Ухвала суду № 56130006, 24.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2382/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з позовом до Головного управління юстиції у Миколаївській області, в якому просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Куліченка Д.О. щодо звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенко В.В. від 22 липня 2015 року було прийнято справу до свого провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року замінено неналежного відповідача по цій справі - Головне управління юстиції у Миколаївській області на належного - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області. Замінено позивача по цій справі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на його правонаступника ДПІ у Центральному районі Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2011 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-927/09/2670, виданого 03.12.2010 р. Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов'язання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відмінити анулювання реєстрації Миколаївської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, як платника податку на додану вартість, скасувати акт № 21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.01.2009 р. та видати Миколаївській філії ДП «Інформаційний центр» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Цією постановою позивача було зобов'язано добровільно виконати рішення суду у 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач, в свою чергу, направив на адресу відповідача листи від 02.02.2011 р. та від 21.02.2011 р., в яких зазначив, що виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2011 р. неможливо, оскільки відповідно до наказу ДПА України № 978 від 22.12.2010 р. формування та ведення Реєстру платників податку на додану вартість здійснює центральний орган державної податкової служби - Державна податкова адміністрація України. Підставою для анулювання реєстрації є рішення, яке набрало законної сили, яке надсилається на виконання Державній податковій адміністрації. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. позивач не отримував.

28.02.2011 р. державний виконавець прийняв постанову про накладання на позивача штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду, оскільки позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 28.01.2011 р.

25.03.2011 р. державний виконавець прийняв постанову про накладання штрафу в сумі 680 грн. на підставі ст.ст.11,75,89 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на 25.03.2011 р. рішення суду боржником не виконано, документальні підтвердження повного виконання рішення суду не надано.

25.03.2011 р. відповідач направив до прокуратури Центрального району м. Миколаєва подання про вирішення питання щодо притягнення посадових осіб боржника, винних у невиконанні рішення суду, до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ст. 382 Кримінального Кодексу України, за невиконання рішення суду.

Обгрунтовуючи неправомірність дій відповідача щодо звернення до правоохоронних органів позивач вказує на те, що відповідачем порушено ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності можливо в разі невиконання рішення суду без поважних причин, а позивачем були здійсненні всі можливі заходи для виконання рішення суду та його вина відсутня з тих підстав, що всі зазначені у виконавчому листі дії повинні виконуватись Державною податковою адміністрацією України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вжив всіх заходів по виконанню рішення суду, оскільки ці заходи не досягли мети, на яку вони були спрямовані, тому вважаються недостатніми та не вичерпними, а суб'єкт владних повноважень у такому разі був бездіяльним, причини невиконання рішення суд не вважає поважними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом,що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зазначав, що ним не виконувалось рішення суду з поважних причин, а відтак у відповідача не було підстав для звернення до правоохоронних органів для притягнення його до відповідальності.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, як сторона у справі № 2а-927/09/2670, з 28.01.2011 р. - дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2011 р. до прийняття постанови про накладання штрафу від 25.03.2011 р., користуючись своїми процесуальними правами, мала можливість вжити заходи по отриманню постанови апеляційного суду та направити її на виконання у Державну податкову адміністрацію України.

Посилання позивача на те, що він не є боржником у даному виконавчому провадження не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем у справі № 2а-927/09/2670 є саме ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, тому позовні вимоги про зобов'язання виконати певні дії можуть бути адресовано тільки стороні у справі.

В листі ДПА України від 03.03.2011 р.№ 6097/7/29-2017 зазначено, що постанова суду від 04.11.2011 р. оскаржується в касаційному порядку позивачем, тому вважає, що внесення змін до Реєстру може бути здійснено після завершення розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 у справі № 2а-927/09/2670-15/123 залишено без змін.

Однак, рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 року до теперішнього часу не виконане.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області є необґрунтованими та безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34034100) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 18,70 (вісімнадцять гривень сімдесят копійок) грн. шляхом перерахування або внесення на рахунок №31212206781008, одержувач УК у м. Одесі/ Приморський р-н/ 22030101 код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 29.02.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик