Постанова № 56129731, 22.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Київ справа № 826/752/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання дій такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, визнання їх незаконними та протиправними, визнання рішення таким, що втратило чинність, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) щодо складеного акту перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014 такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства;

- визнання дій відповідача щодо прийняття Рішення щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця № 243/26-57-17-04-12 від 23.10.2014 незаконними та протиправними;

- визнання Рішення щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця № 243/26-57-17-04-12 від 23.10.2014 таким, що втратило чинність (далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги мотивовані тим, що правових підстав для прийняття 23 жовтня 2014 року рішення № 243/26-57-17-04-12 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця у контролюючого органу не було, оскільки в основу такого рішення був покладений акт перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014, який на вимогу позивача для ознайомлення надано не було, а на неодноразові звернення до відповідача позивача було повідомлено про те, що проведення такої перевірки не передбачено в ст. 75 гл. 8 ПК України та в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні законодавчі підстави для надання копії акта перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014.

На переконання позивача, оскільки прийняттю контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця передує проведення певного типу документальної перевірки платника податків, за результатами якої складається відповідним чином оформлений акт, чого відповідачем зроблено не було, дії останнього щодо складання акта перевірки та щодо прийняття рішення є протиправними, а рішення - таким, що втратило чинність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх повністю задовольнити.

Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких зазначає, що проведення перевірки, в результаті якої складається акт, наявність якого є підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку, не передбачено в ст. 75 гл. 8 ПК України.

Також, як вказує відповідач, законодавством не передбачено складання акту перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014, типова форма вищевказаного акту доведена наказом контролюючого органу.

На переконання відповідача, зазначене вище дає можливість забезпечити формування та реалізацію державної податкової та митної політики, а тому, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

В наданих письмових запереченнях, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 02.09.2015 представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2014 року на адресу позивача надійшло Рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за № 243/26-57-17-04-12 від 23.10.2014.

Зі змісту оскаржуваного рішення позивачу стало відомо, що в його основу покладено акт перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014, яким підтверджується, що у платника єдиного податку ОСОБА_1 на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (з квітня 2014 року по вересень 2014 року включно) наявний податковий борг.

Вказаний вище акт перевірки став підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 Датою анулювання реєстрації платника єдиного податку є 01.10.2014 перше число місяця, наступного за кварталом в якому допущено порушення.

З метою отримання роз'яснення щодо суми заборгованості та розрахунку щодо її утворення в період з квітня 2014 року по вересень 2014 року включно; отримання інформації стосовно правових підстав щодо проведеної відносно неї перевірки та отримання належним чином завіреної копії акта перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014, ОСОБА_1 14.11.2014 письмово звернулась до заступника начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У відповідь на вказане звернення заявника, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підготовлено відповідь вих. № 2399/Д/26-57-17-04-20 від 26.11.2014, в якій було зазначено, що з 01.01.2014 по 30.09.2014 ФОП ОСОБА_1 щомісячно сплачувалась сума єдиного податку в розмірі 115,00 грн., у той час, коли ставка єдиного податку для платників єдиного податку I групи з 01.01.2014 становила розмір 121,80 грн. Заборгованість по платежу єдиний податок з фізичних осіб (НОМЕР_2) в картці особового рахунку в АІС «Податковий блок» по ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів становить: станом на 01.04.2014 - 19,86 грн.; станом на 01.05.2014 - 29,61 грн.; станом на 01.06.2014 - 33,91 грн.; станом на 01.07.2014 - 41,02 грн.; станом на 01.08.2014 - 47,82 грн.; станом на 01.09.2014 - 55,09 грн. Під час перевірки відомостей з інформаційних баз даних ІС «Податковий блок» картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 встановлено, що платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Акт перевірки містить відомості з інформаційних баз АІС «Податковий блок», який підтверджує факт сплати не в повному обсязі сум єдиного податку ФОП ОСОБА_1, тому у ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні законодавчі підстави для надання завірених копій.

Не погодившись з відповіддю заступника начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вих. № 2399/Д/26-57-17-04-20 від 26.11.2014, з метою отримання інформації щодо виду проведеної відносно неї перевірки та правових підстав стосовно її проведення, отримання копії акту перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014 та необхідності у вжитті заходів для скасування зазначеного акта перевірки, ОСОБА_1 13.12.2014 звернулась із скаргою на ім'я начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У відповідь на вказану скаргу скаржника, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві підготовлено відповідь вих. № 3043/Д/26-57-17-04-20 від 23.12.2014, в якій було зазначено, що проведення вищевказаних перевірок не передбачено у ст. 75 гл. 8 ПК України та акт перевірки містить відомості з інформаційних баз АІС «Податковий блок», який підтверджує факт сплати не в повному обсязі сум єдиного податку ФОП ОСОБА_1, тому у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні законодавчі підстави для надання копії акта перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена перевірка відомостей з інформаційних баз даних ІС «Податковий блок» картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1, чим підтверджено порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Як наслідок, у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні правові підстави скасування рішення № 243/26-57-17-04-12 від 23.10.2014 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Незгода з діями відповідача щодо складання акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення, з власне оскаржуваним рішенням обумовила позивача на звернення до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами п. 295.1 ст. 295 ПК України (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин), платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України (в редакції станом на 01.01.2014) ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з пп. 1 п. 293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, ставка єдиного податку для платників єдиного податку I групи з 01.01.2014 становить 121,80 грн.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи, з 01.01.2014 по 30.09.2014 ФОП ОСОБА_1 щомісячно сплачувала суму єдиного податку в розмірі 115,00 грн.

Таким чином, заборгованість по платежу єдиний податок з фізичних осіб (НОМЕР_2) в картці особового рахунку в АІС «Податковий блок» по ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів склала:

- станом на 01.04.2014 - 19,86 грн.;

- станом на 01.05.2014 - 29,61 грн.;

- станом на 01.06.2014 - 33,91 грн.;

- станом на 01.07.2014 - 41,02 грн.;

- станом на 01.08.2014 - 47,82 грн.;

- станом на 01.09.2014 - 55,09 грн.

За приписами п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки.

Форма такого акту перевірки не передбачена законодавством, однак, типова форма вищевказаного акту доведена для врахування контролюючим органом, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що оскільки вказаний вище акт перевірки містить відомості з інформаційних баз АІС «Податковий блок», який підтверджує факт сплати не в повному обсязі сум єдиного податку ФОП ОСОБА_1, контролюючим органом правомірно прийнято рішення щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця № 243/26-57-17-04-12 від 23.10.2014.

Одночасно, за вказаних обставин, не можуть бути визнані дії відповідача щодо складеного акту перевірки № 1266/17.4.13/НОМЕР_1 від 23.10.2014 такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, та - незаконними та протиправними дії щодо прийняття Рішення щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця № 243/26-57-17-04-12 від 23.10.2014, оскільки задоволення відповідних вимог не відновить прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 у спірних правовідносинах через неналежно обраний спосіб судового захисту.

Належним способом судового захисту в даному випадку, на переконання суду, буде визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким анульовано реєстрацію платником єдиного податку фізичної особи-підприємця.

Дійшовши висновку про правомірність дій відповідача та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко