УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
___________
_______________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "23" лютого 2016 р. Справа № 906/26/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
при секретарі Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №142/16 від 05.02.2016;
від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 17.07.2013;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 720425,18грн
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 720425,18грн, з яких: 482404,63грн - основної заборгованості, 103896,72 - пені, 29757,86грн - штрафу, 94431,24грн - інфляційних нарахувань, 9934,73грн - 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені заперечив.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві №62 від 11.02.2016 на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір пені до 10%, а саме - до 10389,67грн, а в частині нарахованої пені поза межами позовної давності - відмовити в позові (а.с. 83-84), решту позовних вимог визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
28.05.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитор, позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (боржник, відповідач) укладено договір №14/12-125 про реструктуризацію заборгованості (далі - Договір) (а.с. 16-19).
У п.1.1 Договору сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (реструктуризацію), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1004-БО-10.
Загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1 цього договору складає 2318790,81грн, що підтверджується ОСОБА_2 звірки розрахунків (п.2.1. Договору).
Відповідно до п.2.2. Договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п.2.1. цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме:
за травень 2012 року в сумі 38646,51грн до 31.05.2012
за червень 2012 року в сумі 38646,51грн до 29.06.2012
за липень 2012 року в сумі 38646,51грн до 31.07.2012
за серпень 2012 року в сумі 38646,51грн до 31.08.2012
за вересень 2012 року в сумі 38646,51грн до 28.09.2012
за жовтень2012 року в сумі 38646,51грн до 31.10.2012
за листопад 2012 року в сумі 38646,51грн до 30.11.2012
за грудень2012 року в сумі 38646,51грн до 28.12.2012
за січень 2013 року в сумі 38646,51грн до 31.01.2013
за лютий 2013 року в сумі 38646,51грн до 28.02.2013
за березень 2013 року в сумі 38646,51грн до 29.03.2013
за квітень 2013 року в сумі 38646,51грндо 30.04.2013
за травень2013 року в сумі 38646,51грн до 31.05.2013
за червень2013 року в сумі 38646,51грн до 28.06.2013
за липень 2013 року в сумі 38646,51грн до 31.07.2013
за серпень2013 року в сумі 38646,51грн до 30.08.2013
за вересень 2013 року в сумі 38646,51грн до 27.09.2013
за жовтень 2013 року в сумі 38646,51грн до 31.10.2013
за листопад 2013 року в сумі 38646,51грн до 29.11.2013
за грудень 2013 року в сумі 38646,51грн до 31.12.2013
за січень 2014 року в сумі 38646,51грн до 31.01.2014
за лютий 2014 року в сумі 38646,51грн до 28.02.2014
за березень 2014 року в сумі 38646,51грн до 31.03.2014
за квітень 2014 року в сумі 38646,51грн до 30.04.2014
за травень 2014 року в сумі 38646,51грн до 30.05.2014
за червень2014 року в сумі 38646,51грн до 27.06.2014
за липень 2014 року в сумі 38646,51грн до 31.07.2014
за серпень2014 року в сумі 38646,51грн до 29.08.2014
за вересень 2014 року в сумі 38646,51грн до 30.09.2014
за жовтень 2014 року в сумі 38646,51грн до 31.10.2014
за листопад 2014 року в сумі 38646,51грн до 28.11.2014
за грудень2014 року в сумі 38646,51грн до 31.12.2014
за січень 2015 року в сумі 38646,51грн до 30.01.2015
за лютий 2015 року в сумі 38646,51грн до 27.02.2015
за березень 2015 року в сумі 38646,51грн до 31.03.2015
за квітень 2015 року в сумі 38646,51грн до 30.04.2015
за травень 2015 року в сумі 38646,51грн до 29.05.2015
за червень2015 року в сумі 38646,51грн до 30.06.2015
за липень 2015 року в сумі 38646,51грн до 31.07.2015
за серпень 2015 року в сумі 38646,51грн до 28.08.2015
за вересень 2015 року в сумі 38646,51грн до 30.09.2015
за жовтень 2015 року в сумі 38646,51грн до 30.10.2015
за листопад 2015 року в сумі 38646,51грн до 30.11.2015
за грудень 2015 року в сумі 38646,51грн до 31.12.2015
за січень 2016 року в сумі 38646,51грн до 29.01.2016
за лютий 2016 року в сумі 38646,51грн до 29.02.2016
за березень 2016 року в сумі 38646,51грн до 31.03.2016
за квітень 2016 року в сумі 38646,51грн до 29.04.2016
за травень2016 року в сумі 38646,51грн до 31.05.2016
за червень2016 року в сумі 38646,51грн до 30.06.2016
за липень 2016 року в сумі 38646,51грн до 29.07.2016
за серпень2016 року в сумі 38646,51грн до 31.08.2016
за вересень 2016 року в сумі 38646,51грн до 30.09.2016
за жовтень 2016 року в сумі 38646,51грн до 31.10.2016
за листопад 2016 року в сумі 38646,51грн до 30.11.2016
за грудень2016 року в сумі 38646,51грн до 30.12.2016
за січень 2017 року в сумі 38646,51грн до 31.01.2017
за лютий 2017 року в сумі 38646,51грн до 28.02.2017
за березень 2017 року в сумі 38646,51грн до 31.03.2017
за квітень 2017 року в сумі 38646,72грн до 28.04.2017.
Зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів у термін та сумі, встановлених у п.2.2 цього договору на відповідний місяць (п.2.3. Договору).
За умовами п.2.5. Договору у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Після повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони складають двосторонній акт звіряння розрахунків (п. 2.6. Договір).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникла на підставі договору №14/12-125 від 28.05.2012 про реструктуризацію заборгованості.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як суд зазначав вище, у п.2.2. Договору сторони визначили, що боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п.2.1. цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Проте, судом встановлено, що відповідач суму основного боргу погашав з порушенням узгоджених строків.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, за даними позивача, що, в свою чергу, не заперечується і відповідачем, станом на день звернення позивача до суду, внаслідок порушення строків погашення боргу згідно договору №14/12-125 від 28.05.2012 у боржника існувала заборгованість за період листопад 2014 року - листопад 2015 року в розмірі 482404,63грн.
Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 482404,63грн є доведеною та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 94431,24грн - інфляційних нарахувань за період жовтень 2013 року - листопад 2015 року і 9934,73грн - 3% річних за період 31.01.2013-30.12.2015.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки суми інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає їх правильними і такими, що здійснені згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 94431,24грн - інфляційних нарахувань і 9934,73грн - 3% річних.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 103896,72 - пені (за період листопад 2014 року - листопад 2015 року) та 29757,86грн - штрафу.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України).
За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили, що за невиконання або за неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства.
Відповідно до п.3.4. Договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2. цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки розміру штрафу і пені, суд вважає їх правильними і такими, що здійснені згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позов у частині стягнення 29757,86грн - штрафу.
Що стосується пені, то враховуючи клопотання відповідача, викладене у відзиві №62 від 11.02.2016 на позовну заяву, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 30% відсотків, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Проаналізувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, врахувавши його важке фінансове становище, наявність великої кредиторської заборгованості та значної дебіторської заборгованості з виплати заробітної плати працівникам, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені на 30%, тобто, до 72727,70грн.
Варто зазначити, що суд відмовляє відповідачу в клопотанні щодо відмови позивачу в позові в частині стягнення пені поза межами строків позовної давності, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).
Згідно абз.1 п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова) у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України).
Згідно п.4.4. Постанови правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому, господарським судам слід мати на увазі таке.
У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу (абз.1 п.4.4.1. Постанови).
За змістом п.4.4.1. Постанови до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Таким чином, враховуючи викладене, а також часткові платежі відповідача, які підтверджуються матеріалами справи, а саме - платіжними дорученнями №479 від 28.05.2015 (на суму 10000,00грн) і №613 від 02.07.2015 (на суму 10000,00грн) (а.с. 68-69), суд приходить до висновку, що строк позовної давності щодо заборгованості згідно договору №14/12-125 від 28.05.2012 в розмірі 482404,63грн був перерваний здійсненням зазначених платежів.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати суми боргу не надав, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу і 10389,67грн пені визнав.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 482404,63грн - боргу, 72727,70грн - пені, 29757,86грн - штрафу, 94431,24грн - інфляційних, 9934,73грн - 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У решті позову суд вважає за необхідне відмовити.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз.4 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями)).
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код 32794899) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827):
- 482404,63грн боргу;
- 72727,70грн пені;
- 29757,86грн штрафу;
- 94431,24грн інфляційних;
- 9934,73грн 3% річних;
- 10806,38грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 26.02.16
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2,3 - сторонам (рек. з повід.)
Судове рішення № 56127123, Господарський суд Житомирської області було прийнято 23.02.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 906/26/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: