Ухвала суду № 56130537, 23.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3629/15

Категорія: 11 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Піщевській О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, на стороні відповідачів - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б., Міністерства внутрішніх справ (далі МВС) України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідачів Головного управління (далі ГУ) МВС України в Одеській області, з урахуванням зміни позовних вимог, про:

- визнання протиправними дій Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б., що полягли у відмові та не прийнятті наказу про проведення службового розслідування стосовно начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_5, заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_6 та оперуповноваженого в ОВД Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_7 у зв'язку з внесенням даних у відношенні вказаних посадових осіб (рядового та керівного складу ОВС України) Департаменту внутрішньої безпеки МВС України до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42015160000000005 від 20.01.2015 року Прокуратурою Одеської області, на підставі п.2.2.2 розділу 2 «Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2015 року, а також на підставі скарги поданої ОСОБА_2 від 14.06.2015 року на ім'я Міністра внутрішніх справ України стосовно наведених осіб,

- зобов'язання Міністра внутрішніх справ України прийняти наказ про проведення службового розслідування у відповідності до «Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2015 року, відносно начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_5, заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_6 та оперуповноваженого в ОВД Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_7 та повідомити про прийняте рішення зацікавлених осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що 14.06.2015 року на ім'я Міністра внутрішніх справ України засобами поштового зв'язку направлена скарга ОСОБА_2 на незаконні дії начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_5, заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_6 та оперуповноваженого в ОВД Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_7, в якій скаржник просив прийняти наказ про проведення службового розслідування у відповідності до вимог «Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2015 року, стосовно начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_5, заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_6 та оперуповноваженого в ОВД Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_7 у зв'язку з внесенням даних у відношенні вказаних посадових осіб (рядового та керівного складу ОВС України) Департаменту внутрішньої безпеки МВС України до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42015160000000005 від 20.01.2015 року Прокуратурою Одеської області, доручити проведення розслідування Департаменту ВБ МВС України, наказ про проведення службового розслідування прийняти негайно у день отримання скарги відповідно до вимог Наказів МВС України №230 від 12.03.2013 року, №1177 від 10.10.2004 року, №310 від 08.06.2011 року, на час проведення службового розслідування вказаних осіб відсторонити від займаних посад, за результатами проведення розслідування з метою відновлення прав позивача скасувати як незаконні Накази начальника ГУ МВС України в Одеській області №1725 та 452 л/с від 31.08.2012 року, звільнити вказаних осіб із займаних посад за результатами проведення розслідування та повідомити позивача про такі висновки розслідування з наданням відповідних копій наказів про звільнення вищенаведених посадових осіб.

Згідно повідомлення про отримання поштового відправлення, скарга та додані матеріали до неї отримана МВС України 16.06.2015 року, проте жодного усного або письмового повідомлення про прийняття наказу щодо проведення службового розслідування, позивачем не отримано. Такі дії відповідача вчинені не у відповідності до норм Наказу МВС України №230 від 12.03.2013 року та затвердженої Інструкції, зокрема, п.2.1 якої встановлено підставу для проведення службового розслідування - порушення посадовими особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, в тому числі вчинення кримінального порушення, та п.2.2 - це реєстрація в ЄДР відомостей про вчинене особою РНС кримінального правопорушення, а тому, на думку позивача, Міністром МВС України порушено права та інтереси ОСОБА_2, у зв'язку з чим останній вимушений звернутись за судовим захистом.

Міністерство внутрішніх справ України позов не визнало та зазначало, що з наданих позивачем матеріалів не вбачалось ознак вчинення посадовими особами Управління внутрішньої безпеки в Одеській області будь-яких дисциплінарних проступків, а дії, пов'язані з проведенням перевірки співробітниками УВБ стосовно ОСОБА_2, підготовкою та затвердженням висновку від 27.08.2012 року з подальшим прийняттям наказів про звільнення позивача, були предметом судового розгляду у справі №815/2669/13-а, яка розглядалась Одеським окружним адміністративним судом та Одеським апеляційним адміністративним судом, а також судом надавалась оцінка вказаного висновку службового розслідування, тому, маючи інформацію про судове рішення, яке набрало законної сили, яким опосередковано підтверджена законність та обґрунтованість висновків службової перевірки, керівництво МВС України не мало необхідності у призначенні службового розслідування, у зв'язку з чим звернення позивача було направлено до УВБ в Одеській області для додаткової перевірки та інформування автора. Також, відповідачем зазначено, що повноваження Міністра внутрішніх справ України щодо призначення службових розслідувань та відсторонення осіб посад є дискреційними повноваженнями та реалізується Міністром на власний розсуд за наявності такої необхідності. Посилання позивача у позові на норми Наказу МВС України №230 від 12.03.2013 року є необґрунтованими, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наказом Міністра не може бути покладено на нього ж будь-яких додаткових обов'язків, а тим більше повноважень, окрім тих, що встановлені актами вищої юридичної сили, у зв'язку з чим відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

14.06.2015 року представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_8 складена та направлена на ім'я Міністра внутрішніх справ України засобами поштового зв'язку скарга на незаконні дії начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_5, заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_6 та оперуповноваженого в ОВД Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_7, в якій скаржник просить прийняти наказ про проведення службового розслідування у відповідності до вимог «Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2015 року, стосовно начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_5, заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_6 та оперуповноваженого в ОВД Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_7 у зв'язку з внесенням даних у відношенні вказаних посадових осіб (рядового та керівного складу ОВС України) Департаменту внутрішньої безпеки МВС України до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42015160000000005 від 20.01.2015 року Прокуратурою Одеської області, доручити проведення розслідування Департаменту ВБ МВС України, наказ про проведення службового розслідування прийняти негайно у день отримання скарги відповідно до вимог Наказів МВС України №230 від 12.03.2013 року, №1177 від 10.10.2004 року, №310 від 08.06.2011 року, на час проведення службового розслідування вказаних осіб відсторонити від займаних посад, за результатами проведення розслідування з метою відновлення прав позивача скасувати як незаконні Накази начальника ГУ МВС України в Одеській області №1725 та 452 л/с від 31.08.2012 року, звільнити вказаних осіб із займаних посад за результатами проведення розслідування та повідомити позивача про такі висновки розслідування з наданням відповідних копій наказів про звільнення вищенаведених посадових осіб.

Так, підставою звернення позивача з наведеною скаргою слугувало повідомлення старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 про початок досудового розслідування, відповідно до якого 20.01.2015 року останнім за дорученням заступника начальника управління - начальника другого слідчого відділу ОСОБА_10 від 20.01.2015 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015160000000005, яке зареєстровано 15.01.2015 року за фактом перевищення своїм службовим становищем працівниками УВБ ГУМВС України в Одеській області ДВБ МВС України ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст. 365 Кримінального кодексу України.

Відповідно до повідомлення про отримання поштового відправлення, скарга та додані до неї матеріали отримана МВС України 16.06.2015 року, проте жодного усного або письмового повідомлення про прийняття наказу щодо проведення службового розслідування, позивачем не отримано.

Дії щодо відмови у прийнятті наказу та не прийнятті наказу про проведення службового розслідування позивач вважає протиправними та з метою захисту порушених прав звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання протиправними дій відповідачів, а як наслідок і зобов'язання вчинити певні дії.

Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства, Закону України «Про міліцію», Положенню про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №383/2011.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що суд першої інстанції не надав правової оцінки нормам права, які регулюють спірні правовідносини, згідно яких службове розслідування відносно посадових осіб МВС України повинно було обов'язково призначено міністром МВС України. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав правової оцінки факту відмови міністра від службового розслідування за скаргою позивача, а тому позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 4 Закону України «Про міліцію» передбачено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно ст. 7 Закону, Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.

Відповідно до п.п.1-3 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №383/2011, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

МВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Основним завданням МВС України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно п.10 вказаного Положення, МВС України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України.

Пунктом вказаного Положення передбачено, що Міністр: 1) очолює МВС України, здійснює керівництво його діяльністю; 2) спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції МВС України; 3) спрямовує та координує діяльність Державної міграційної служби України (далі - ДМС України);4) визначає стратегічні напрями роботи МВС України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи МВС України, звіти про їх виконання; 5) організовує та контролює виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України в органах внутрішніх справ, а також на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління МВС України; 6) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного таких засідань; 7) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є МВС України; 8) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є МВС України та ДМС України, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції МВС України, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України; 9) веде переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень;10) представляє МВС України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами; 11) вносить Кабінету Міністрів України подання про утворення в межах загальної чисельності Міністерства і коштів, передбачених на його утримання, ліквідацію і реорганізацію органів внутрішніх справ як юридичних осіб, затверджує положення про них, їх структуру та штатний розпис; 12) утворює, ліквідує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України органи внутрішніх справ як структурні підрозділи апарату Міністерства, що не мають статусу юридичної особи; 13) призначає на посади та звільняє з посад начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, їх перших заступників і заступників; призначає на посади та звільняє з посад начальників районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів); 14) призначає на посади та звільняє з посад ректорів, перших проректорів та проректорів вищих навчальних закладів МВС України; 15) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Міністерства, призначає на посади та звільняє з посад керівників та заступників керівників структурних підрозділів апарату Міністерства та працівників патронатної служби Міністра;16) відповідно до законодавства України присвоює ранги та спеціальні звання працівникам органів внутрішніх справ, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України; у випадках, передбачених законодавством, звертається з поданнями про присвоєння працівникам органів внутрішніх справ, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України, рангів та спеціальних звань; 17) вносить подання щодо представлення в установленому порядку працівників органів внутрішніх справ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, до відзначення державними нагородами України; 18) застосовує відповідно до законодавства заходи дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України; 19) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції; 20) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є МВС України; 21) підписує накази МВС України; 22) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів МВС України, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства України та актам Міністерства; 23) організовує роботу колегії МВС України і головує на її засіданнях; 24) дає обов'язкові для виконання працівниками апарату Міністерства доручення; 25) здійснює інші передбачені законом повноваження.

З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними дії Міністра внутрішніх справ Авакова А.Б. , які на думку позивача полягали в тому,що Міністр внутрішніх справ України відмовив у прийнятті наказу про проведення службового розслідування та не прийняв такого наказу.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивача не повідомлено про прийняття будь-якого рішення по наведеній скарзі, але в свою чергу відповідачем у запереченнях зазначено про направлення скарги на додаткову перевірку до УВБ в Одеській області.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки, відповідачем не було надано відмови у задоволенні скарги, а тому не прийняття наказу за скаргою позивача не є дією суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції відносно того, що здійснюючи, передбачене ст. 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір по суті, суд зобов'язаний не тільки надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Не тільки відсутність порушеного права, але й не відповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Позивач у даному адміністративному позові зазначає, що відповідачем не приймалося рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні відповідної скарги та у зв'язку з даними обставинами просить визнати протиправними саме дії відповідача та при цьому не оскаржує його бездіяльності.

Підставою для відмови у задоволенні позову є невірно обраний спосіб захисту порушених прав, оскільки за наведених обставин позивач не позбавлений права щодо захисту порушених прав шляхом пред'явлення вимоги саме про визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не виявив бажання та не скористався правом на зміну та уточнення позовних вимог, постанова за наслідком задоволення яких би гарантувала дотримання і захист його прав, свобод, інтересів наполягав лише на заявлених вимогах, як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пп.1,3 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюються у розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі та доданих до неї документах відсутні відомості стосовно зарахування сплаченого апелянтом судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання до суду апеляційної скарги постанову суду у розмірі 80,39 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв