Постанова № 56129229, 02.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02 лютого 2016 року Справа № 814/4027/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Суддя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54046 до відповідачаГенерального штабу Збройних Сил України в особі начальника Генерального штабу Збройних Сил України Муженка Віктора Миколайовича, Повітрофлотський просп., 6, м. Київ 168, 03168 провизнання протиправними дії, зобов"язання вчинити певні дії,в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив визнати протиправними дії начальника Генерального штабу Збройних Сил України, скасувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06.10.2015р. №385, поновити його на посаді начальника відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку з виплатою матеріального і грошового забезпечення за час незаконного звільнення. Посилався на недоведеність його вини у вчиненні дисциплінарного правопорушення, відсутність притягнення його до адміністративної або кримінальної відповідальності, та відповідно на незаконність його звільнення.

В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав, що на позивача дисциплінарне стягнення було накладено правомірно.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу у Збройних Силах України. Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 15 вересня 2015 року №352 ОСОБА_1 було призначено начальником відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку (а.с. 186).

04.10.2015 року позивач у позаслужбовий час, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м.Миколаєві, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграду, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження (а.с. 89).

На час ДТП у позивача були відсутні документи на право управління транспортним засобом та на право володіння цим засобом.

В момент зіткнення в автомобілі НОМЕР_2 знаходилося четверо пасажирів, в тому числі неповнолітня особа та жінка у стані вагітності.

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження, винесеної Військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону 30.12.2015р., внаслідок зазначеного ДТП один із пасажирів автомобіля «Volksvagen Passat» отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Пасажирка, яка перебувала у стані вагітності 06.10.2015 року поступила на стаціонарне лікування до пологового будинку, де знаходилася до 18.10.2015р.

Як вбачається з пояснень працівників органів внутрішніх справ, а також військової служби правопорядку (а.с. 169, 171-172, 175, 177, 179-180) безпосередньо після вчинення ДТП у позивача ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп'яніння: порушення координації руху, виражене тремтіння пальців рук, порушене мовлення, поводження не відповідно обстановці. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що у ОСОБА_1 були окремі ознаки алкогольного сп'яніння, але вони припускають, що такий стан у нього міг виникнути і через шок та травми від ДТП.

В подальшому позивача було доставлено до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, але від проведення такого огляду позивач відмовився, про що лікарем було складено відповідний висновок (а.с. 190).

В судовому засіданні позивач пояснив, що відмовився від проходження медчиного огляду, оскільки, на його думку, процедура такого огляду не відповідала процедурі, що міститься у спільному наказі Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2009р. №400/666. На думку позивача, лікар був зобов'язаний одразу взяти в нього кров на аналіз, а лікар спочатку запропонував йому здійснити подих у трубку, що він вважав для себе принизливим.

Таке твердження позивача суд вважає надуманим, оскільки зазначеним нормативним актом послідовність дій лікаря при проведенні медичного огляду не визначена, крім того цим нормативним актом допускається використовуваня вимірювальної техніки та обладнання, дозволеного Міністерством охорони здоров'я (п.3.9 Наказу №№400/666).

При опитуванні в рамках службового розслідування фельдшер кабінету експертиз пояснив, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, але у нього із роту спостерігався запах алкоголю (а.с. 182).

Як вбачається із листа лікарні швидкої медичної допомоги та доданої до нього копії журналу реєстрації амбулаторних хворих, ОСОБА_1 поступив до лікарні швидкої медичної допомоги 05.10.15р. об 00 год 17 хвилин. Кров на аналіз не набиралася.

Як вбачається із копії амбулаторної карти ОСОБА_1, яка була надана лікарнею швидкої медичної допомоги на запит суду, 05.10.15р. о 00:17 год ОСОБА_1 було оглянуто лікарем-нейрохірургом, який зазначив, що зі слів самого ОСОБА_1, останній вживав алкоголь. При огляді ОСОБА_1 лікар відзначив, що в нього з роту відчувався запах алкоголю (а.с. 142 зворот).

В судовому засіданні на запитання суду позивач пояснив, що в перед скоєнням ДТП алкоголь не вживав, інші алкоголевмісні речовини також не вживав, ліки не приймав. Не може пояснити, чому лікарі зробили такі записи в амбулаторній карті.

Актом службового розслідування від 06.10.2015р. №45-2015/100кср, яке було проведено відповідно до наказу командира військової частини А1495 від 04.10.2015р. №306 було встановлено порушення з боку позивача абзацу 2 ст.6, абзацу 2 статті 11, статті 13, абзацу 1 статті 49, абзацу 8 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2,6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також п.п. 2.5, 11.4, 13.3 Правил дорожнього руху України, статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (а.с. 16-17).

Наказом Генерального штабу Збройних Силу України від 06.10.2015 року №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», було встановлено, що позивач ОСОБА_1 вчинив ДТП при вищезазначених обставинах, при цьому не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння. Також в наказі було зазначено, що позивач порушив вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статті 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Силу України щодо обов'язку військовослужбовця дотримуватися законів України, обов'язку командира (начальника) показувати приклад дисциплінованості, неухильного дотримання вимог законодавства, порушив вимоги п.2.1, 2.5. Правил Дорожнього руху, статті 16 Закону України «Про дорожній рух».

Зазначеним наказом за порушення перелічених вище нормативних актів на позивача було накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі - Дисциплінарний статут), передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

У п.68 Дисциплінарного статуту України передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до п.84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно із п. 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згядно з п.92 Дисциплінарного статуту, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

Таке дисциплінарне стягнення, як звільнення щодо старших офіцерів, відповідно до статей 12, 74 Дисциплінарного статуту був вправі накладати головнокомандувач Збройних сил України що всіх підлеглих офіцерів.

Тому посилання позивача про те, що службове розслідування було призначене одним командиром, а дисциплінарне стягнення накладено вищим командиром, а тому таке стягнення є незаконним - не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Так, командир військової частини, встановивши, що немає влади накладати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби, правомірно передав це питання на вирішення вищому командиру, який має таку владу.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України передбачений обов'язок водія транспортного засобу пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану сп'яніння.

Пунктом 11.4 Правил дорожнього руху визначено, що водій на дорозі з двохстороннім рухом, яка має щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїзджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Як встановлено по даній справі, зазначені вимоги закону позивачем дотримані не були.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України.

Статтею 49 зазначеного закону передбачено, що Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

При цьому суд відзначає, що військовослужбовці, як особи, які перебувають на публічній службі, повинні постійно виконувати вимоги Статуту, підтримувати авторитет Збройних Сил України як у службовому, так і повсякденному житті.

Як пояснив представник відповідача, зазначений випадок із позивачем набув широкого оголошення через засоби масової інформації та інтернет, викликав негативну реакцію у суспільстві.

Суд також зважає на те, що позивач, як керівник структурного підрозділу служби правопорядку Збройних Сил України, сам повинен був контролювати дотримання правопорядку іншими військовослужбовцями, а тому його беззаперечна правова поведінка та правова культура повинні викликати довіру та повагу до військової служби правопорядку. Вчинення ним ж порушення закону підриває авторитет такого органу як серед військовослужбовців, так і у суспільстві.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач дійсно вчинив дисциплінарне порушення по службі, за яке до нього було правомірно застосовано дисциплінарну відповідальність.

Щодо посилань позивача на те, що за вказані порушення закону його не було притягнуто ані до адміністративної ані до кримінальної відповідальності, суд відзначає таке.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Але це не виключає можливості притягнути особу до різних видів відповідальності за одне і те саме порушення закону, зокрема до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності.

Отже притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності не може бути обов'язковою передумовою для дисциплінарної відповідальності.

В той же час вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення підтверджується дослідженими матеріалами справи.

Щодо міри дисциплінарного стягнення, який було застосовано відповідачем, то це питання є виключною компетенцією відповідного командира, який на власний розсуд з урахуванням обставин справи вирішує до якого виду дисциплінарного стягнення притягти винну особу. Саме командир повинен був врахувати і характеризуючи дані на порушника і факт його участі в антитерористичній операції.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.