Постанова № 56129865, 23.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/2235/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Куля Т.Т.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представники - ОСОБА_2, ОСОБА_3;

відповідача: Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, представник - Михайлов А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення (форми "Р") №0008711702 від 10.06.2015 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111240,24 грн. та штрафні санкції на суму 55620,12 грн.

В судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Так, в період з 22.04.2015 року по 13.05.2015 року відповідачем проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року. Позивач не погоджуючись з висновками відображеними в Акті перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року подав заперечення до відповідача, однак, листом №2678/17-01 від 09.06.2015 року було відмовлено в задоволенні поданого заперечення. На підставі Акту перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року відповідачем було надано позивачеві Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008681702 від 10.06.2015 року на сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 170433,06 грн., Рішення № 0008731702 від 10.06.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 19965,67 грн. та податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 0008711702 від 10.06.2015 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111240,24 грн. та штрафні санкції на суму 55620,12 грн. Позивач подавав до відповідача дві скарги, а саме: від 19.06.2015 року №61 та від 21.08.2015 року №101 на вище вказану вимогу, рішення та податкове повідомлення-рішення, однак, дані скарги були залишені без задоволення. Зокрема, основним видом господарської діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Як вказували в судовому засіданні позивач та представники позивача, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року позивачем було задекларовано дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності та підтверджено документально витратами пов'язаними з господарською діяльністю у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон України № 996-ХІV). Так, у відповідності до Акту перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року відповідачем не було встановлено порушень щодо правильності визначення позивачем валового доходу, документально підтверджених витрат, суми чистого оподаткованого доходу. Позивач в судовому засіданні наголошував, що з метою мобільної і оперативної роботи з постачальниками сировини, споживачами продукції, укладання договорів та своєчасного їх виконання, що потребує постійного переміщення по території України ним був придбаний легковий автомобіль ВМW Х5. Відтак, даний легковий автомобіль ВМW Х5 в подальшому у період з 02.07.2014 року по 31.12.2014 року використовувався позивачем в оподатковуваних операціях пов'язаних з господарською діяльністю. Відтак, позивач та представники позивача в судовому засіданні зазначали, що відповідачем при складанні Акту перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року було використано необґрунтовані дані та суб'єктивні припущення щодо наявності порушень п. 198.3 ст.198 ПК України, за відсутності будь-яких підтверджуючих доказів та належного обґрунтування, а також не досліджено наявність господарської мети використання придбаного легкового автомобіля, який дав позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача по отриманню чистого прибутку за 2014 рік по відношенню до 2013 року, 1-го та 2-го півріччя 2014 року по відношенню до 2013 року. Таким чином, позивач та представник відповідача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми "Р") №0008711702 від 10.06.2015 року, як таке, що прийняте відповідачем при поверхневому дослідженні обставин справи, без врахування норм чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої було складено Акт від 20.05.2015 №155/17-01/НОМЕР_1. Так, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період, відповідачем було встановлено його завищення за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних з вартості легкового автомобіля марки "VOLKSWAGEN Touareg Live NF 3.0 TDI 8-G", а саме: до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2012 року позивач включив 87506,67 грн. по податкових накладних від 15.02.2012 року №155 сума ПДВ 1666,67 грн., від 28.02.2012 року №292 - 55840,00 грн., від 29.02.2012 року №304 - 30000,00 грн., до податкового кредиту з ПДВ за березень 2012 року по податковій накладній від 01.03.2012 року №5 - 281,30 грн., та з вартості легкового автомобіля марки "ВМW Х5" включив до податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року по податковій накладній від 16.01.2014 року №21 - 18035,58 грн., до податкового кредиту з ПДВ за червень 2014 року по податковій накладній від 26.06.2014 року №48 - 141333,33 грн. Разом з тим, позивач включив до податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2014 року суму 48128,67 грн. з вартості проданого легкового автомобіля марки "VOLKSWAGEN Touareg Live NF 3.0 TDI 8-G" по податковій накладній від 11.06.2014 року №10. Відтак, представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що у відповідності до Акту перевірки від 20.05.2015 №155/17-01/НОМЕР_1 було встановлено факт порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України та донараховано ПДВ в сумі 111240,24 грн. Отже, на підставі висновків Акту перевірки від 20.05.2015 року №155/17-01/НОМЕР_1 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 року №0008711702 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 166860,36 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 111240,24 грн. і застосованих штрафних санкціях у сумі 55620,12 грн. Представник відповідача в судовому засіданні зауважував, що чинним законодавством України не передбачено підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєстрований, як підприємець, а використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним з напрямів розпорядження майном фізичної особи. Відтак, для формування податкового кредиту з ПДВ вирішальним є фактор використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Отже, фізична особа-підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частіші підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб'єктом права власності на таке майно, не може на підставі лише податкової накладної включати до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбаних транспортних засобах. Оскільки, основними видами господарської діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, діяльність вантажного автомобільного транспорту, відтак, представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що використання вищенаведених легкових автомобілів не є пов'язаним із здійснення оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності позивача. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 22.04.2015 року по 13.05.2015 року проводилася документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати проведеної перевірки відповідачем відображено в Акті №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року (а.с. 14-42).

Так, за результатами перевірки відповідачем було встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року позивач задекларував податковий кредит з ПДВ згідно поданих декларацій в сумі 3164198,00 грн. (а.с. 43). Однак, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року відповідачем встановлено завищення податкового кредиту позивачем (а.с. 34). Також, перевіркою встановлено, що в період, що перевіряється з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року позивачем в розділі ІІ податкових декларацій з ПДВ за листопад 2014 року відображені операції по придбанню пшениці, запчастин, автомобілів, ПММ, електроенергії та інше (а.с. 36).

У відповідності до Акту №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року за лютий, березень 2012 року, січень, червень 2014 року, встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ придбаний в 2012 році легковий автомобіль марки "VOLKSWAGEN Touareg Live NF 3.0 TDI 8-G" (придбаний від ТОВ "Форвард автоцентр") та придбаний в 2014 році легковий автомобіль марки "ВМW Х5" (придбаний від ПФ "Христина") та інші суми, які включені у податковий кредит у відповідності до податкових накладних (а.с. 36). Зокрема, до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2012 року позивач включив 87506,67 грн. по податкових накладних від 15.02.2012 року №155 - суму ПДВ 1666,67 грн., від 28.02.2012 року №292 - суму ПДВ 55840,00 грн., від 29.02.2012 року №304 - суму ПДВ 30000,00 грн., а до податкового кредиту з ПДВ за березень 2012 року позивач включив по податковій накладній від 01.03.2012 року №5 - суму ПДВ 281,30 грн. (а.с. 36). Разом з тим, з вартості легкового автомобіля марки "ВМW Х5" позивач включив до податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року по податковій накладній від 16.01.2014 року №21 - суму ПДВ 18035,58 грн., до податкового кредиту з ПДВ за червень 2014 року по податковій накладній від 26.06.2014 року №48 - суму ПДВ 141333,33 грн. (а.с. 36).

Відтак, як зазначає відповідач в Акті перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року, позивачем було порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме: включення до податкового кредиту за січень, червень 2014 року суми ПДВ по придбаних легкових автомобілях, робота яких не пов'язана із здійсненням оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку та встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 10.1 декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" на суму 111240,24 грн., у зв'язку з чим на вказану суму зменшено податковий кредит за січень, червень 2014 року (а.с. 37).

Таким чином, у зв'язку з порушенням п. 198.3 ст. 198 ПК України перевіркою зменшено податковий кредит на 247156,88 грн. (а.с. 38). Проте, у відповідності до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, відтак не підлягає донарахуванню сума податкового кредиту в розмірі 87787,97 грн., оскільки минув строк позовної давності по податковим накладним, а саме: №155 від 15.02.2012 року, №292 від 28.02.2012 року, №304 від 29.02.2012 року та № 5 від 01.03.2012 року (а.с. 38).

Виходячи з вище викладеного, відповідач згідно до Акту перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року, з врахуванням суми зменшення податкового зобов'язання щодо реалізації легкового автомобіля марки "VOLKSWAGEN Touareg Live NF 3.0 TDI 8-G" сума ПДВ становить 48128,67 грн. та з врахуванням суми податкового кредиту в розмірі 87787,97 грн., по якій минув строк позовної давності до допущених порушень п. 198.3 ст. 198 ПК України перевіркою донараховано позивачеві 111240,24 грн. (а.с. 38).

Відтак, на підставі Акту перевірки №155/17-01/НОМЕР_1 від 20.05.2015 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 0008711702 від 10.06.2015 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111240,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 55620,12 грн. (а.с. 54).

Разом з тим, твердження відповідача про те, що чинним законодавством України не передбачено підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, а використання власного майна для здійснення підприємницької діяльності є одним з напрямів розпорядження майном фізичної особи, спростовується наступним.

Так, у відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та (або) виготовлені товари (послуги), необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, 15.12.1997 року позивача було зареєстровано, як фізичну особу-підприємця, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12). Також, позивач отримав Свідоцтво за №62995361 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 13).

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, фактичним видом господарської діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (а.с. 12).

Згідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість мас право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «б» п.198.1 ст198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Як встановлено п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Контракту від 15.01.2014 року №13-3511АХ позивачем від Приватної фірми "Христина" (далі - продавець) було придбано автомобіль марки "ВМW Х5 xDrive 30d/F15" 2014 року виготовлення (а.с. 86). Згідно до Контракту від 15.01.2014 року №13-3511АХ покупцем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с. 86).

Факти передачі позивачеві придбаного автомобіль марки "ВМW Х5 xDrive 30d/F15" 2014 року виготовлення та його оплати - підтверджується Платіжними дорученнями від 16.01.2014 року №3635 (а.с. 94) та від 26.06.2014 року №3880 (а.с. 94), Рахунком-фактурою №СФ 13-3511 від 15.01.2014 року (а.с. 93), Видатковою накладною від 02.07.2014 року №РН-0001343 (а.с. 95), Актом прийому-передачі автомобіля від 02.07.2014 року (а.с.96).

Відтак, у зв'язку з придбанням позивачем автомобіль марки "ВМW Х5 xDrive 30d/F15" 2014 року виготовлення, продавцем були виписані податкові накладні, а саме: від 16.01.2014 року №21 на загальну суму 108213,47 грн., в тому числі ПДВ - 18035,58 грн. (а.с. 97), від 26.06.2014 року №48 на загальну суму 848000,00 грн., в тому числі ПДВ - 141333,33 грн. (а.с. 98).

Позивачем було отримано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме: автомобіль марки "ВМW Х5 xDrive 30d/F15" 2014 року виготовлення (а.с. 160).

Таким чином, сплачений позивачем, у зв'язку з придбанням транспортного засобу податок на додану вартість був включений до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

У відповідності ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, як вбачається з вище викладеного, позивачем було правомірно набуто право власності на автомобіль марки "ВМW Х5 xDrive 30d/F15" 2014 року виготовлення, а відтак, у відповідності до ч.1 ст. 320 ЦК України він має право використовувати даний транспортний засіб у підприємницькій діяльності, у тому числі в частині, що регулює порядок формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Також, у відповідності до ст.34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.1 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок №1388) цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до п.2 Порядку №1388 він є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Згідно до п. 6 Порядку №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви.

У відповідності до п. 6 Порядку №1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відтак, транспортний засіб, який придбаний позивачем, як фізичною особою-підприємцем з метою використання в господарській діяльності, у відповідності до вимог п. 6 Порядку №1388, був зареєстровані за позивачем, як за фізичною особою.

Таким чином, державна реєстрація транспортного засобу - автомобіля марки "ВМW Х5 xDrive 30d/F15" 2014 року виготовлення проведена позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про дорожній рух" та Порядку №1388.

Відтак, з метою здійснення підприємницької діяльності у сфері виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості відповідачем укладалися Договори поставки, а саме: від 17.07.2014 року №12 (а.с. 113), від 04.08.2014 року №17 (а.с. 114), від 04.08. 2014 року №115 (а.с. 115), від 08.08.2014 року №10 (а.с. 116).

Так, у відповідності Договорів поставки, а саме: від 17.07.2014 року №12, від 04.08.2014 року №17, від 04.08.2014 року №115 позивач зобов'язувався організовувати і забезпечити безперебійну поставку продукції власного виробництва (а.с. 113-115), разом з тим, покупці даної продукції знаходилися в м. Іршава, Закарпатська область (а.с. 113), м. Рахові, Закарпатська область (а.с. 114) та в Мукачівському районі, Закарпатська область (а.с. 115) відповідно. Також, згідно до Договору поставки від 08.08.2014 року №10 (а.с. 116) позивач зобов'язувався прийняти та оплатити обладнання - Млин Р6-АВМ-15 від постачальника, який знаходиться в м. Рені, Одеської області (а.с. 116).

Доказами використання позивачем в господарській діяльності придбаного транспортного засобу є наявні в матеріалах справи Маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля ВМW Х5 xDrive 30d/F15, а саме: від 03.07.2014 року № 1 (а.с. 169), від 01.08.2014 року №2 (а.с. 177), від 01.09.2014 року №3 (а.с.188), від 01.10.2014 року №4 (а.с. 200), від 01.11.2014 року №5 (а.с. 208), від 01.12.2014 року №6 (а.с. 212) та Накази (Розпорядження) про відрядження позивача (а.с. 170-176, 178-187, 189-199, 201-207, 209-211, 213-218).

Так, з вище вказаних Маршрутних (подорожніх) листів та Наказів (Розпоряджень) про відрядження вбачається, що з метою здійснення господарської діяльності позивач на придбаному легковому автомобілі ВМW Х5 xDrive 30d/F15 переміщався як по території Закарпатської області так і по території України. Таким чином, з метою мобільної та оперативної роботи щодо здійснення своєї господарської діяльності, укладання господарських договорів зі споживачами продукції, постачальниками сировини, що потребує переміщення по території Закарпатської області та по території України, своєчасного виконання свої господарських зобов'язань, позивачем був придбаний легковий автомобіль ВМW Х5. Відтак, як вбачається з вище викладеного придбаний легковий автомобіль ВМW Х5 в подальшому у період з 02.07.2014 року по 31.12.2014 року використовувався позивачем в оподатковуваних операціях пов'язаних з господарською діяльністю щодо укладення Договорів поставки.

Також, суд констатує, що відсутність встановленого законом обов'язку фізичної особи-підприємця вести облік основних засобів не заперечує наявність відповідного права у платника податку.

Відповідач у відповідності до Листа від 22.04.2015 року №1854/17-01 про проведення інвентаризації та надання інформації, вимагав від позивача провести в ході документальної перевірки інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та коштів станом на 23.04.2015 року (а.с. 153). Так, у відповідності до Акту від 23.04.2015 року, в якості основних засобів позивача було вказано придбаний легковий автомобіль ВМW Х5 (а.с. 156).

Таким чином, позивачем були понесені витрати, в тому числі у вигляді сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням основних фондів, а саме: вище вказаного транспортного засобу.

Отже, позивачем податок на додану вартість, сплачений в ціни придбаного транспортного засобу - легкового автомобіля ВМW Х5, правомірно віднесений до податкового кредиту.

Згідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення (форми "Р") №0008711702 від 10.06.2015 року. На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області - задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми "Р") №0008711702 від 10.06.2015 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111240,24 (сто одинадцять тисяч двісті сорок гривень двадцять чотири копійки) грн. та штрафні санкції на суму 55620,12 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот двадцять гривень дванадцять копійок) грн.

3.Стягнути з Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, код ЄДРПОУ 39594069) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1668,60 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім гривень шістдесят копійок) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 лютого 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 лютого 2016 року.