Рішення № 56127117, 17.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016Справа №910/4368/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотем" в особі ліквідатора ТОВ "Тотем", арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна спілка"

про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Колос О.М. - довіреність № б/н від 04.01.16;

від відповідача: Соколов В.В. - довіреність № б/н від 11.01.16, Договір про надання правової допомоги;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотем" в особі ліквідатора ТОВ "Тотем", арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна спілка" про визнання недійсною Додаткової угоди від 20.02.2012р. про припинення угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005р., що була укладена між ТОВ "Тотем" та ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода по припинення угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005р. укладена під впливом помилки, оскільки не було враховано, що виклавши та підписавши текст Додаткової угоди в редакції від 20.02.2012р., не враховано майнові інтереси ТОВ "Тотем", що мають істотне значення для банкрута. ТОВ "Тотем", укладаючи Додаткову угоду про припинення Угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005р. мало єдину мету - припинити зобов'язання перед фізичними особами та не мало на меті припиняти взаємовідносини з ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка", в частині власних майнових інтересів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2015 (суддя - Борисенко І.І.) у справі №910/4368/15-г в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТЕМ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. (далі - ТОВ "ТОТЕМ", Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна спілка" (далі - ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка", Відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди від 20.02.2012 про припинення угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду м.Києва від 11.06.2015 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 року у справі №910/4368/15-г Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/4368/15-г скасовано; справу №910/4368/15-г передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суд м. Києва №04-23/1975 від 01.04.2015 року "щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи №910/4368/15-г до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за наслідками якого справу було призначено на суддю Якименко М.М.

Ухвалою від 04.12.2015 року прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд на 23.12.2015 року.

23.12.2015 року позивач через відділ діловодства суду подав заяву про фіксацію судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом було задоволено.

Крім того, 23.12.2015 року позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну підстав позову про визнання недійсною додаткової угоди від 20.02.2012 про припинення угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005, що була укладена між ТОВ "Тотем" та ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка" в якій вказує на те, що в додатковій угоді від 20.02.2012 недостовірно зазначено загальний розмір зобов'язання позивача перед фізичними особами, що було переведено на відповідача, а саме замість 2 219 454, 94 грн. зазначено 7 500 000, 00 грн., внаслідок чого зазначено хибний висновок про неналежне виконання відповідачем зобов'язань та про наявність підстав для припинення угоди №2/03-1 від 28.03.2005 внаслідок таких дій позивачем було в прихований спосіб прощено борг на суму 5 280 545, 06 грн.; крім того, додаткову угоду від 20.02.2012 укладено в порушення ст. ст. 19, 22 Закону України "Про відновлення сплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та під час арешту майна позивача. Крім того, позивач вважає , що Додаткова угода від 20.02.2012 укладена під впливом помилки.

23.12.2015 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено на 26.01.2016.

22.01.2016 представник відповідача, через відділ діловодства суду подав заперечення на позовну заяву.

26.01.2016 в судовому засіданні оголошувалася перерва в розгляді справі у відповідності до ст. 77 ГПК України до 09.02.2016.

01.02.2016 відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення до матеріалів справи копій угод від 28.03.2005, від 19.08.2005, від 18.08.2005, від 20.02.2012 та копії рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/8139/14 від 11.08.2014.

09.02.2016 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення щодо заперечень відповідача на позовну заяву та доповнення до клопотання щодо витребування доказів.

09.02.2016 в судовому засіданні оголошувалася перерва в розгляді справі у відповідності до ст. 77 ГПК України до 17.02.2016.

15.02.2016 представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів, яке розглянуто в судовому засіданні 17.02.2016.

17.02.2016 позивач подав через відділ діловодства суду клопотання про залучення в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Укртранснафта", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укргазвидобування". Також позивачем подано клопотання в якому він просить суд вийти за межі позовних вимог та з інших підстав визнати недійсною Додаткову угоду від 20.02.2012 про припинення угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005. Та клопотання про витребування доказів.

Представник ПАТ "Промінвестбанк" подав заяву про залучення ПАТ "Промінвестбанк" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В задоволені вказаних клопотань, судом відмовлено в судовому засіданні.

17.02.2016 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зміни підстав позову, поданої 17.02.2012 відповідно до якої позивач вважає, що Додаткова угода від 20.02.2012 укладена в порушення ст. ст. 19, 22 Закону України "Про відновлення сплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та під час арешту майна позивача; Додаткова угода від 20.02.2012 укладена під впливом помилки та всупереч вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2005 року між позивачем, як учасником та відповідачем, як інвестором було укладено Угоду про дольову участь у будівництві №2/03-1 (надалі - Угода).

Відповідно до пункту 1.1 Угоди учасник надає інвестору грошові кошти з метою участі у будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 32, а інвестор по завершенню будівництва передає учаснику частину зведеної будови на умовах і обсягах визначених Угодою.

Об'єктом Угоди є будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, узвіз Герцена, 32 у Шевченківському районі м. Києва (пункт 2.1 Угоду).

Відповідно до пункту 2.2 Угоди запланований строк завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію - III квартал 2007 року.

Додатковою угодою №1 від 19 серпня 2005 року сторонами внесено зміни до п.п. 3.7, 6.1 Угоди, а саме визначено, що по завершенню повного циклу будівельних робіт "Інвестор" передає, а Учасник приймає по Акту прийому-передачі 2000 кв.м. житлової площі. Конкретний перелік квартир буде додатково узгоджений сторонами у додатковій угоді. Учасник зобов'язується перерахувати грошові кошти у розмірі 7 500 000 (сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ (20%) на розрахунковий рахунок інвестора у строк до 01 листопада 2005 року.

18 серпня 2005 року сторонами було підписано Додаткову угоду №2 щодо попереднього розподілу квартир у житлових будинках за адресою: м. Київ, узвіз Герцена, 32 у Шевченківському районі м. Києва, за умовами якої інвестор має передати учаснику 26 квартир загальною площею 2006, 87 кв.м.

20.02.2012р. між сторонами було укладено Додаткову угоду про припинення Угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005р. (надалі - Додаткова угода).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди сторони, керуючись ст. 599 ЦК України припиняють Угоду №2/03-1 від 28.03.2005р. про дольову участь у будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 32 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди у зв'язку з тим, що сторона 1 (ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка") прийняла на себе зобов'язання перед інвесторами-фізичними особами, з якими у сторони 2 (ТОВ "Тотем") виникли договірні відносини відповідно до угод про пайову участь у будівництві житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 32 у Шевченківському районі м. Києва на суму 7 500 000 (сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень), включаючи ПДВ, а сторона 2 (ТОВ "Тотем") передала стороні 1 (ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка") всі дійсні угоди сторони 2 (ТОВ "Тотем") про пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 32 у Шевченківському районі м. Києва з інвесторами-фізичними особами, Угода є виконаною належним чином відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України, а саме: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Додаткова угода підписана уповноваженими особами, а саме, від позивача - Директором Білоусом Олександром Олександровичем та від відповідача - Директором Кавацюком Тарасом Марковичем, які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками.

Додаткова угода є чинною з моменту її підписання сторонами (пункт 3 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди зобов'язання сторін за Угодою припиняються з моменту набрання чинності Додатковою угодою.

Таким чином, зобов'язання сторін за Угодою №2/03-1 від 28.03.2005р. про дольову участь у будівництві житлового будинку припинилися з 20 лютого 2012 року.

Посилання позивача на те, що Додаткова угода від 20.02.2012 укладена в порушення ст. ст. 19, 22 Закону України "Про відновлення сплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та під час арешту майна позивача, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду м. Києва №910/2673/13 про порушення провадження у справі про банкрутство позивача від 15.02.2013, тобто, через рік після укладення оскаржуваної угоди від 20.02.2013.

Позивач вважає, що вказана Додаткова угода про припинення Угоди про дольову участь у будівництві №2/03-1 від 28.03.2005р. є такою, що укладена внаслідок помилки. Однак, на підтвердження вказаного не надав суду доказів.

Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Договори вчинені під помилкою відносяться до договорів вчинених з недоліком волі. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства. Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Суд вказує, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Разом з тим, позивачем не доведено суду, окрім розрахунку можливості одержання користі від вчиненого правочину, інших власних майнових інтересів позивача, які не враховані спірною угодою від 20.02.2012 внаслідок помилки.

Із наданих документів вбачається, що ТОВ "Тотем" було посередником між фізичними особами та ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка", серед іншого суду не доведено, що ТОВ "Тотем" разом з фізичними особами інвестувало власні кошти або інше майно та мало власні господарські взаємовідносини з ТОВ "Архітектурно-будівельна спілка".

Суду також не доведено, розмір зобов'язань ТОВ "Тотем" перед фізичними особами, у зв'язку зі зменшення кредиторської заборгованості перед якими й було прийнято рішення, як пояснює позивач, укласти оскаржену додаткову угоду.

Суд наголошує на тому, що не має правового значення помилка щодо розрахунку користі від вчиненого правочину, помилка щодо мотивів правочину, а також неправильне тлумачення закону однією зі сторін, і такі помилки не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України.

Позивач не наддав суду доказів, які б свідчили про те, що волевиявлення хоча б одного із учасників договору на час його укладання не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, як не надав доказів і існуванню тих обставин, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним як такий, що вчинений під впливом помилки.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним" під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено пі обставини.

Судовим рішенням, яким встановлено преюдиціальні в розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, що мають вирішальне значення по даній справі, є рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2014 р. по справі № 910/8139/14. Даним Рішенням встановлено юридичний факт дійсності укладеної 20.02.2012 р. Додаткової угоди про припинення Угоди про дольову участь у будівництві № 2/03-1 від 28.03.2005 р.

Сторонами у справі № 910/8139/14 були позивач і відповідач, зазначене рішення набуло законної сили.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 24.02.2016 року.