Ухвала суду № 56131144, 24.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12211/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/207/16 Категорія: 19 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Киці С.І.,

суддів Данилюк В.А., Подолюка В.А.,

секретар Вергун Т.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2015 року в даній справі позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним договір комісії від 04.03.2014 року щодо передачі для реалізації автомобіля НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, сторонами якого є ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 В задоволенні решти позову відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що судом першої інстанції неповно зясувано обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки не відповідають дійсним обставинам справи, порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Просить рішення скасувати в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки ґрунтуються на припущеннях та неналежних доказах. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно ч.3 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору комісії, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Рішення в частині відмови в позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним не оскаржується, на предмет правильності та законності апеляційним судом не перевіряється.

Судом встановлено, що відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_5 04.03.2014р. отримав для реалізації автомобіль НОМЕР_1, який був зареєстрований за позивачем ОСОБА_1 04 березня 2014 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договору комісії укладено договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується довідкою-рахунком серія ВІА №321380 від 04.03.2014 року.

05 березня 2014 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. 14 серпня 2014 року позивач звернувся із заявою до Луцького МВ УМВС України у Волинській області про незаконне заволодіння його транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 в грудні 2013 року і відомості внесені в ЄДРДР. Дана обставина підтверджується витягом з кримінального провадження від 12.06.2015р., 10.06.2015р.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не підписував договору комісії.

Згідно п.п.42,43,48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009р. №1200 на комісію приймаються технічно справні транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, та транспортні засоби з дефектами. Під час приймання на комісію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, перевірка їх технічного стану та укомплектованості проводиться за участю комітента. На комісію приймаються транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, зареєстровані або зняті з обліку в уповноваженому органу МВС, або машини, зняті з обліку в Держсільгоспінспекції, для їх подальшої реалізації від громадян України - за наявності паспорта громадянина України чи тимчасового посвідчення громадянина України, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або свідоцтва про реєстрацію машини, свідоцтва про спадщину, рішення суду або довідки на складову частину, що має ідентифікаційний номер, виданої уповноваженим органом МВС або Держсільгоспінспекцією. На комісію можуть прийматися складові частини, що мають ідентифікаційні номери, на підставі документів, що підтверджують законність їх придбання. Комісіонер під час приймання на комісію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери: зобов'язаний ретельно перевірити документи, які пред'являє комітент чи довірена особа, звірити відповідність записів у них з фактичними ідентифікаційними номерами складових частин. У разі виявлення ознак підроблення документів, номерів складових частин або невідповідності записів з нанесеними на них ідентифікаційними номерами комісіонер зобов'язаний невідкладно повідомити про це відповідно територіальному органові Національної поліції та Держсільгоспінспекції; складає акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер (додатки 3 і 6). Акт складається у двох примірниках, кожний з яких підписується комісіонером і комітентом. Відповідна інформація вноситься до журналу.

Відповідно до п.12 цього Порядку фізична особа, яка передає для реалізації транспортний засіб у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда підприємству, що здійснює комісійну торгівлю, зобов'язана надати такому підприємству письмове повідомлення із зазначенням інформації про кількість легкових автомобілів та/або мотоциклів, та/або мопедів, що відчужені нею протягом поточного календарного року, складене в довільній формі та підписане власноручно цією особою.

З матеріалів справи, вбачається, що в акті технічного стану транспортного засобу від 04.03.2014 року підпис комітента ОСОБА_1 відсутній. Згідно висновку експерта №258 від 23.03.2015 року, встановлено, що підпис, розміщений у графі «Власник/продавець (прізвище, імя, по батькові, адреса, паспортні дані, підпис особи)» на 71 аркуші запис «Осіпович Микола Васильович» від 04.03.2014 року в журналі обліку надходження для реалізації або передачі для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, виданих довідок-рахунків, актів прийняття-передачі номерних знаків для разових поїздок ФОП ОСОБА_5 виконаний ОСОБА_9 Висновок експерта №258 від 23.03.2015 року судом оцінено в сукупності з іншими доказами, а тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо згаданого висновку експертизи, як неналежного доказу.

Наявність ксерокопії паспорту ОСОБА_1 та оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у ОСОБА_5 не свідчить про його особисту присутність при укладенні договору комісії і його визнання. Автомобіль був переданий на реалізацію поза волею його володільця.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом покладено на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідачі не подали суду доказів, які б підтверджували підписання ОСОБА_1 договору комісії, його волевиявлення на укладення такого договору. Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що спірний договір комісії ОСОБА_1 не підписаний, отже, укладений без його волевиявлення, а тому є недійсним. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: