Постанова № 56129221, 18.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року (о 16 год. 45 хв.) Справа № 808/9136/15 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області

до Управління Державної Автомобільної Інспекції ГУМВС України в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області (ГУ МВС України в Запорізькій області, далі - відповідач 1), в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплати грошових коштів позивачу згідно наказу №454о/с від 05.11.2015.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Кодексу законів про працю України та зазначає, що на підставі наказу ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 був звільнений у запас за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з виплатою компенсації за 25 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році, виплатою премії за останньою посадою за період з 01 листопада до 06 листопада 2015 року у розмірі 120 відсотків та з виплатою одноразовою грошової допомоги при звільненні. Проте, грошові кошти згідно наказу №454 о/с від 05.11.2015 позивачу не виплачені. Крім того, вказує, що згідно ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Ураховуючи викладене, вважає, що оскільки належні йому суми не були виплачені у день звільнення та заборгованість за переліченими сумами є непогашеною на момент подання адміністративного позову, тому відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 05.11.2015 по день ухвалення судом рішення. На підставі вищевикладеного, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.01.2016 на підставі статті КАС України залучено до справи як другого відповідача Управління Державної Автомобільної Інспекції ГУМВС України в Запорізькій області (далі - УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, відповідач 2).

Позивач у судове засідання не з'явився, проте 12.01.2016 надав суду клопотання (вх. № 891) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою від 18.02.2016 про уточнення прохальної частини адміністративного позову, у якій вказує, що 28.12.2015 на його рахунок від УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області надійшли грошові кошти у розмірі 1 819,02 грн., які ним фактично отримано. Також керуючись ст. 137 КАС України вважає за необхідне уточнити прохальну частину позовних вимог та викласти їх у такій редакції:

визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати здійснити нарахування та виплати позивачу згідно наказу №454 о/с від 05.11.2015;

стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 05.11.2015 по день ухвалення судовим рішенням.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав та через канцелярію суду подав заперечення від 01.02.2016, у яких, зокрема, зазначає, що на момент звільнення у позивача календарна вислуга для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні складала 5 років 06 місяців 09 днів, при цьому, у відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше, а тому підстав для її виплати позивачу не має. Також, вказує, що позивач проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування міста Запоріжжя. Посилається на п. 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та зазначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби, таким чином, УДАІ ГУ МВС України і повинно виплачувати грошове забезпечення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, проте 01.02.2016 надав суду клопотання (вх. №3535) про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 2 у судове засідання також не з'явився, проте 18.02.2016 звернувся до суду із заявою (вх. №5892) про розгляд справи без його участі. Просить долучити до матеріалів справи довідку щодо грошового забезпечення позивача від 18.02.2016 №10/7-603.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно наказу ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 454 о/с ОСОБА_1, інспектора дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування міста Запоріжжя ГУ МВС, було звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів). За вказаним наказом позивачу належить виплатити компенсацію за 25 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році, премії за останньою посадою за період з 01 листопада до 06 листопада 2015 року у розмірі 120,0%. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 05 років 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 06 років 07 місяців 29 днів. .

Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області від 18.02.2016 №10/7-603 грошове забезпечення старшому сержанту ОСОБА_1, звільненого з органів внутрішніх справ згідно наказу від 05.11.2015 №454 о/с за період 01.11.2015-06.11.2015, нараховано у розмірі 1896,79 грн. Сума розрахована без утримання Єдиного соціального внеску (2,6% - 49,32 грн.) та військовий збір (1,5% - 28,46 грн.) = 1 819,01 грн., які були зараховані згідно відомості №123 від 23.12.2015 на картрахунок позивача 29.12.2015. Компенсація за 25 діб невикористаної відпустки за 2015 рік нарахована у сумі 2 079,00 грн. На даний час не виплачена.

У зв'язку з не проведенням з позивачем повного розрахунку при звільненні останній звернувся із даним позовом до суду, у якому також просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2015 по день ухвалення судового рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Згідно пункту 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

На підставі наказу МВС України від 30.11.2015 №1532 «Про ліквідацію Департаменту ДАІ МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь ДАІ ГУ МВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях наказано, зокрема, ліквідувати УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області.

Згідно інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.01.2016, УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 08804940) з 07.12.2015 перебуває в стані припинення. Запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи до реєстру на час розгляду справи у суді не внесено.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування міста Запоріжжя ГУ МВС та був звільнений з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 на підставі наказу від 05.11.2015 №454 о/с.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був працівником УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, а тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення грошового забезпечення та середнього заробітку за час затримки з ГУ МВС України в Запорізькій області.

За вищевказаним наказом виплаті підлягали, зокрема:

Посадовий оклад - 116,00 грн.;

Оклад за звання - 10,00 грн.;

Вислуга років - 25,20 грн.;

Надбавка за ОВЗ - 75,60 грн.;

Нічні - 6,55 грн.;

Святкові - 30,48 грн.;

Премія за жовтень 2015 року - 1 360,80 грн.;

Премія за листопад 2015 року - 272,16 грн.;

Всього - 1896,79 грн., з урахуванням ЄСВ та військового збору складає 1 819,01 грн. Указана сума була сплачена позивачу на його картковий рахунок 29.12.2015, що саме позивачем визнано у заяві від 18.02.2016.

Крім того, при звільнені позивачу належало виплатити компенсацію за 25 діб невикористаної відпустки за 2015 рік нарахована у сумі 2 079,00 грн., яка на даний час не виплачена, що саме представником відповідача 2 визнано.

В доводах представник відповідача 2 зазначив, що вказана сума буде виплачена після надходження відповідних коштів на рахунки ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області.

Щодо посилань позивача на необхідність виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні суд зауважує, що відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі звільнення зі служби за віком, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Згідно наказу ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 №454 о/с вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 05 років 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 06 років 07 місяців 29 днів, а тому підстав для її виплати позивачу не має.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача 2 щодо невиплати позивачу належної йому суми грошового забезпечення у день звільнення, а також необхідності стягнення компенсації за 25 діб невикористаної відпустки за 2015 рік у сумі 2 079,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у суді повний розрахунок з позивачем (заборгованість по невиплаченій заробітній платі при звільненні) відповідачем 2 на даний час не проведено, що саме підтверджено позивачем та представником відповідача 2.

Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача з УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, як роботодавця, середній заробіток за час затримки за кожен день затримки, починаючи з дня звільнення (06.11.2015) та по день ухвалення судового рішення (18.02.2016).

Визначаючи розмір грошового забезпечення за фактично відпрацьований час та за час вимушеного прогулу суд застосовує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5.8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із змісту довідки УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області від 01.02.2016 №10/7-29 про середню заробітну плату позивача вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці (вересень та жовтень 2015 року), що передують місяцю звільнення складає 99,83 грн.

Таким чином, кількість днів затримки розрахунку з дня звільнення з 06.11.2015 по день ухвалення рішення 18.02.2016 становить 105 календарних днів, у зв'язку з чим сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню становить 99,83 грн. *105 календарних днів = 10 482,15 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління Державної Автомобільної Інспекції ГУМВС України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 08804940) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсації за 25 діб невикористаної відпустки за 2015 рік у сумі 2 079,00 грн. (дві тисячі сімдесят дев'ять гривень 00 копійок) згідно наказу №454 о/с від 05.11.2015.

Стягнути з Управління Державної Автомобільної Інспекції ГУМВС України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 08804940) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 06.11.2015 по день ухвалення судовим рішенням у розмірі 10 482,15 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні п'ятнадцять копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак