Рішення № 56127062, 26.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.16р. Справа № 904/10732/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія", с. Прохорове, Одеська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос ЛТД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 91 473, 07 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 01/02-16 від 01.02.16 р., представник;

Від відповідача: ОСОБА_2, наказ № 22-К від 01.07.2008 р., директор.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення боргу у загальній сумі 50 000 грн., 37 466, 22 грн., що складають інфляцію грошових коштів; 4 006, 85 грн. річних.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на наступні обставии.

В 2013 р. між сторонами відбувались перемовини щодо укладення договору постачання обладнання, а саме, моноблока для миття, заправки та закупорювання 5-ти галонних бутлів типу PCW/FC-16-4 в комплекті. В період вищезазначених переговорів сторони дійшли згоди про те, що відповідач підготує обладнання для продажу, а саме, здійснить його розбірку та підготує обладнання до транспортування.

Відповідач 14.03.2013 р. виставив позивачу рахунок №33 на суму 150 000 грн. для оплати робіт за розбірку та підготовку до транспортування обладнання.

Після отримання часткової оплати рахунку, в сумі 50000 грн., відповідно до платіжного доручення №73 від 26.03.2013 р. відповідачем виконані роботи щодо демонтажу обладнання та здійснено його підготовку до транспортування, що підтверджується наказом №2703-1 від 27.03.2013 р. та актом виконаних робіт від 11.04.2013 р.

При цьому відповідач посилається на те, що позивач в свою чергу не здійснив повну оплату вартості виконаних робіт в сумі 100000 грон.; не з'явився для прийняття виконаних робіт, та припинив вести переговори щодо поставки спірного обладнання.

Заперечуючи проти задоволення вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50000 грн., відповідач вважає вказані вимоги безпідставними, оскільки відповідач не має перед позивачем грошового зобов'язання, а отже, безпідставними на думку відповідача є і вимоги щодо стягнення інфляції та річних, оскільки ч.2 статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач здійснюючи вказані нарахування, передбачає відповідальність за порушення саме грошового зобовязання.

Позивачем подані заперечення на відзив, в яких останній вказує на відсутність доказів, які б свідчили про виконання відповідачем робіт з демонтажу та підготовки до транспортування обладнання, зважаючи на відсутність підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт.

Наданий акт виконаних робіт, на думку позивача, не може вважатись доказом виконання відповідачем спірних робіт, оскільки, є внутрішнім документом підприємства останнього.

У судових засіданнях 04.02.16 р. оголошувалась перерва до 11.02.16 р., 22.02.16 р. до 24.02.16 р.

24.02.16 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.13 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос ЛТД» (Відповідач) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсальна продовольча компанія» (Позивач) для оплати рахунок № 33 на суму 150 000 грн. за розбірку та підготовку до транспортування обладнання (а.с. 12).

26.03.13 р. позивач відповідно до платіжного доручення № 73, копія якого залучена до матеріалів справи, здійснив часткову оплату в сумі 50 000 грн., за виконання зазначених в рахунку робіт. (а.с. 11).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на усне повідомлення відповідача щодо неможливості виконання робіт з демонтажу та підготовки до транспортування обладнання, і про повернення на рахунок позивача переказаних грошові кошти.

Проте, грошові кошти в сумі 50000 грн. повернені не були, і вважаючи їх безпідставно отриманими відповідачем, позивач просить стягнути їх в примусовому порядку, з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії відповідача по виставленню рахунка № 33 від 14.03.13 р. та дії позивача по перерахуванню відповідачу грошових коштів в сумі 50 000 грн. за розбірку та підготовку до транспортування обладнання, згідно зазначеного рахунку, свідчать про встановлення між сторонами відносин з підряду, в результаті чого у відповідача виникло зобов'язання виконати роботи з розбірки (демонтажу) та підготовки до транспортування обладнання, а позивач, в свою чергу, погодився сплатити їх вартість, в сумі визначеній в рахунку.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вже було зазначено вище, 26.03.2016 р. позивач відповідно до платіжного доручення № 73, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 50 000 грн. В призначенні платежу було зазначено: «Оплата за розбірку та підготовку до транспортування обладнання, згідно рахунку № 33 від 14.03.2013 р.

Із наданого відповідачем відзиву та доданих до нього доказів, вбачається, що отримавши часткову оплату рахунку, на підприємстві відповідача видано наказ №2703-1 від 27.03.13 р про розбірку та підготовку до транспортування моноблока для миття, заправки та закупорювання 5-ти галонних бутлів типу PCW/FC-16-4 в комплекті.

При цьому, слід зазначити про те, що строк виконання зобовязання щодо виконання робіт сторонами встановлено не було.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів звернення з такою вимогою до відповідача, позивачем не надано. Тобто, строк виконання спірних робіт встановлено не було.

В ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Частина 4 зазначеної вище статті передбачає право Замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши його збитки, завдані розірванням договору.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Доказів, які б свідчили про направлення повноважного представника на підприємство відповідача для прийняття робіт, позивачем надано не було.

В той час як відповідачем, в підтвердження факту виконання спірних робіт, до матеріалів справи залучено накладну №1627 від 21.07.2014 р. на переміщення обладнання та ТТН №1627 від 21.07.2014 р., яка підтверджує факт його перевезення, що в свою чергу свідчить про здійснення робіт по демонтажу та підготовку обладнання до перевезення.

Крім того, слід зазначити про те, що відповідачем залучено до матеріалів справи докази надсилання 29.01.2016 р. на адресу позивача акту приймання-передачі виконаних робіт від 11.04.2013 р. з розбірки та підготовки до транспортування моноблока для миття, заправки та закупорювання 5-ти галонних бутлів типу PCW/FC-16-4 в комплекті.

Факт отримання вказаного акту позивачем не заперечується, проте, доказів його підписання суду не надано, як не надано і доказів, мотиву відмови від писання отриманого акту.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

З огляду на викладене, слід прийти до висновку про те, що позивач, відповідно до статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів факт безпідставного отримання відповідачем грошових коштів в сумі 50 000 грн., в звязку з чим у суду відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення зазначеної вище суми.

Не обґрунтованими та безпідставними є і посилання позивача на статтю 693 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають з договорів купівлі-продажу, зважаючи на те, що між сторонами виникли відносини щодо виконання робіт.

Беручи до уваги той факт, що у спірних правовідносинах відповідач не мав перед позивачем грошових зобовязань, а повинен був виконати роботи, позивачем безпідставно заявлені вимоги як щодо стягнення грошових коштів в сумі 50 000 грн., так і щодо стягнення сум інфляції грошових коштів і річних.

При викладених обставинах, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 625, 837, 849, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 26.02.16 р.

Суддя ОСОБА_3