Постанова № 56129387, 24.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/4634/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Прудивус Л.І., представника відповідача Мухи С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15; визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10; визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності»; зобов'язати Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ «Електрум ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим неповноважним складом суду в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» зареєстроване як юридична особа 25.12.2006, як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

ТОВ «Електрум ЛТД» 10.02.2015 направлено засобами поштового зв'язку на адресу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Фастівське відділення) податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року із додатками.

Разом з податковою декларацією до Васильківської ОДПІ (Фастівське відділення) було направлено доповнення до податкової декларації від 10.02.2015 за вих. №5, в яких позивач зазначив про те, що товариство позбавлено можливості скласти звітність за січень 2015 року в електронному вигляді через відсутність електронного шаблона цієї звітності.

Зазначену декларацію отримано Васильківською ОДПІ 14.02.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Васильківська ОДПІ листом від 16.02.2015 №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року разом із додатками до неї визнані не прийнятими (не вважаються податковою звітністю) у зв'язку з порушенням вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Вважаючи прийняте Васильківською ОДПІ рішення протиправним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10 рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач оскаржив спірне рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 05.06.2015 №11803/6/99-99-11-02-02-15 продовжено строк розгляду скарги позивача до 17.07.2015.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15 залишено без змін рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позов, колегія суддів суду першої інстанції виходила з того, що обов'язок відобразити показники (дані) податкової декларації в електронних базах покладений на контролюючий орган нормами чинного податкового законодавства України, а відсутність в електронних базах, у тому числі в картці особового рахунку, відомостей, зазначених позивачем у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з часу її подання, має наслідком невідповідності інформації у базах даних податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, та призводить до недостовірності податкового обліку. У зв'язку з цим, суд першої інстанції вважає обґрунтованою вимогу позивача про зобов'язання Васильківської ОДПІ включити до облікових даних ТОВ «Електрум ЛТД» в інформаційних базах даних ДФС України відомості з поданої ТОВ «Електрум ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації.

Також суд першої інстанції зазначив, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження ГУ ДФС у Київській області та ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів. Рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку. Таке рішення не створює для позивача юридичних наслідків, отже, за результатами вирішення податкового спору в порядку адміністративного оскарження, та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

В апеляційній скарзі позивач звертає увагу на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та винесення рішення неповноважним складом суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС) попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, попереднє судове засідання проводиться суддею-доповідачем одноособово.

Частиною 1 ст. 121 КАС визначено виключний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками підготовчого провадження: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) зупинення провадження у справі; 3) закриття провадження у справі; 4) закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

Однак, у даній справі, за наслідками підготовчого провадження суд першої інстанції прийняв рішення про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження. Тобто судовий розгляд даної справи у судовому засіданні не здійснювався.

З урахуванням того, що попереднє судове засідання проводиться виключно з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку, то у зв'язку з не проведенням судового розгляду справи, сторони були позбавлені можливості взяти участь у розгляді справи надати свої усні пояснення по суті спору, звернути увагу суду на окремі аспекти справи тощо, оскільки фактично такий розгляд не відбувся.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 КАС адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Таким чином, у зв'язку з тим, що у даній справі оскаржується рішення центрального органу виконавчої влади - Державної фіскальної служби України, то розгляд справи в окружному адміністративному суді має здійснюватися колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КАС суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 КАС визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Частиною 6 ст. 151 КАС встановлено, що порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пп. 2.3.33 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду № 30 від 26.11.2010, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (далі - Положення) у разі необхідності розгляду судової справи колегією суддів у суді першої інстанції після проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснюється автоматичне визначення складу колегії суддів у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів (додаток 2), що автоматично створюється автоматизованою системою.

З аналізу наведених норм вбачається, що визначення складу колегії суддів здійснюється виключно автоматизованою системою документообігу суду та підтверджується відповідним протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів.

Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 головуючим суддею у ході підготовчого провадження одноособово було визначено склад суду та встановлено, що справа розглядатиметься колегією суддів у складі: головуючого судді - Балакицького А.І., суддів Лапія С.М., Щавінського В.Р. Тільки після цього, було здійснено автоматичне визначення складу колегії суддів, що підтверджується протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів.

Тобто з наведеного вбачається, що було порушено принцип, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС щодо об'єктивного та неупередженого розподілу справ між суддями, а тому в силу п. 5 ч. 1 ст. 27 КАС, колегія суддів у складі головуючого судді - Балакицького А.І., суддів Лапія С.М., Щавінського В.Р. не могла брати участь в розгляді адміністративної справи у зв'язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, розглядом і вирішенням справи неповноважним судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення апеляційної скарги в частині, що стосується скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права, та скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року з прийняттям нової постанови.

Так, розглянувши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті податкової декларації позивача, податковий орган виходив з того, що її має бути подано засобами електронного зв'язку, а не надіслано поштою.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що платники податків вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації тільки у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами ПК.

Так, згідно з абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Аналогічна норма міститься у п. 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13, в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічну позицію місять положення п. 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13), відповідно до якого декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, наведені норми встановлюють інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з ПДВ, яка має бути подана виключно в електронній формі. Тобто у даному випадку п. 49.3 ст. 49 ПК застосуванню не підлягає, а у платника податку відсутнє право вибору способу подачі декларації з ПДВ.

Колегія суддів відхиляє твердження позивача про те, що у товариства виникло право направити декларацію з ПДВ поштою у зв'язку з подачею разом з цією декларацією, відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПК, доповнень, які не мають відповідної електронної форми та складаються у довільній формі. Апеляційний суд наголошує на тому, що подання разом із декларацією з ПДВ доповнень не звільняє платника податків від обов'язку подати таку податкову декларацію в електронній формі. При цьому, платники, які подають податкові декларації засобами електронного зв'язку можуть подавати пояснення, додатки тощо, які не мають затвердженого формату (стандарту) електронного вигляду, до контролюючих органів особисто або через уповноважену на це особу. Також, такі документи можна додатково надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 № 1503/12/13-12 було роз'яснено, що процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, отримавши податкову декларацію та перевіривши її на відповідність п.п. 48.3 та 48.4 ПК, настає етап вирішення питання про реєстрацію такої декларації.

За змістом п. 49.9 ст. 49 ПК посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника виключно за умови дотримання платником податків вимог цієї статті 49 (у тому в числі в частині подання декларації з ПДВ в електронному вигляді).

Тобто, встановивши, що податкову декларацію подано не передбаченим законом способом, у податкового органу не виникає обов'язку з її реєстрації, а отже і прийняття такої декларації.

Крім того, варто наголосити на тому, що договір про визнання електронних документів від 12.12.2014 № 121220141 (а.с. 21-23), укладений позивачем з Васильківською ОДПІ Міндоходів у Київській області, яким передбачено можливість позивача подавати податкову звітність засобами телекомунікаційного зв'язку, на момент подання спірної податкової звітності був дійсним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» є правомірним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, а отже у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, з огляду на правомірність неприйняття спірної податкової звітності, не підлягають також і задоволенню вимоги щодо зобов'язання Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ «Електрум ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Щодо оскарження рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15 та рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пп. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 56.1. ст. 59 ПК передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п. 56.2, 56.3 ст. 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняте податковою інспекцією - Васильківською ОДПІ рішення про відмову у прийнятті податкової звітності позивач оскаржив в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління ДФС у Київській області, яке рішенням від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10 залишило скаргу позивача без задоволення.

Відповідно до п. 56.6 ст. 56 ПК у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Так, позивач оскаржив спірне рішення до контролюючого органу вищого рівня -Державної фіскальної служби України, який рішенням від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15 залишив без змін рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10, а скаргу позивача - без задоволення.

Пунктом 56.10 ст. 56 ПК передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику є Державна фіскальна служба України.

За таких обставин, п. 56.10 ст. 56 ПК прямо передбачено право позивача на оскарження рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15. Крім того, з урахуванням п. 56.21 ст. 56 ПК (щодо тлумачення суперечних правових норм на користь платника податку) колегія суддів також дійшла висновку про можливість оскарження позивачем рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10.

Разом з цим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено вище, податкова інспекція правомірно відмовила позивачу у прийнятті податкової звітності з ПДВ, а тому відмова у задоволенні скарг позивача Державною фіскальною службою України та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області є обґрунтованою.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що стосуються відсутності у Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області повноважень на перегляд рішень територіальних органів ДФС з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 120 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

У даному випадку повноваження Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо розгляду скарг платників податків на рішення нижчестоящих контролюючих органів, та власне обов'язок прийняття ними рішення за результатами розгляду таких скарг встановлено не лише підзаконним нормативно-правовим актом (Положенням про ДФС), а законом - ПК (зокрема ст. 56).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, справу розглянуто в суді першої інстанції неповноважним складом суду, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 26.02.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.