Рішення № 56131919, 24.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3862/14-ц Головуючий у 1-й інст. Баренко С. Г.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі,

цивільну справу за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради Житомирського району, Коднянської сільської ради Житомирського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень сільських рад, розпоряджень голови РДА, визнання недійсними державних актів та скасування їх державної реєстрації, зобовязання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути земельні ділянки до земель запасу відповідних сільських рад, треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області, Управління Держземагенства у Житомирському районі, Реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про захист права власності шляхом визнання чинними рішень Іванівської сільської ради від 23 січня 2009 року та від 07 квітня 2010 року

за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради Житомирського району, Коднянської сільської ради Житомирського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Просить визнати недійсними:

- рішення Іванівської сільської ради Житомирського району від 23 січня 2009 року та 07 квітня 2010 року «Про надання громадянам дозволу на розробку технічної документації з метою передачі у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, розташованих у межах населеного пункту» в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,084 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 та «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1П.»;

- рішення Коднянської сільської ради Житомирського району від 13 жовтня 2009 року та від 27 квітня 2010 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» в частині надання дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га, а також її передачі ОСОБА_1;

- розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 26 серпня 2009 року №992 «Про безоплатну передачу громадянам у власність земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради» та від 08 квітня 2010 року №407 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради» в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, а також передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0778 га;

- розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 24 березня 2010 року №324 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян для ведення садівництва на території Станишівської сільської ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га та від 21 липня 2009 року №867 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Станишівської сільської ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та передачі їй земельної ділянки площею 0,25 га.

Просить також визнати недійсними державні акти:

- державний акт серії ЯЛ №852327 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:02:001:0326, виданий ОСОБА_1;

- державний акт серії ЯЛ №662727 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:1414, виданий ОСОБА_1;

- державний акт серії ЯИ №727070 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:04:000:0597, виданий ОСОБА_1;

- державний акт серії ЯИ №289450 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0583, виданий ОСОБА_1

- державний акт серії ЯЕ №735833 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:04:000:0462, виданий ОСОБА_1 (а.с.3-13 т.1).

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, з підстав, передбачених ст.388 ЦК України, просить:

- зобовязати ОСОБА_1 шляхом складання актів прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326 до земель запасу Коднянської сільської ради Житомирського району, а земельну ділянку площею 0,0778га за кадастровим номером 1822087200:01:000:0583 - до земель запасу Тетерівської сільської ради Житомирського району;

- зобовязати ОСОБА_2 шляхом складання акта прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,084га за кадастровим номером 1822083000:07:002:1414 до земель запасу Іванівської сільської ради Житомирського району;

- зобовязати ОСОБА_3 шляхом складання акта прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,25га за кадастровим номером 1822086800:04:000:0462 до земель запасу Станишівської сільської ради Житомирського району;

- зобовязати ОСОБА_4 шляхом складання акта прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,1га за кадастровим номером 1822086800:04:000:0597 до земель запасу Станишівської сільської ради Житомирського району.

Окрім того, просить зобовязати Реєстраційну службу Житомирського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки за вищезазначеними кадастровими номерами (а.с.116-119 т.1).

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 на підставі індивідуальних актів місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування безоплатно отримала у приватну власність декілька земельних ділянок на території Житомирського району, серед яких: три земельні ділянки для ведення садівництва, три земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам чинного законодавства. Наразі право власності на земельні ділянки посвідчено державними актами, які є чинними, що може потягти подальше протиправне відчуження цих земельних ділянок.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері. Просить захистити її право власності шляхом визнання рішень Іванівської сільської ради від 23 січня 2009 року та від 07 квітня 2010 року такими, що прийняті на законних підставах. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рада не знала про неодноразову приватизацію ОСОБА_1 земельних ділянок одного виду. За договором купівлі продажу позивач за власні кошти придбала наведену земельну ділянку та є добросовісним покупцем. Вважає, що її право власності є непорушним та підлягає судовому захисту.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2015 року первісний позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення: Іванівської сільської ради Житомирського району від 23 січня 2009 року та 07 квітня 2010 року «Про надання громадянам дозволу на розробку технічної документації з метою передачі у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, розташованих у межах населеного пункту» в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,084 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 та «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1П.»; рішення Коднянської сільської ради Житомирського від 13 жовтня 2009 року та від 27 квітня 2010 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» в частині надання дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га, а також її передачі ОСОБА_1; розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 26 серпня 2009 року №992 «Про безоплатну передачу громадянам у власність земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради» та від 08 квітня 2012 року №407 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради» в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, а також передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0778 га; розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 24 березня 2010 року №324 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян для ведення садівництва на території Станишівської сільської ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га та від 21 липня 2009 року №867 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Станишівської сільської ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та передачі їй земельної ділянки площею 0,25 га.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ №852327 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:02:001:0326, серії ЯЛ №662727 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:1414, серії ЯИ №727070 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:04:000:0597, серії ЯИ №289450 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0583, серії ЯЕ №735833 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:04:000:0462, видані ОСОБА_1

Зобовязано шляхом складання акта прийому-передачі ОСОБА_1 повернути до земель запасу Коднянської сільської ради земельну ділянку площею 0,15 га за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326, ОСОБА_2 - до земель запасу Іванівської сільської ради земельну ділянку площею 0,084га за кадастровим номером 1822083000:07:002:1414 , ОСОБА_3 - до земель запасу Станишівської сільської ради земельну ділянку площею 0,25га за кадастровим номером 1822086800:04:000:0462, ОСОБА_4 - до земель запасу Станишівської сільської ради земельну ділянку площею 0,1га за кадастровим номером 1822086800:04:000:0597.

У задоволенні решти вимог відмовлено та вирішено питання судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення в частині задоволених вимог первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені цих вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції в задоволеній частині первісного позову є незаконним та необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що рішення сільських рад та розпорядження голови райдержадміністрації, відповідно до яких вона одержала у власність земельні ділянки, виконанні та потягли за собою правові наслідки. Крім того, у рішенні суду не вказано, яким саме законам дані рішення та розпорядження не відповідають. Наразі жодна із спірних земельних ділянок їй не належить, видані раніше державні акти на право власності на ці земельні ділянки фактично є недійсними, оскільки протягом 2010-2014 років вона відчужила ці земельні ділянки за договорами купівлі продажу. Наразі усі договори купівлі продажу є чинними та ніким не оспорені. Окрім того, не має правових підстав для зобовязання її повернути земельну ділянку площею 0,15га (ділянка,82, по вул. Східна в с. Кодня, кадастровий номер 1822083500:02:001:0326), оскільки даною земельною ділянкою вона не володіє та не користується.

ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі просить рішення в частині задоволених щодо нього вимог про зобовязання його повернути земельну ділянку площею 0,1 га за кадастровим номером 1822086800:04:000:0597 до земель запасу Станишівської сільської ради скасувати та ухвалити в цій частині первісного позову нове рішення про відмову у задоволенні. Вважає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не прийняв до уваги, той факт, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29 вересня 2014 року він є власником спірної земельної ділянки. Дану земельну ділянку від придбав у ОСОБА_1, сплативши їй кошти. Договір посвідчено нотаріально. Крім того, зареєстрував своє право власності. Наразі договір є чинним та ніким не оспореним.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить рішення в частині зобовязання її повернути земельну ділянку площею 0,084 га за кадастровим номером 1822083000:07:002:1414 до земель запасу Іванівської сільської ради та відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення про відмову у зобовязанні її повернути спірну земельну ділянку та про задоволення її зустрічного позову. Вважає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що є власником спірної земельної ділянки згідно з договором купівлі продажу від 27 вересня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та нею. На підставі правочину за нею зареєстровано право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому вимога прокурора щодо повернення спірної земельної ділянки є незаконною.

ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просить рішення в частині задоволених вимог первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні. Вважає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. У обґрунтування посилається на те, що є власником земельної ділянки відповідно до договору купівлі продажу від 29 вересня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ним. Наразі правочин є чинним та ніким не оспореним, тому відсутні правові підстави, щоб зобовязувати його повернути земельну ділянку за кадастровим номером 1822086800:04:000:0462 до земель запасу Станишівської сільської ради.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Апеляційні скарги подані на рішення щодо частини вирішених вимог. Відповідно до принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не робить висновків щодо неоскарженої частини. Судове рішення не оскаржується в частині первісного позову про відмову у зобовязанні ОСОБА_1 за актом прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,0778 га за кадастровим номером 1822087200:01:000:0583 до земель запасу Тетерівської сільської ради та про відмову у зобовязанні реєстраційної служби скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; 2)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в)одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).

Статтею 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара.

Як убачається з матеріалів справи для будівництва та обслуговування житлового будинку рішенням Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 травня 2008 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,20га по вул. Свердлова,13, в селі Троянів (а.с.33 т.1), а 10 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №162690 на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.49 т.1).

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 реалізувала право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для будівництва, однак, вдруге для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд рішенням Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 січня 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,084га по вул. Труда,47/1, в селі Іванівка та рішенням цієї ж ради від 07 квітня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо даної земельної ділянки (а.с.34-37 т.1), а у травні 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №662727 на право власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 182208300:07:002:1414 (а.с.42 т.1). Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011020900540 (надалі-Книга записів).

Втретє для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд рішенням Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,15га по вул. Східна,82, в селі Кодня та рішенням цієї ж ради від 27 квітня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо даної земельної ділянки (а.с.40-41 т.1), а 02 грудня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №852327 на право власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326 (а.с.46 т.1). Державний акт зареєстровано в Книзі записів за №011020900153.

Таким чином, ОСОБА_1 тричі безоплатно отримала у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а закон дозволяє лише один раз, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що рішення Іванівської та Коднянської сільських рад відносно ОСОБА_1 прийняті всупереч вимог ч.4 ст.116 ЗК України, а тому обґрунтовано визнав їх недійсними в частинах, які стосуються ОСОБА_1

Для ведення особистого селянського господарства розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 25 червня 2009 року №777 безоплатно передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1га на території Денишівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту (а.с.24 т.1), а 17 грудня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №263059 на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.48 т.1).

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше вже реалізувала право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 21 липня 2009 року №867 затверджено технічну документацію із землеустрою та вдруге безоплатно для ведення особистого селянського господарства передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25га на території Станишіської сільської ради Житомирського району (а.с.32 т.1), а 24 грудня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЕ №735833 на право власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 1822086800:04:000:0462 (а.с.43 т.1). Державний акт зареєстровано в Книзі записів за №010920900309.

За таких обставин ОСОБА_1 двічі безоплатно отримала у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а закон дозволяє лише один раз, а тому суд першої інстанції знову правильно дійшов висновку, що розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 21 липня 2009 року №867 відносно ОСОБА_1 прийнято всупереч вимог ч.4 ст.116 ЗК України, а тому обґрунтовано визнав його недійсним в частині щодо неї.

Для ведення садівництва розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 25 серпня 2009 року №980 затверджено технічну документацію із землеустрою та безоплатно передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,06га, с.т. «Міжріччя», №882, на території Тетерівської сільської ради Житомирського району (копія розпорядження приєднана до матеріалів справи т.2), а 07 грудня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №228441 на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.47 т.1).

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше вже реалізувала право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення садівництва, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 24 березня 2010 року №324 затверджено технічну документацію із землеустрою та вдруге безоплатно для ведення садівництва передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1га, масив №1, ділянка №17, на території Станишіської сільської ради Житомирського району (а.с.14-17 т.1), а у листопаді 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №727070 на право власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 1822086800:04:000:0597 (а.с.45 т.1). Державний акт зареєстровано в Книзі записів за №011020900460.

Втретє для ведення садівництва розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 08 квітня 2010 року №407 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0778 га за №74 в садово-городньому кооперативі «Вчелька», що розташований на території Тетерівської сільської ради Житомирського району (а.с.20-23 т.1), а 25 травня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №289450 на право власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 1822087200:01:000:0583 (а.с.44 т.1). Державний акт зареєстровано в Книзі записів за №011020900124.

Таким чином, ОСОБА_1 тричі безоплатно отримала у власність земельні ділянки для ведення садівництва, а закон дозволяє лише один раз, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 24 березня 2010 року №324 та від 08 квітня 2010 року №407 відносно ОСОБА_1 прийняті всупереч вимог ч.4 ст.116 ЗК України, а тому обґрунтовано визнав їх недійсними в частинах, які стосуються ОСОБА_1

Відповідно до редакцій ст.ст.125,126 ЗК України, які були чинними на час прийняття рішень сільськими радами та розпоряджень головою державної адміністрації, право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки виникало з моменту отримання нею державних актів та їх державної реєстрації.

Таким чином, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обовязковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, то суд першої інстанції на підставі зазначених норм дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними і державних актів, виданих ОСОБА_1 на підставі недійсних рішень сільських рад та розпоряджень голови державної адміністрації.

Висновок про те, що державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або розпорядження посадової особи органу державної влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення (розпорядження) органу (посадової особи), на підставі якого такий акт видано, міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-12цс13), від 23 жовтня 2013 року (справа №6-93цс13) та від 25 червня 2014 року (справа №6-67цс14).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно зустрічного позову спростовуються вищевикладеним та додаткового правового обґрунтування не потребують, оскільки Іванівською сільською радою прийнято рішення всупереч вимог ч.4 ст.116 ЗК України з огляду на те, що незаконно дозволено безоплатно набути права власності на земельну ділянку для будівництва особі, яка раніше вже використала таке право та безоплатно набула у власність іншу земельну ділянку по такому ж виду використання. Посилання на те, що раді та ОСОБА_2 про такі обставини не було відомо, не змінюють висновків суду.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що в рішенні суду не вказано, яким саме законам рішення органів місцевого самоврядування та розпорядження голови державної адміністрації не відповідають, детально спростовано вищевикладеним та додаткової правової аргументації також не потребує.

Матеріалами справи доводиться, що після незаконного набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 особисто або через свого представника всі їх продала. Так, 05 квітня 2011 року продала ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0778га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0583; 12 травня 2011 року ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,15га, кадастровий номер 1822083500:02:001:0326; 27 вересня 2014 року - ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,084га, кадастровий номер 182208300:07:002:1414; 29 вересня 2014 року ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0462; 29 вересня 2014 року ОСОБА_4 земельну ділку площею 0,1га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0597. Дані обставини підтверджуються копіями договорів купівлі-продажу, посвідчених нотаріально, та копіями витягів з Державного реєстру правочинів або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 43-60,74-75 т.2).

Земельні ділянки придбані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у ОСОБА_1, яка не мала права їх продавати. Прокурор не є стороною цих правочинів. За таких обставин, він не може звертатися з вимогами про визнання договорів про відчуження земельних ділянок недійсними, як про те наголошується у всіх апеляційних скаргах. У даному випадку, захист порушених прав можливий лише шляхом предявлення віндикаційного позову до набувачів земельних ділянок. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2014 року у справі №6-67цс14, постанові від 19 листопада 2014 року у справі №6-170цс14 та в інших постановах.

Прокурор заявив вимоги про витребування спірних земельних ділянок з приватної власності та їх повернення на підставі ст.388 ЦК України як таких, що незаконно вибули з володіння поза волею шляхом недотримання закону органом місцевого самоврядування та посадовою особою органу державної влади.

Відповідно до змісту п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є обєктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Таким чином, спірні правовідносини, повязані з вибуттям земель із комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконні рішення сільських ради та розпорядження посадової особи органу державної влади, на підставі яких земельні ділянки вибули з комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідають.

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 тощо є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку та становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та захист такого права шляхом повернення до земель запасу Іванівської та Станишівської сільських рад земель, що незаконно вибули з такої власності.

Законно набути права приватної власності на спірні земельні ділянки не може жодна фізична особа в Україні, якщо до того вона використала своє право та по одному разу вже безоплатно набула у власність земельну ділянку для ведення садівництва, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку. Натомість, ОСОБА_1 набула такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки стало можливим внаслідок прийняття органами місцевого самоврядування та органом державної влади низки незаконних рішень і розпоряджень, та наступного укладення договорів купівлі-продажу.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо добросовісності набуття ними права власності на спірні земельні ділянки за відплатними договорами, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності», оскільки покупець, у якого вилучається земельна ділянка, не позбавлений можливості порушити питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст.661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Крім того, витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Українського народу в особі сільських рад відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельних ділянок здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, ст.388 ЦК України в звязку з порушенням органами місцевого самоврядування та державної влади вимог ч.4 ст.116 ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Доводи апеляційних скарг щодо правильності застосування судом першої інстанції ст.388 ЦК України не свідчать про незаконність втручання в право власності, а позов прокурора за своєю суттю не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Таким чином, земельні ділянки за відплатними договорами придбані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у ОСОБА_1, вона не мала права їх відчужувати, доказів того, що покупці знали про незаконність оборудки у матеріалах справи немає, але земельні ділянки вибули з володіння Українського народу не з його власної волі іншим шляхом - грубого порушення вимог ч.4 ст.116 ЗК України, а тому він має право витребувати це майно від добросовісних набувачів. Витребування від добросовісних набувачів здійснюється в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, при дотриманні справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власників.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобовязання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом складання акта прийому-передачі повернути відповідні земельні ділянки до земель запасу Іванівської та Станишівської сільських рад Житомирського району, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції в цій частині не змінюють.

Однак, при зобовязанні ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326 до земель запасу Коднянської сільської ради Житомирського району, суд припустився помилки, не врахувавши ту обставину, що дана земельна ділянка наразі ОСОБА_1 не належить та вона її продала 12 травня 2011 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально та внесеного до Державного реєстру правочинів (а.с.43-45т.2).

У звязку з прийняттям Закону України від 05 березня 2009 року №1066-VI відбулося спрощення процедури переходу права власності на земельну ділянку, із земель приватної форми власності.

Зазначеним Законом України були внесені зміни до ст.ст.125,126 ЗК України. Зокрема, зміни до ст.126 ЗК України стосувалися визначення документів, якими посвідчувалося право власності на землю.

Згідно з п. «а» ч.2 ст.126 ЗК України (у редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу) документом, який підтверджував набуття права власності на земельну ділянку, що на момент відчуження перебувала у приватній власності, виступав будь-який договір, за яким набувалася у власність земельна ділянка. З наведеного слідує, що на час укладення договору купівлі продажу від 12 травня 2011 року, під час переходжу права власності на землю за цивільно-правовою угодою до покупця, документом, який посвідчив право власності ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку, стала сама цивільно-правова угода.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-22цс15. У ній зазначається, що після переходу права власності на земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу, які судом не визнані недійними, саме державний акт посвідчує право власності особи, є безпідставним, оскільки відповідно до статті 125, частини другої статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою, воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, який установлений законом.

Наразі ОСОБА_1 не розпоряджається земельною ділянкою за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326. Власник земельної ділянки до участі в справі судом першої інстанції не залучався та не є відповідачем, а зобовязувати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Коднянської сільської ради земельну ділянку, якою вона не володіє, не видається можливим.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст.309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову щодо зобовязання ОСОБА_1 шляхом складання акта прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326 до земель запасу Коднянської сільської ради Житомирського району та ухвалює в цій частині нове рішення, яким відмовляє у задоволенні такої вимоги первісного позову.

Оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувачів з використанням правового механізму, установленого статтями 215,216 ЦК України, то колегія суддів апеляційного суду змінює рішення суду першої інстанції та виключає з його мотивувальної частини посилання на ці норми права.

Апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення решти вимог первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову. Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2015 року в частині задоволення первісного позову щодо зобовязання ОСОБА_1 шляхом складання акту прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326 до земель запасу Коднянської сільської ради Житомирського району скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити Житомирському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави у зобовязанні ОСОБА_1 шляхом складання акту прийому-передачі повернути земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 1822083500:02:001:0326 до земель запасу Коднянської сільської ради Житомирського району.

Рішення змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на норми ст.ст.215, 216 ЦК України.

Рішення в частині задоволення решти вимог первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: