Рішення № 56126512, 22.02.2016, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/54/16-ц

Провадження №2/751/182/16

Рішення

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Гнатюк І. М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника органу опіки та піклування Новозаводської районної у міста Чернігові ради ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 про захист права власності шляхом усунення перешкод в користування квартирою, шляхом виселення з квартири,

Встановив :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист права власності, шляхом виселення ОСОБА_7 та неповнолітньої ОСОБА_6 з квартири № 48 що в будинку № 37 по вулиці 50 років ВЛКСМ в м. Чернігові. Мотивуючи вимоги тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2009 року. Відповідач не є членом родини позивача. Є співмешканкою сина позивача - ОСОБА_8, який 5 червня 2014 року в добровільному порядку виїхав з квартири і фактично в ній не мешкає. Крім відповідача в квартирі позивача мешкає без реєстрації неповнолітня онука позивача ОСОБА_6, яка є донькою відповідача. Відповідач з ОСОБА_6 мешкають в квартирі позивача приблизно з 2007 року та займають дві кімнати /літ.4/ площею 17,2 кв.м. та /літ. 3/ площею 10,4 кв.м.. Крім позивача та сина позивача в квартирі зареєстрований чоловік позивача ОСОБА_9. Позивач особисто сплачує за житлові та комунальні послуги. Відповідач, ОСОБА_6 користуються житловими та комунальними послугами, але не оплачують. На неодноразові прохання допомогти матеріально за користування житловими та комунальними послугами відповідач радила звертатися до суду.

В судовому засіданні 15 лютого 2016 року позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_8, який є її сином в 2011-2012 роках привів свою співмешканку і дитину, вони з того часу живуть. Відповідач застосовувала насильство по відношенню до позивача, зараз сторони не розмовляють і тому позивач вимушена користуватися квартирою лише за відсутності відповідача. Комунальними послугами відповідач користується, але оплату не проводить. Позивач не бажає, щоб позивач проживала в її квартирі.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги. Пояснив, що позивач є власником квартири, але разом з чоловіком інвалідом займає одну кімнату. Дозволу на вселення відповідача та онуки позивач не надавала, ніхто цього дозволу не питав. Позивач позбавлена можливості користуватися кімнатами площами 10.4 кв. м. та 17.2 кв.м.. Кімнату площею 17.2 кв.м. відповідач закрила на замок і доступу позивач не має. На дверях кімнати площею 10.4 кв.м. також був встановлений замок, зараз його немає, але там знаходяться дитячі речі і користуватися нею позивач немає можливості. ОСОБА_8 допомогу в оплаті комунальних послуг не здійснює, відповідач також не платить.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що син позивача, її чоловік ОСОБА_8 її та дитину привіз до свого місця проживання і вони там проживають. Відповідач та донька зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, але умов для проживання там немає і дитина відвідує навчальний заклад № 15, який поруч з квартирою позивача. В спірній квартирі мешкають лише в період навчання дитини. ОСОБА_10 казала виселятися постійно, онуку не визнає. Відповідач визнає, що ні є членом сім'ї позивача, але вона та донька проживають на жилій площі ОСОБА_8. Спочатку вселилися до кімнати площею 17.2 кв.м., а коли дитині потрібно було йти до школи, то відремонтували кімнату площею 10.4 кв.м. і завезли меблі. За згодою ОСОБА_8 повісила навісні замки на кімнати, але позивач минулої зими зірвала замок з дитячої, а до кімнати площею 17.2 кв.м. підібрала ключі і має доступ. Оплату комунальних послуг не здійснює, оскільки це питання вирішує ОСОБА_8. Визнала, що позивач не давала згоду на вселення та на визначення жилих приміщень, які вони можуть займати.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову. Пояснив, що батько ОСОБА_6 ОСОБА_8 зареєстрований в квартирі, що належить його матері ОСОБА_1. Відповідач та дитини вселилися, як члени його сім'ї і набули право користування квартирою. Письмової згоди ОСОБА_1 на вселення відповідача не було.

Представник органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог в частині виселення ОСОБА_6, оскільки це буде суперечити інтересам дитини.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено і не оспорювалося сторонами, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, квартира складається з ізольованих кімнат, площами 10.4, 17.2, 17.0 кв.м.. Станом на момент вселення ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_6, 2007 року в спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_8, який являється сином позивача ОСОБА_1, батьком неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживав однією сім'єю з ОСОБА_3, без реєстрації шлюбу.

Згідно ч.2 ст. 156 ЖК України ОСОБА_8 мав право на вселення в займане ним жиле приміщення малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди власника квартири.

Право вселити ОСОБА_3 в займане жиле приміщення ОСОБА_8 мав право лише за згодою власника квартири, що визначено ч.2 ст. 156 ЖК України. Належних та допустимих доказів наявності згоди ОСОБА_1 на вселення ОСОБА_3 суду не надано і дану обставину позивач оспорювала в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, враховуючи положення, передбачені ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати жиле приміщення для власних потреб.

При цьому, права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовуватися житлом для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_1 у користуванні жилим приміщенням, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме користування кімнатами, площами 17.2 кв.м. та 10.4 кв.м.. Зачинила двері до кімнати площею 17,2 кв.м., чим позбавила позивача права користування майном що належить їй на праві власності. Обставини використання відповідачем зазначених жилих приміщень і зачинення дверей до кімнати, в силу положень ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, оскільки визнані відповідачем ОСОБА_3.

Доказів, що малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 створює перешкоди у користуванні власністю позивачу суду не надано, у малолітньої згідно ст. 156 ЖК України наявне право на користування жилим приміщенням, до якого вона була вселена на законних підставах, а тому позовні вимоги про захист права власності, шляхом усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення з квартири АДРЕСА_3 малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволенню не підлягають.

Відповідачем ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надала належні та допустимі докази виникнення у неї права на користування жилим приміщенням, що належить на праві власності позивачу, не надала докази визначення порядку користування цим приміщенням і виконання обовязку брати участь у витратах по утриманню квартири. Оскільки в судовому засіданні встановлені обставини вчинення відповідачем дій по обмеженню права власності позивача, а саме перешкоди у користуванні кімнатами площами 10,4 кв.м. та 17.2 кв.м. та необхідністю несення додаткових витрат на оплату послуг, які обліковуються засобами обліку, тому порушено право позивача підлягає поновленню, шляхом виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_4.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 243 грн. 60 коп. ( 487.20/2=243.60).

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 про захист права власності шляхом усунення перешкод в користування квартирою, шляхом виселення з квартири задовольнити частково.

Захистити право власності ОСОБА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз