Рішення № 56127121, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016

Справа №910/2886/15-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп»

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор»

2. Сільськогосподарського приватного підприємства «Чумаки»

про

стягнення 32 300 000,00 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача 1:

не з’явився

від відповідача 2:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» (надлам – ТОВ «Юнісон Груп») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юнісон фінанс» та Сільськогосподарського приватного підприємства «Чумаки» (надалі – СПП «Чумаки») про стягнення 32 300 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 2 зобов’язань за договорами безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №036/1 та №036/2 від 24.03.2014 р., №040, №041 та №042 від 06.05.2014 р. та №06/ЮГ-Ч від 14.07.2014 р., а також договору про надання послуг №1285М-С від 03.11.2014 р., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 32 300 000,00 грн.

Вимоги до відповідача 1 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки від 17.11.2014 р. ТОВ «Компанія з управління активами «Юнісон фінанс» поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за вказаними договорами, яке останнім належним чином не виконане.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.03.2015 р.

12.03.2015 р. представником відповідача 2 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на неукладеність договору про надання послуг №1285М-С від 03.11.2014 р., а також недоведеність позивачем факту надання відповідачу 2 безвідсоткової фінансової допомоги на завлену суму.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 15.04.2015 р. у зв’язку із неявкою представників відповідачів та неподанням витребуваних доказів.

15.04.2015 р. та 20.04.2015 р. представником відповідача 2 та позивача до канцелярії суду були подані клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/5903/15-г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. замінено відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юнісон фінанс» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор» (надалі – ТОВ «КУА «Ексельсіор»), розгляд справи відкладено на 27.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. зупинено провадження у справі №910/2886/15-г до набрання законної сили рішенням у справі господарського суду міста Києва №910/5903/15-г за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Чумаки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» про визнання договору недійсним.

22.12.2015 р. від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв’язку з набранням законної сили рішенням господарського суду міста Києві від 17.09.2015 р. у справі №910/5903/15-г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2016 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.01.2016 р.

Судове засідання 25.01.2016 р. не відбулося та було перенесено на 08.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2016 р. у зв’язку із неявкою представників сторін.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 01601, м. Київ, пл. Спортивна, 1-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Крім того, аналогічним витягом підтверджується місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 01014, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 10, на яку було відправлено ухвалу суду від 08.02.2016 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Більш того, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 22.02.2016 р. не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 24.03.2014 р. по 14.07.2014 р. між ТОВ «Юнісон Груп» (позикодавець) та СПП «Чумаки» (позичальник) були укладені договори безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №036/1 від 24.03.2014 р., №036/2 від 24.03.2014 р., №040 від 06.05.2014 р., №041 від 06.05.2014 р., №042 від 06.05.2014 р. та №06/ЮГ-Ч від 14.07.2014 р., умови яких є ідентичними (надалі – «Договори позики»).

Відповідно до п. 1.1 Договорів позики позикодавець зобов’язується передати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу (позику), а останній приймає у власність грошові кошти та зобов’язується повернути їх у визначений цим договором строк.

Пунктом 1.2 Договорів визначено, що сума грошових коштів передається позичальнику у національній валюті України на поворотній, безвідсотковій основі на певний строк. Умовами цих договорів не передбачено нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (відповідно до п.п. 14.1.257, п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 2.1 Договорів позики метою надання фінансової допомоги позичальнику є: для здійснення господарської діяльності позичальника.

За змістом п. 4.2 Договорів позики позичальник зобов’язаний повернути фінансову допомогу до 31.12.2014 р.

На виконання умов Договорів позики позивачем були перераховані на рахунок відповідача 2 грошові кошти у розмірі 5 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №100868 від 25.03.2014 р., №1349 від 13.05.2014 р., №2352 від 15.08.2014 р., №1856 від 24.06.2014 р., №100867 від 24.03.2014 р., №1350 від 13.05.2014 р., №1351 від 13.05.2014 р.

03.11.2014 р. СПП «Чумаки» (замовник) та ТОВ «Юнісон Груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 1285М-С (надалі – «Договір надання послуг»), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов’язується надавати замовнику комплекс інформаційних послуг, а замовник зобов’язується прийняти та сплатити виконавцеві послуги на умовах і протягом строку дії договору.

Пунктом 1.2 Договору надання послуг передбачено, що найменування, перелік, кількість та ціна послуг погоджуються сторонами та відображаються у актах наданих послуг.

За змістом п. 5.2 Договору надання послуг замовник перераховує а поточний рахунок виконавця винагороду за фактом виконаних робіт впродовж 10-ти банківських днів, з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання замовником рахунку-фактури.

Позивачем належним чином були виконані роботи на загальну суму 27 000 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками юридичних осіб актом надання послуг №1440 від 15.11.2014 р.

Спір у справі виник у зв’язку із наявністю зобов’язання відповідача 2 по поверненню на користь позивача позики у розмірі 5 300 000,00 грн., а також оплати наданих послуг на суму 27 000 000,00 гр.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи (платіжні доручення №100868 від 25.03.2014 р., №1349 від 13.05.2014 р., №2352 від 15.08.2014 р., №1856 від 24.06.2014 р., №100867 від 24.03.2014 р., №1350 від 13.05.2014 р., №1351 від 13.05.2014 р.) підтверджується перерахування позивачем та отримання СПП «Чумаки» 1 400 000,00 грн. на підставі Договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

За змістом п. 4.2 Договорів позики позичальник зобов’язаний повернути фінансову допомогу до 31.12.2014 р.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акт надання послуг №1440 від 15.11.2014 р.) вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем 2 прийнято послуги на суму 27 000 000,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом п. 5.2 Договору надання послуг замовник перераховує а поточний рахунок виконавця винагороду за фактом виконаних робіт впродовж 10-ти банківських днів, з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання замовником рахунку-фактури.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість відповідача 2 становить 32 300 000,00 грн., а строк виконання грошового зобов’язання ним на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Твердження відповідача 2, що Договір надання послуг є неукладеним судом на приймається до уваги з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд відзначає, що предметом господарського договору є господарські зобов'язання, за якими боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Умови про предмет договору повинні включати визначення матеріального об'єкта договірного зобов'язання, а саме:

- найменування (номенклатуру, асортимент) товару, сутність та перелік послуг, результат робіт;

- кількісні показники поставки продукції, виконання робіт, надання послуг;

- вимоги до їх якості, які визначаються посиланням на відповідні державні стандарти або на технічні умови, або вимоги, яким має відповідати товар (встановлюються у технічній документації, зразках, еталонах). В усякому разі товар, результати робіт, послуг мають бути придатними для використання у цілях, для яких вони призначені.

Із матеріалів справи вбачається, що під час укладення Договору надання послуг сторонами було погоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору (договору поставки).

При цьому, відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було вчинено дії, спрямовані на виконання умов Договору надання послуг (підписання акту надання послуг №1440 від 15.11.2014 р.), що свідчить про те, що такий договір було фактично укладено.

По-друге, рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/5903/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р., встановлено факт відповідності Договору надання послуг вимогам чинного законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/5903/15-г має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Крім того, твердження відповідача 2 про те, що надані позивачем платіжні доручення не є належними доказами перерахування суми позики судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

17.11.2014 р. між сторонами була укладена угода про порядок виконання грошових зобов’язань, згідно умов якої СПП «Чумаки» визнало і підтвердило, що станом на 17.11.2014 р. його заборгованість перед ТОВ «Юнісон Груп» за Договорами позики та Договором надання послуг складає 32 300 000,00 грн.

Таким чином, підписавши дану угоду відповідач 2 як позичальник за Договорами позики підтвердив факт отримання грошових коштів у розмірі 5 300 000,00 грн., перерахованих на його рахунок ТОВ «Юнісон Груп».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 2 грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 27 000 000,00 грн. на підставі Договорів позики та Договору надання послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

СПП «Чумаки» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Юнісон Груп» про стягнення з СПП «Чумаки» заборгованості у розмірі 27 000 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В частині позовних вимог до відповідача 1 про солідарне стягнення з відповідачем 2 суми заборгованості суд відмовляє з огляду на наступне.

17.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юнісон фінанс» (правонаступником якого є ТОВ «КУА «Ексельсіор») (поручитель) та ТОВ «Юнісон Груп» (кредитор) був укладений договір поруки (надалі – «Договір поруки»), відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов’язку СПП «Чумаки» (боржник) щодо виконання грошових зобов’язань за договорами, передбаченими ст. 2 цього договору, у загальному розмірі 33 000 000,00 грн.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що основними договорами є Договори позики та Договір надання послуг.

За змістом п. 3.1 Договору поруки поручитель зобов’язаний у разі порушення боржником обов’язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов’язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк, не пізніше 7 календарних днів з дня отримання вимоги, шляхом сплати грошових коштів у розмірі, встановленому відповідним основним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

В той же час, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження факту направлення позивачем на адресу відповідача 1 письмової вимоги про виконання грошового зобов’язання за Договором поруки.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору поруки, строк виконання відповідачем 1 грошового зобов’язання на суму 27 000 000,00 грн. як на момент звернення позивача до суду, так і на момент винесення рішення у даній справі, не настав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

В той же час судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем 1 грошового зобов’язання зі сплати заборгованості у розмірі 27 000 000,00 грн. не настав, а відтак порушеного права позивача по сплаті відповідачем 1 заборгованості у розмірі 27 000 000,00 грн. як на момент подання заяви, так і на момент розгляду даної справи по суті, не існувало.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юнісон Груп» про стягнення з ТОВ «КУА «Ексельсіор» як солідарного боржника заборгованості у розмірі 27 000 000,00 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 2, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства «Чумаки» (01014, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 10; ідентифікаційний код 31313240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 1-1 А; ідентифікаційний код 37545528) заборгованість у розмірі 27 000 000 (двадцять сім мільйонів) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 24.02.2016 р.

Суддя В.П. Босий