Постанова № 56129186, 10.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4728/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Деміхіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2015 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.11.2015 № 0005582205/599 та № 0005572205/598.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, викладені в акті перевірки № 255/16-03-22-05-12/00446782 від 10 листопада 2015 року, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом МПП "Будматкомплект" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, на думку позивача, податкові повідомлення - рішення від 25.11.2015 № 0005582205/599 та № 0005572205/598 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Також відповідач зазначив, що в наданих до перевірки первинних документах, отриманих від МПП "Будкомплект", встановлено оформлення первинних документів з порушенням чинного законодавства. Відповідач зауважив, що встановлено відсутність у МПП "Будматкомплект" основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Також відповідачем встановлено, що ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" здійснило видимість придбання товарів від МПП "Будматкомплект", які в дійсності ним не реалізувались, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складення рахунків-факту, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 21.10.2015 по 03.11.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький місьмолокозавод" з питань взаємовідносин, в тому числі, МПП "Будматкомплект" за січень-квітень 2015 року за січень-квітень 2015 року та правомірність відображення їх в податковій звітності. За наслідками вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки № 255/16-03-22-05-12/00446782 від 10 листопада 2015 року, згідно з висновками якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки № 255/16-03-22-05-12/00446782 від 10 листопада 2015 року, відповідачем 25 листопада 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення

№ 0005572205/598, яким ПАТ "Кремечуцький міськмолокозавод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 57 542 грн. 55 коп., в тому числі основний платіж - +38 361 грн. 70 коп., штрафні (фінансові) санкції - 19 180 грн. 85 коп. /т. 1 а. с. 58/;

№ 0005582205/599, яким ПАТ "Кремечуцький міськмолокозавод" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 701 грн. 04 коп. /т. 1 а. с. 60/.

Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені цією статтею.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом ставиться під сумнів операції щодо придбання позивачем у ПАТ "Будматкомплект" товарів.

Між позивачем (покупець) та Малим приватним підприємством "Будматкомплект" (постачальник) укладені договори поставки № 000013250 від 10.09.2014, № 000017112 від 01.04.2015, аналогічні за змістом, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов цього договору (пункт 1.1 Договору). Постановка товару покупцю здійснюється на склад покупця за адресою м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 14/69 (пункт 3.1 Договору).

Так, МПП "Будматкомплект" виписані видаткові накладні /т. 1 а. с. 115-213/, податкові накладні /т. 1 а. с. 79-113/.

Оплату за товар було здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями /т. 1 а. с. 214-239, т. 2 а. с. 21-27/.

МПП "Будматкомплект" здійснило доставку товарів, на підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних /т. 1 а. с. 116-213/.

Придбаний товар було використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надав прибуткові накладні /т. 2 а. с. 67-99/, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні вимоги на списання матеріалів /т. 2 а. с. 100-150/.

Відповідач зазначив, що в наданих до перевірки первинних документах, отриманих від МПП "Будкомплект", встановлено оформлення первинних документів з порушенням чинного законодавства. Так, відповідач в акті перевірки зазначила, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, відсутні повні дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження товару, замість цього у даних графах зазначено лише м. Кременчук, тому перевіркою не можливо встановити фактичне переміщення товару з м. Кременчук до м. Кременчук, також відсутні реквізити осіб, відповідальних за отримання товару.

Так, з наданих позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що в графі "Вантажовідправник" зазначено МПП "Будматкомплект", АДРЕСА_1, в графі "Вантажоодержувач" зазначено ПАТ "Кременчуцький міськомолокозавод", вул. 40 років Жовтня, 14/69, м. Кременчук, в графах "пункт навантаження" та "пункт розвантаження" зазначено м. Кременчук. Також, позивач надав до суду витяг з журналу довіреностей /т. 2 а. с. 50-66/ на підтвердження видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від МПП "Будматкомплект".

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" та МПП "Будматкомплект" з придбання товарів.

Суд не погоджується з доводами податкового органу щодо недотримання позивачем вимог законодавства при оформленні товарно-транспортних накладних, з тих підстав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, окремі недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна щодо повного зазначення адреси відвантаження та розвантаження, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Висновки про безтоварність та нереальність господарських операцій між позивачем та МПП "Будматкомплект" ґрунтуються також на податковій інформації від 28.09.2015 № 1229/7/16-03-22-02, від 20.10.2015 № 1610/7/16-03-22-02 стосовно МПП "Будматкомплект".

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в податковій інформації. А відтак, такі довідки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 25.11.2015 року № 0005572205/598, № 0005582205/599 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.11.2015 року № 0005572205/598, № 0005582205/599.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (ідентифікаційний код 00446782) за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1338, 66 грн. (одна тисяча триста тридцять вісім гривень шістдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15.02.2016.

Суддя Р.І. Молодецький