Постанова № 56129653, 15.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ справа № 826/988/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича

2. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27.11.2015 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 січня 2016 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про:

- визнання протиправним та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича (далі - держвиконавець, відповідач 1) про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27.11.2015 щодо примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 826/13135/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.08.2014 згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10.04.2015 (далі - оскаржувана постанова);

- зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання та відкрити провадження згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10.04.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.08.2014.

12 лютого 2016 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Мін'юсту України, відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він вчасно звернувся з виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2015 № 826/13135/14 до виконання до Департаменту ДВС Мін'юсту України.

Втім, у відкритті виконавчого провадження відповідачем 1 було відмовлено. Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стала наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»), а саме: «у пред'явленому до виконання виконавчому документі та заяві стягувача зазначено про необхідність стягнення середнього заробітку та поновлення на посаді, що унеможливлює виконання рішення, оскільки вказані заходи примусового виконання виконуються різними способами та вчиненням виконавчих дій. Зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження.».

Позивач категорично не погоджується з постановою відповідача 1 про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27.11.2015, вважає, що підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначених в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», не було.

Позивач вважає, що для відновлення, на його думку, порушених прав, свобод та інтересів, суду необхідно зобов'язати суб'єкт владних повноважень прийняти до виконання та відкрити провадження згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10.04.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.08.2014.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачі 1, 2 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.

Від відповідача 2 надійшла копія матеріалів Виконавчого провадження ВП № 157/20 (номер за ЄДРВП: 49492682).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 квітня 2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва було видано два виконавчих листа № 826/13135/14 про визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України» від 06.08.2014 № 683-р, наказів Державної пенітенціарної служби України від 14.08.2014 № 118 о/с та від 15.08.2014 № 119 о/с; поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.08.2014.

Видання двох виконавчих листів у вказаній вище справі № 826/13135/14 було обумовлено тим, що поновлення на посаді стосується Кабінету Міністрів України, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - Державної пенітенціарної служби України.

Так, в одному із виконавчих листів в графі «Відомості про боржника» було зазначено Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), в іншому - Державну пенітенціарну службу України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81).

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 з заявою про примусове виконання рішення від 13.11.2015 в одному екземплярі, до якої було долучено один оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13135/14 від 10.04.2015, де в відомостях про боржника було зазначено Кабінет Міністрів України, звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

27 листопада 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем винесено Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682.

На адресу позивача вказана вище постанова надійшла 14.01.2016.

Незгода з оскаржуваною постановою відповідача 1 та необхідність у вчиненні відповідачем 2 певних дій обумовили позивача на звернення до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ст. 1 Закону № 606-XIV (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (абз. другий ч. 2 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Приписами пункту першого частини другої ст. 17 Закону № 606-ХІV визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до приписів ст. 18 Закону № 606-ХІV виконавчий документ повинен відповідати вимогам, зазначеним у вказаній статті.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно з пунктом першим ч. 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Разом з тим, за приписами частини першої статті 22 Закону № 606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені в ст. 26 Закону № 606-ХІV.

Так, за приписами п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, держвиконавцем в останній зазначено, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі та заяві стягувача зазначено про необхідність стягнення середнього заробітку та поновлення на посаді, що унеможливлює виконання рішення, оскільки вказані заходи примусового виконання виконуються різними способами та вчиненням виконавчих дій. Як наслідок, на переконання відповідача 1, зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження.

Втім, колегія суддів з таким висновком суб'єкта владних повноважень погодитись не може.

Як встановлено під час дослідження копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 49492682, заявник з заявою про примусове виконання рішення звернувся до відповідача 2 з проханнями відкрити виконавчі провадження стосовно поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, долучивши лише оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13135/14 від 10.04.2015, де в відомостях про боржника значився Кабінет Міністрів України, іншого оригіналу виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13135/14 від 10.04.2015, де в відомостях про боржника значиться Державна пенітенціарна служба України, долучено не було.

З цього приводу, колегія суддів вважає, що подання вказаної вище заяви про примусове виконання рішення з долученням оригіналу виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13135/14 від 10.04.2015, де в відомостях про боржника значиться Кабінет Міністрів України, не перешкоджало Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відкритті виконавчого провадження стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді.

У той же час, для відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявнику необхідно було долучити й інший оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13135/14 від 10.04.2015, де в відомостях про боржника значиться Державна пенітенціарна служба України.

Втім, такий виконавчий лист позивачем надано не було, у зв'язку із чим, в силу приписів вищевказаних правових норм, підстави для відкриття виконавчого провадження в цій частині були відступні.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що відповідач 1 розглянувши заяву ОСОБА_1 про примусове виконання рішення та виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13135/14 від 10.04.2015, які подані у відповідності до вимог норм чинного законодавства, а саме - до ст. ст. 18, 22 Закону № 606-ХІV, передчасно дійшов висновку про відмову у відкритті виконавчого провадження.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та - до переконання про необхідність зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10.04.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів присуджує на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 826,80 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали сторонами у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 181, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27 листопада 2015 року щодо примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 826/13135/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2014 року згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року.

3. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання та відкрити провадження згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України.

4. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 826,80 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 80 коп.) в рівних долях.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: В.П. Шулежко

І.О. Іщук