Ухвала суду № 56129879, 23.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р.Справа № 524/5834/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Кудіної Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.01.2016р. по справі № 524/5834/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації,

ВСТАНОВИЛА:

13.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука та стягнути грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (незаконно утриманої на оплату профспілкових внесків за період з 07.12.2010 р. по 27.09.2012 р.) в сумі 425,93 грн. за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року включно.

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 11.01.2016 року відмовив у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука, не виплативши самостійно позивачу суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати (незаконно утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 07.12.2010 р. по 27.09.2012 р.), допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 23.02.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 07.12.2010 р. по 27.09.2012 р. працював у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради міста Кременчука.

Під час звільнення та розрахунку відповідачем з ним по заробітній платі, встановлено, що останній розрахувався по заробітній платі не в повному обсязі, оскільки з заробітної плати незаконно утримувались профспілкові внески.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь позивача частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 07.12.2010 по 27.09.2012 у загальній сумі 633,36 грн.

Зазначена сума коштів за постановою суду виплачена позивачу 25.05.2015 року.

Позивач вважає за необхідне стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на його користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (незаконно утриманої на оплату профспілкових внесків за період з 07.12.2010 р. по 27.09.2012 р.) в сумі 425,93 грн. за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року включно, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки недоплачена заробітна плата у формі утриманих профспілкових внесків, відповідачем на час звернення позивача до суду нарахована не була, тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації. Також суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування грошової компенсації втрати частини грошових доходів замість органу, якому надані такі повноваження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі Порядок № 159), вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Разом з тим, аналіз статті 34 Закону України "Про оплату праці", статті 115 КЗпП України та положень Порядку № 159 дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки ці нормативні акти не містять будь-якого виключення.

Згідно із п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету (п. 7 Порядку № 159).

Слід зазначити, що можливість стягнення передбачених ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсаційних виплат пов'язана з наявністю вини у несвоєчасній виплаті суми.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на момент звільнення позивача були відсутні суми, які були невиплачені, належність до виплати певних сум визначено судами, виходячи з системного аналізу законодавства, яке розглядалось через значний проміжок часу після звільнення працівника.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації, оскільки утримання із заробітної плати профспілкових внесків, заявлене в позовних вимогах, відповідачем, на час звернення позивача до суду, нараховано не було.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука грошової компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушення термінів виплати заробітної плати, не нарахованої позивачу, не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування грошової компенсації втрати частини грошових доходів замість органу, якому надані такі повноваження.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого обгрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.01.2016р. по справі № 524/5834/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.02.2016 р.