Ухвала суду № 56130565, 24.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 р.Справа № 816/4563/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. Медяник Сторож М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2015р. по справі № 816/4563/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

третя особа ОСОБА_2

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, ОСОБА_1 (далі - позивач) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає, що прийняття Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказу від 09.07.2014 № 1509-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправним, оскільки він виданий із порушенням вимог Закону України "Про фермерське господарство". Вважає, що прийняття оскаржуваного наказу порушує його права на користування земельною ділянкою, оскільки він стосується тієї самої ділянки, що передана позивачу в оренду, та на думку позивача надає можливість ОСОБА_2 оскаржувати право оренди на цю саму земельну ділянку. Також, посилається на те, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано спірний наказ, тому має право на його оскарження.

Представник відповідача та третя особа своїх заперечень на апеляційну скарги не надали.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 09.07.2014 № 1509-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 55,10 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області /пункт 1 наказу/; наказано розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України /пункт 2 наказу/; начальнику відділу Держземагенства у Великобагачанському районі про надання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку: погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (а.с. 13).

У вересні 2014 року надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на цю саму земельну ділянку позивачу ОСОБА_1, яким реалізовано цей наказ шляхом виготовлення проекту землеустрою.

За наслідками затвердження даного проекту, на підставі наказу ГУ Держземагенства у Полтавській області від 19.03.2015 № 1163-СГ, між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Полтавській області укладено договір оренди землі від 19.03.2015, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів та території Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області /а.с. 9-10/.

20.03.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20158711 від 20.03.2015, та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - про інше речове право: 9119793 - право оренди земельної ділянки площею 55,1000 га, що знаходиться за адресою Полтавська область, Великобагачанський район, Корнієнківська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства за ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 19.03.2015.

Оскільки третій особі ОСОБА_2 раніше було надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на цю саму земельну ділянку, то останній, на думку позивача, постійно звертається до судових інстанцій з метою перешкоджання ОСОБА_1 у його підприємницькій діяльності на цій земельній ділянці.

Вважаючи, що оскаржуваний наказ, виданий ОСОБА_2 Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області із порушенням норм Закону України "Про фермерське господарство", статей 124, 134 Земельного кодексу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив відсутності порушених прав позивача, які потребували б судового захисту, у зв'язку із наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 09.07.2014 № 1509-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 оскаржує наказ Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 09.07.2014 № 1509-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наказано розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду погодити у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Зазначене рішення суб'єкта владних повноважень реалізовано не було, оскільки ОСОБА_2 на виконання даного наказу було виготовлено документацію із землеустрою на обумовлену земельну ділянку, однак в подальшому цей проект землеустрою не було затверджено через певні його недоліки. Договір оренди зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_2 не укладався і спірна земельна ділянка йому у користування не надавалась.

Отже, оскаржуваний наказ як ненормативний акт індивідуальної дії одноразового застосування вичерпав свою дію фактом його виконання. Такий правовий акт породжує права та обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача ОСОБА_1, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим наказом не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

З огляду на вищезазначене, оскаржити спірний наказ може визначене у цьому наказі коло осіб, а такі особи до суду не зверталися і не уповноважували позивача на звернення до суду, а отже, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє порушене право, яке б потребувало судового захисту.

Крім того, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

При цьому скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування або відповідного органу виконавчої влади щодо передачі у власність та/або в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Відтак, у разі прийняття органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, задоволення позову, предметом якого є виключно спірне рішення відповідного органу, з-за обрання позивачем саме такого способу захисту порушених прав, не забезпечить їх реального захисту.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, зазначеними в постанові від 11.11.2014 у справі N 21-405а14.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через відсутність порушених прав позивача, які потребували б судового захисту, у зв'язку із наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 09.07.2014 № 1509-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Доводи апеляційної скарги про те, що прийняття Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказу від 09.07.2014 № 1509-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправним, оскільки він виданий із порушенням вимог Закону України "Про фермерське господарство" є безпідставними через суб'єктивне помилкове тлумачення положень діючого законодавства. Посилання відповідача на порушення його прав користування орендованою земельною ділянкою, колегія суддів до уваги не бере, оскільки як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 набув права оренди на земельну ділянку площею 55,1000 га, що знаходиться за адресою Полтавська область, Великобагачанський район, Корнієнківська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, з моменту державної реєстрації договору оренди землі, а саме з 20.03.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 12) і станом на 09.07.2014 (дата видання Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказу № 1509-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким було надано надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки в оренду) позивач ОСОБА_1 не мав ніяких прав на цю земельну ділянку.

Твердження про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2015р. по справі № 816/4563/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.02.2016 р.