Ухвала суду № 56130421, 22.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21768/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви Державної фінансової інспекції України до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01.09.2015 р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якому просив суд зобов'язати відповідача виконати вимогу ГоловКРУ від 01.12.2010 №32-14/403 в частині пункту 2, а саме нарахувати та перерахувати до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом доходів державного бюджету 24063100 кошти для формування фінансового резерву у сумі 377132000,00 грн, у тому числі за 2008 рік - 93732000,00 грн, за 2009 рік - 283400000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі статті 100 КАС України у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, Головним контрольно - ревізійним управлінням України з метою повного усунення виявлених порушень на ім'я президента ДП «НАЕК «Енергоатом» було направлено вимогу про усунення порушень від 01 грудня 2010 року №32-14/203, якою, зокрема, пунктом 2 зобов'язано відповідача здійснити нарахування та перерахування до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом доходів державного бюджету 24063100 кошти для формування фінансового резерву у сумі 458832000 грн, у тому числі за 2008 рік - 93732000,00 грн, за 2009 рік - 283400000,00 грн, за І півріччя 2010 року - 81700000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулася до суду про визнання її нечинною.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року у справі №2а-19526/10/2670 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року апеляційну скаргу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано в частині, в інший частині - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року касаційну скаргу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишено без задоволення; а Державної фінансової інспекції України - задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року скасовано, залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року.

Постановою Верховного суду України від 19 травня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про перегляд рішення суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що шестимісячний строк, протягом якого ДФІ України мало право на звернення до адміністративного суду із позовом про зобов'язання виконати вимогу від 01 грудня 2010 року №32-14/403 в частині розпочався з 08 жовтня 2014 року, проте з позовом до суду звернувся лише 07 вересня 2015 року, тобто з істотним пропуском строку, встановленого статтею 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно абзацу другого статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Положеннями статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що шестимісячний строк, протягом якого позивач мав право на звернення до адміністративного суду із позовом про зобов'язання виконати вимогу від 01 грудня 2010 року №32-14/403 в частині пункту 2 розпочався з 08 жовтня 2014 року (наступний день після винесення судом касаційної інстанції ухвали у справі №2а-19526/10/2670), проте, з даним позовом звернувся до суду лише 07 вересня 2015 року, тобто з пропущенням строку.

Колегія суддів також вважає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не вказано на обставини, які надавали б суду підстави вважати такі причини поважними та, враховуючи, що з жовтня 2014 року у позивача було достатньо часу для реалізації права на судовий захист, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року, під час розгляду касаційних скарг сторін були присутні представники відповідача - Державної фінансової інспекції України, що свідчить про реальну можливість дізнатися про виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції Закону від 22.05.2015 р. №484-VIII (набрав чинності 01.09.2015), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1378 гривень.

Відповідно, оскільки апеляційна скарга подана позивачем 06 січня 2016 року судовий збір повинен складати 1378,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної фінансової інспекції України.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції України (ідентифікаційний код 37393358, адреса: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 4) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу у повному обсязі складено 29.02.2016 року.

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: О.М. Оксененко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Губська Л.В.