Постанова № 56127332, 16.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2016 справа №908/5428/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 довіреність б/н від 08.05.2015р. Не зявився. Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від14 січня 2016 р. (повний текст складено та підписано 15.01.2016р.) у справі№ 908/5428/15 (суддя І.В.Давиденко) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН, м. Василівка, Запорізька область доПублічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя простягнення заборгованості в сумі 44 860,81 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2015р. у справі №908/5428/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН, м. Василівка, Запорізька область до Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 47 941,30 грн.(з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 0801/16-1 від 08.01.2016р.), яка складається з суми основного боргу у розмірі 41 011,05 грн., пені у розмірі 4294,95грн., втрат від інфляції у розмірі 2050,55 грн., 3% річних у розмірі 584,75грн. задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 41011,05 грн. основного боргу, 4257,40 грн. пені, 2050,55 грн. збитків від інфляції, 584, 63грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано доказів виконання п.4.1.2., 3.4.1. та 3.4.2 Договору щодо надання відповідачу, зокрема, рахунку на оплату поставленого товару та інших документів. Крім того, посилається на відсутність підстав для стягнення суми пені.

Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомв. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН, м. Василівка, Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 47 941,30 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 41 011,05 грн., пені у розмірі 4294,95 грн., втрат від інфляції у розмірі 2050,55 грн. та 3% річних у розмірі 584,75грн.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №79 від 05.01.2015р. в частині оплати вартості продукції, отриманої за видатковими накладними №285 від 17.03.2015р., № 565 від 18.05.2015р., №829 від 30.06.2015р.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на суму 41 011,05 грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковими накладними, рахунками фактурами, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач не оплатив, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 41 011,05 грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №79 від 05.01.2015р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 05.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя (надалі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН, м. Василівка, Запорізька область (надалі Постачальник) укладено договір поставки №79 (надалі Договір).

Пунктом 1.1. Договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі Товар), в асортименті та за цінами, вказавши у Додатку (специфікації) та додаткових угодах до даного договору, які є невідємною частиною, а Покупець зобовязується прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Приписами п. 2.2 Договору зазначено, що у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються також такі відомості, зокрема, повне найменування товару, загальна кількість товару, кількість кожного найменування товару, ціна кожного найменування товару, тощо.

Пунктом 3.4.1 Договору встановлено, що разом з поставкою товару Постачальник зобовязується надати Покупцю оригінали документів, зокрема, рахунок-фактуру, видаткову накладну на відпуск товару, акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).

Відповідно до п. 4.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.15р. до Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 45 календарних днів за умови виконання п. п. 4.1.2., 4.1.4 цього Договору.

Згідно з п. 4.2.1 Договору встановлено, що Покупець зобовязаний своєчасно здійснити оплату за поставлений товар в терміни, зазначені в специфікаціях або додаткових угодах, які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього Договору.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2015р. включно. (п.12.1 Договору), тобто на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Договір поставки №79 від 05.01.2015р. підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Додатком № 1 від 05.01.15р. до Договору, що є специфікацією № 1 та Додатковою угодою № 1 від 01.04.15р. сторонами узгоджено найменування, кількість, ціну товару, який Постачальник зобовязується передати Покупцю.

Як встановлено господарським судом, позивач поставив, а відповідач за видатковими накладними №285 від 17.03.2015р., № 565 від 18.05.2015р., №829 від 30.06.2015р. отримав товар до вказаного договору, загальною вартістю 41 011,05грн.

Фактичне отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладній в графі „отримав(ла)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №211 від 11.03.2015р., №494 від 15.05.2015р. та № 675 від 30.06.2015р. (копії залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.

Виходячи з вищевикладених умов Договору та факту здійснення поставки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо обовязку відповідача сплатити вартість отриманого від позивача за видатковою накладною №285 від 17.03.2015р. товару в строк до 01.05.2015р., за видатковою накладною № 565 від 18.05.2015р. у строк до 02.07.2015р. та за видатковою накладною №829 від 30.06.2015р. у строк до 14.08.2015р.

Позивачем для сплати вартості поставленого товару виставлено відповідачу наступні рахунки: № 549 від 17.03.2015р., №1107 від 18.05.2015р., №1578 від 30.06.2015р.

При цьому, колегією суддів не приймається посилання апелянта на порушення з боку позивача п. 4.1.2 Договору, а саме, в звязку з відсутністю доказів надання або направлення рахунків відповідачу за Договором, з огляду на наступне:

Пунктом 3.4.1 Договору встановлено, що разом з поставкою товару Постачальник зобовязується надати Покупцю оригінали документів, зокрема, рахунок-фактуру, видаткову накладну на відпуск товару, акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).

Розділ 6 Договору передбачає, що приймання товару по кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.65р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.66. № П-7 (п.п. 6.2, 6.3 Договору).

Приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 15.06.65. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Положеннями п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 25.04.66., визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обовязковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався, не надав доказів відмови від договору поставки №79 від 05.01.2015р., доказів повернення товару і іншого відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що вказане свідчить про передання відповідачу, документів, передбачених п.4.1.2. Договору у повному обсязі.

Крім того, пунктом 3.5. договору №79 від 05.01.2015р. передбачене право відповідача відмовитися від прийняття товару, без надання пояснень у випадку складання документів передбачених п.3.4 Договору з порушеням вимог або найменування та/або номенклатура, якісні та кількісні характеристики не відповідають назві та/або номенклатурі, якісним і кількісним характеристикам поставленого товару.

Однак, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від поставленого товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1.2 Договору в редакції Додатку № 1 від 05.01.15р., Додаткової угоди № 1 від 01.04.15р. до Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 45 календарних днів.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 1908/05 від 19.08.15р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН зазначило про наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів перед позивачем та про необхідність оплати вказаної вище заборгованості до 14.08.15р.

Також, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 0510/15 від 05.10.15р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН зазначило про наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів перед позивачем та про необхідність оплати вказаної вище заборгованості до 12.10.15р.

Однак, зазначені вимоги відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 41 011,05грн.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 41 011,05грн., Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41 011,05грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4294,95грн.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст.ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Пунктом. 10.6 Договору сторони передбачили, що в разі порушення термінів оплати за поставлений Товар згідно даного Договору більше 10-ти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11 календарного дня прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем допущено помилки при нарахуванні, тому апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача суми пені у визначеному судом першої інстанції розмірі, а саме 4 257,40грн.

При цьому, не приймаються доводи апеляційної скарги в частині не визначення позивачем розміру стягуваної пені, оскільки відповідно до умов п.10.6 договору, визначено обовязок відповідача сплатити позивачу пеню згідно діючого законодавства.

Позивач, в свою чергу, посилається на п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якого штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Одночасно, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У звязку з чим, зазначені твердження відповідача є безпідставними, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, останнім розраховано пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що є правомірним з огляду на наведені вище норми чинного законодавства.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 584,75 грн. та 3% річних у сумі 2050,55грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 584,75грн., а також інфляційних нарахувань за зазначений вище період у розмірі 2050,55грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірний арифметичний розрахунок та задоволення у повному обсязі інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 584,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2050,55грн.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №908/5428/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14 січня 2016 р. у справі № 908/5428/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Радіонова О.О.

ОСОБА_3