Ухвала суду № 56130710, 23.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2471/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Семенюк Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника позивача - Гавриловця Д.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 504070000/2015/000029/2 від 30.06.2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Свій позов підприємство обґрунтувало тим, що ним дотримано всі вимоги митного законодавства під час визначення митної вартості, яка була визначена відповідно до п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом - за ціною договору, а відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті митної декларації та скореговано митну вартість за резервним методом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Миколаївською митницею ДФС України подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що позивач не підтвердив на вимогу Митного органу ціну товару, який ввозився на територію України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство фірма "Юнікс Трейд Ко" зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.12.93. Основним видом діяльності ППФ "Юнікс Трейд Ко" є оптова торгівля автомобільними деталями та приладами, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладами та ін. (арк.спр.9, 11).

30.06.15 ППФ "Юнікс Трейд Ко" подав в порядку електронного декларування до Миколаївської митниці для митного оформлення митну декларацію №504070000/2014/003043, в якій визначив товар - диски гальмівні до легкового автомобілю за ціною договору, відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

30.06.15 Миколаївської митницею було поставлено під сумнів визначена у МД №504070000/2014/003043 митна вартість товару, у зв'язку з чим, для проведення консультацій відповідачем направлено запит з витребовуванням: 1) виписки з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (страхування, транспортних витрат); 2) каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (арк.спр.55).

30.06.15 Миколаївська митниця прийняла рішення № 504070000/2015/000029/2 про коригування митної вартості товару (диски гальмівні для легкового автомобілю) за резервним методом на рівні 3,75 за кг (арк.спр.60).

Зазначене рішення було вмотивовано тим, що: 1) в складових митної вартості відсутні транспортні витрати, пов'язані з подачею порожнього транспорту, відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті; 2) відсутні документи про страхування продавцем товару.

Під час визначення ціни за резервним методом Миколаївська митниця порівняла митну вартість ПКФ "Юнікс Трейд Ко" з митною вартістю іншого підприємства від 28.06.15 за МД №100250001/2015/006230.

30.06.15 Миколаївською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504070000/2015/00052 (арк.спр.57).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що спір який виник між сторонами є наслідком визначення митницею митної вартості товару із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та прийняття рішення про визначання митної вартості товарів, в наслідок чого митним органом була прийнята картка відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що в свою чергу стало підставою для вимушеного подання позивачем заяви про надання дозволу на випуск товару під гарантійні зобов'язання, яка була задоволена митним органом .

Відповідно до ч. 1 ст. 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Таким чином, рішення відповідача щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною 5 ст. 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування, є протиправним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2011 року по справі № 21-76а10.

Митний орган не довів та не надав доказів на підтвердження проведення процедури консультацій та неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вимога відповідача надати відомості про включення до транспортних витрат витрати на подачу порожнього транспорту не ґрунтуються на законодавстві. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, які затверджені наказом Мінтрансу №65 від 05.02.01, мають виключно рекомендаційний характер, про що сказано в п.2 Рекомендацій, а конкретний перелік і склад статей калькуляцій визначає безпосередньо підприємство-перевізник. Оскільки, підприємство-перевізник ТОВ "Текіс Плюс" не включило до вартості перевезення подачі порожнього транспорту, Миколаївська митниця також не може наполягати на включення цієї складової до митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення консультацій ПКФ "Юнікс Трейд Ко" письмово повідомляв відповідача, що страхування товару не здійснювалося (арк.спр.47). На переконання суду, жодним іншим документом підтвердити те, що позивачем не страхувався товар під час перевезення, ніж поясненням самого підприємства у цьому випадку неможливо. Тому, вимога до позивача надати якийсь документ про відсутність договору страхування на товар, є безпідставною. Натомість, митниця могла би спростувати це твердження позивача, надавши такий договір або вказавши його реквізити. Але, митниця такий договір не надала, та пояснень позивача про відсутність будь-яких договорів страхування не спростувала. За таких обставин, неможливо стверджувати про відсутність числових значень складових митної вартості щодо сплати за страхування, оскільки відомо, що такої сплати не було.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції,що порівняння товару за МД №504070000/2014/003043 з МД №100250001/2015/006230 є некоректним, оскільки позивачем імпортувались деталі з Німеччини, для автомобілів, вироблених у Німеччині, а відповідно до декларації, з якої було проведено порівняння, країна відправник Литва, а запасні частині до автомобілів ВАЗ, ЗАЗ, Шевроле. Також невідомі умови поставки МД №100250001/2015/006230.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у Миколаївської митниці не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів ненадання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки ПКФ "Юнікс Трейд Ко" надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 504070000/2015/000029/2 від 30.06.2015 року,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2016 р.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.