Ухвала суду № 56130481, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. № 876/4329/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

представника відповідача - Осипчук У.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фіскальної служби України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій,-

встановив:

15.10.2014 ДФС України звернулося в суд із адміністративним позовом до ДВС України у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 01.10.2014 ВП № 43411709 про накладення штрафу у розмірі 680 грн, а також зупинити дію цієї постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідача листом від 10.06.2014 № 10977/5/99-99-18-03-02-16 було повідомлено про неможливість виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 у справі № 2а-17828/09/0370, а також зазначено про необхідність звернення державного виконавця до адміністративного суду із заявою щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду. Позивач вважає, що дії державного виконавця щодо застосування до позивача фіскальних заходів впливу суперечать статті 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», а тому є протиправними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодилась ДФС України та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Апелянт участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться виконавче провадження № 43411709 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1037/2013, виданого 31.12.2013 Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства доходів і зборів України не вносити дані про ОСОБА_3 до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та здійснювати в подальшому облік ОСОБА_3 як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру.

Виконавче провадження за вказаним вище виконавчим листом відкрито постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.05.2014, якою встановлено строк до семи днів з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

Листом від 10.06.2014 № 10977/5/99-99-18-03-02-16 позивач повідомив Державну виконавчу службу України про неможливість виконання рішення суду у визначений ним спосіб, а також зазначив про необхідність звернення до суду із заявою щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду, у зв'язку із неможливістю його виконання.

У зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 01.10.2014 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки у зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, державним виконавцем правомірно 01.10.2014 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн. При цьому, суд відхилив доводи позивача щодо неможливості виконання рішення суду в порядку і спосіб, встановлений судом, оскільки відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно із статтею 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною першою статті 11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.05.2014 відкрито виконавче провадження № 43411709 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1037/2013, виданого 31.12.2013 Волинським окружним адміністративним судом. Цією постановою державний виконавець встановив строк до семи днів з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

Листом від 10.06.2014 №10977/5/99-99-18-03-02-16 позивач повідомив Державну виконавчу службу України про неможливість виконання рішення суду у визначений ним спосіб, а також зазначив про необхідність звернення до суду із заявою щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду, у зв'язку із неможливістю його виконання.

Частиною першою статті 89 Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 01.10.2014 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості виконання рішення суду в порядку і спосіб, встановлений судом, оскільки виходячи з положень ст. 11, ст. 36 Закону № 606-XIV звернення із заявою про зміну способу виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком державного виконавця та виключно за наявності для цього обґрунтованих підстав, які ускладнюють виконання судового рішення. При цьому, таким же ж правом наділені і сторони виконавчого провадження. Однак, позивачем не надано доказів реалізації наданого йому права на звернення до суду з відповідною заявою.

Враховуючи те, що відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а у державного виконавця станом на 01.10.2014 були відсутні докази виконання Державною фіскальною службою України виконавчого листа № 1037/2013, постанова від 01.10.2014 ВП № 43411709 про накладення штрафу в розмірі 680 грн винесена правомірно та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі № 803/2137/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 29.02.2016.