного суду України від 22 лютого 2012 р. (№21840033), Вищого спеціалізованого суду України від 02 лютого 2015 р. (№42710791), від 07 жовтня 2015 р. (52620633).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з нормами процесуального права, які судом вірно застосовані.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а ухвалу Ржищівського міського суду Київської області залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,307,312-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді